З літер складається слово, Слів поєднання – вже фраза, Фрази сплетемо в розмову Й зникне самотність одразу. З дотиків губ – поцілунок, З подихів – ритми бажання, З такту сердець – подарунок Долі, що зветься кохання. Нотка до нотки – й акордом Щиро вони озовуться, Всі ці акорди в не горду Й світлу мелодію зллються. Шепіт до шепоту – мрія, Ніжність до ніжності – миті Сплеску любові й надії, Снами польоти умиті. Слово складається з літер, З нот – переливи мелодій… Тільки...

Читати далі...

Ці печалі – журливі зориночки, Що у небі сльозами заплакані, Ці розлуки – маленькі росиночки, Світанковим промінням налякані. Ці тривоги – проспівані нотами, Перепишеш – колишня мелодія, Хай красива і хай з позолотами, Та забуду її при нагоді я. Ця любов – безперечно гармонія, Не криклива, божественна, зніжена. Залишаюсь сліпою в полоні я До безумства тобою утішена. Це чекання – заквітчане полечко, Де зерно пророста не зіпсоване, Ці сльозинки – промінчики сонечка, Що...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Привіт! Привіт… Я стільки тебе чекав… Я марила так тобою… Ти йдеш? У слід Залиш хоч надій причал. Пробач, що здалась без бою… Зажди! Не йди! Я так й не сказав тобі, Як довго чекав на тебе… Поклич… Вкради… Сховай мене від дощів, Хай сердиться хмарне небо… Ти чуєш стук? Це серце моє з грудей Вистрибує – ти зі мною… Сплетіння рук… Я п’ю аромат плечей… Бажання знов пеленою… Відчуй! Бажай! Я хочу для тебе лиш і дихати, й мріяти, й снити… Не відпускай...

Читати далі...

Візьми мене за руку й поклич бажанням ночі, Літати вище неба я ще не розучилась… Коли зі мною поруч твої бездонні очі, У мене за плечима могутні й вільні крила. Візьми в свої долоні мої останні мрії, Я віддаю без бою тобі усе, що маю, Давай образи й сльози ми попелом розвієм І віднайдем частинку загубленого раю. Візьми мене за руку і заховай від вітру – У серці, у долонях – це зовсім не важливо, Лиш тільки б вдвох з тобою летіти на край світу, Лиш тільки б нам летіти… і буду я...

Читати далі...

Пробач, що я в життя твоє ввірвалась, Що, дозволу не запитавши твого, Я так бездумно й грішно закохалась, Тобі взамін не даючи нічого… Пробач, що я у снах тобі писала Із почуттів заплутані картини, Я не зуміла, але так бажала З тобою поруч бути безупинно… Я так хотіла… Потайки присяду, Коли ти спиш, на ліжко біля тебе, Збиратиму любов свою розп’яту Шматочками заплаканого неба. Я твого сну, повір, не потривожу, Торкнусь очей, лиш так, щоб не проснулись… В житті ми стали...

Читати далі...

Розвіваю усі думки Хай за вітром у даль полинуть… Я побуду з тобою лиш Без думок хоч одну хвилину. Я тебе обійму дощем Чи осінньо-тремтливим листям, А на серце вогненний щем, Коли ти так до болю близько… Розіллюсь я в тобі за край, Прошептавши шаленств сонату, Ти лиш тільки мене бажай, Як ніхто ще не смів бажати… Я тобі напишу про ніч, Що з’єднала крізь відстань руки. Ти мене хоч у сні поклич – І не буде для нас розлуки. У осінніх рядках мольби Прочитаю для тебе...

Читати далі...

Наллю у келих терпкого вина Напівгіркого – як життя чи доля. Ви не подумайте, я п’ю, ні, не одна, – Зі мною ніч і зір ясних доволі. Напівпорожній келих пригублю, Смакуючи краплинами самотність, І що комусь люблю чи не люблю? – Байдуже. Навіть сни зі мною згодні. В вікні спітнілому сльозити буде ніч І умиватись в місячнім проміння, Торкнись думок, очей моїх і пліч Своїм теплом крізь дотики осінні. Почуй мене, в політ мене візьми, Бо я без тебе гасну і німію. Я п’ю вино, щоб...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Про тебе я мрію… Зігріваючи ночі осінні, у світанку крадучи проміння, бо інакше не можу… не вмію… Про тебе я мрію… Твої очі малюю зірками, твоїх уст знов торкаюсь дощами і плечей… хоч мабуть і не смію… Про тебе я мрію… Про твою найніжнішу усмішку, «Добрий ранок!» цілунком у ліжку, від якого я вкотре сп’янію… Про тебе я мрію… Кожну мить, кожну долю секунди моє серце з твоїм битись буде… якщо навіть немає надії… про тебе я мрію…

Ти підеш, не лишивши й слідів, озирнутись назад не посмієш, а я буду сльозами віршів розмивати сполохані мрії… Ти підеш, залишивши мені лиш думки, дико сплутані снами, що стікатимуть знову по склі то чорнилом, то сіро дощами. Ти підеш… Я присплю крадькома всі бажання і пристрасті ночі, та коли тебе поруч нема, то чомусь не всміхаються очі… Ти пробач… за цей сум у рядках, за ці сльози дощу і чорнила… Ти від мене втікай, але так, щоб тебе я знайти не зуміла…

Зупинюсь. Обніму. Пригорнуся. Помовчу разом з серцем твоїм. Миті вітром повз нас пронесуться, А ми будемо заздрити їм. Поцілую тихенько у щічку І сховаю тебе я від лих. Ти не став нашим мріям ще свічку, Краще, знаєш, повірити в них. Нездійсненні... Нехай нездійснені! Та які! Але скільки в них нас! – Світ в долоні і ти біля мене, А все інше – дрібниці і фарс... Світ в долоні… Мов крихітна зірка, Та яка! Як вогнем пломенить! Блиску, шарму в ній, пристрасті скільки!.. Світ ...

Читати далі...