[Приєднана картинка] Серед літа - зимові протяги,а я досі босOніж, в платті лиш… Далі й далі відносять потяги сонця блиск. Чи ж ми небо втратили? Чи то в червні морози березня й мрія бути втомилась лишньою? ...Я не була твоя «теперішня», а вже стала тобі колишньою…

[Приєднана картинка]Принишкло ліс мов на сторожі снівЛеліяв тишу, мріяв й хмурив брови,А вітер в павутиння сонце плівЧарівним птахом далей вечорових. Ледь чутно небо дихало слізьмиІ сутінками в ноги опускалось.Тремтіло літо змоклими крильми,А я… в плаксиве літо закохалась…

[Приєднана картинка] Намалюй мені світ у кольорі. Із веселками й снігопадами, із дощами, що з небом в зговорі, із росою зірок, що падали. Розкажи мені все, що бачили світанкові найперші промені, про весну, яку сни тлумачили як бажання, дощем нескорені. Проспівай мені тихо &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Слова як дим, я їх давно не чую, І ти шепчи, і ти гукай, кричи, Та все одно лиш серцем я малюю Розмови всі, тож краще помовчи! Любов – міраж. Принаймні, що з твоїми Очима снів і попелом чекань, – Я вже не раз труїлася такими Химерами осліплених бажань… Надії – гра. А я не хочу грати! Бо правил гри не вивчу, ну хоч плач! Така як є. І що тобі сказати? – Мене уже не виправиш… Пробач… Думки всі геть – я крила розправляю! Сльоза, біжи, бо мить – і я ...

Читати далі...

Закривши очі йду наосліп в тьму. Вона і так давно прийшла у гості, А я втікала, бігла... Та чому? Куди? навіщо? – я не знаю й досі… Я думала, що сонце – лиш моє, Для мене все – й слова тут недоречні; Що джерелом весна у серці б’є Не в мить оцю – навік, беззаперечно! Я думала, що світ – це мій лиш світ! Красивий, ніжний, з ароматом волі, Де нескінченний радості політ Мереживом проплетений по долі… Та раптом тьма. Німа. Така чужа! Така ненависна, непрохана, немила! Невже ...

Читати далі...

Запізнілим промінням ніч увірвалась до мого неба, а я з тишею віч-на-віч говорила якраз про тебе, а я з мрією тет-а-тет роздивлялася снів химери, не рятуючись від тенет почуттів і бажань істерик. І гуашшю обіймів тих, в яких море «спекотних» спецій, малювала ця ніч штрихи по моєму сліпому серцю. З мрійних сцен все манила вслід за тонкі дорогі лаштунки, відкриваючи дивний світ, де повітря - чиїсь цілунки… І тремтіла, з чиїхось нот виплітала зіркОве небо, а я з тишею...

Читати далі...

Ти малюєш чарівні очі, В них краплинка безумств і мрій Переплетені з сонцем ночі, Що засяло від слів «…ти мій…» Ти малюєш… уста,усмішку, Навіть подих, що з них злетів І тремтіння лякливе трішки, Та бажаніше всіх скарбів. Ще плечей ледь помітний порух І цілунку сльозу з-під вій. Ти малюєш… сьогодні, вчора… Лиш портрет цей давно не мій…

Запам’ятай мене такою як сьогодні – З усмішкою, з цілунком на вустах, У сукні, що давно, мабуть, не в моді, Та я чомусь любила її так. Запам’ятай мене веселою й смішною, Що в парі з вітром по росі біжу, Що вслід лечу за дивною весною, Руйнуючи можливостей межу. І хай спішить життя, хай вихором несеться, Зриваючи останні пелюстки Із квіт мого замріяного серця, Ти лиш, прошу, не відпускай руки… І пам’ятай мене такою… як учора – Без сліз, без розпачу від болю і жалів, З...

Читати далі...

Не питай мене нащо любила, Не питай, я не знаю й сама. Я б летіла, та зламані крила, Йшла б – землі під ногами нема… І буденності сірі картини Світ розмішують в сум безнадій, А я знову любові хвилини Хороню в своїм серці на дні… Відболіти б давно вже повинно, Переплакати, перецвісти, То чому ж тоді в сни безупинно Все одно повертаєшся ти? Не приходь в мої сни. Вже не сила Стільки пити тривог і жалЮ. Не питай мене нащо любила, Не питай мене нащо… люблю…

Послухай ніч. Вона тобі розкаже Мою п’янку історію бажань. Послухай ніч… З зіркових відображень Склади любові витончену грань. Вдихни мій світ. Тремтливо, обережно, Крадучи всі мережені думки. Вдихни весну. Моя весна безмежна – Стирає край на відстані руки. Відчуй мене. Я поруч. Я у сонці, В дощі, у вітрі, в сутінках небес, Цілунком ніжним на твоїй долоньці… Відчуй мене… Я так люблю тебе…