Я пам"ятаю

Я завжди пам”ятаю,
Ті місця солов”їні,
Де вперше – “кохаю”
Промимрив  дівчині

Не забуду білу хату край села,
Що сховалась між дерев високих,
Там юнь моя пройшла,
Серед озерець синьооких

Бо ж там відчув палку любов,
В чеканні серце колотилось,
Коли вперше на побачення ішов,
Здавалось, все село услід дивилось

А я ішов, питаючи “Когось”,
Хіба ж так просто сонце гріє?,
Не просто ж так побачення вдалось
І від щастя серце моє мліє

Не просто так, шелестить трава,
Коли юнь увечері гуляє,
І кожна стеблинка ожива,
Коли життя в саду буяє

Не просто ж так, люди всі,
Собі пару вибирають,
І квіточки тремтять в росі,
І пташки тому й співають

Так і роки життям пливуть,
Аж поки з юні золотої.
Поволі у зрілість перейдуть,
В храм суєти і мудрості людської