Блог Oliviya

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Писати?..

Писати про тебе? Не зможу… Як завжди
Не вистачить бажаних правильних слів…
Писала б про правду – нема тої правди,
Панує зневіра на нашій землі…

Пером змалювала б безхмарне я небо,
Та смог затуманює всі небеса…
Й про мову писати напевно не треба –
Уже так потоптана мови краса…

Доволі лиш горя, нещасть, катаклізмів,
Та мабуть не треба писати й про них,
Бо нам і в житті вистачає тих слізних,
Зчорнілих рядків і розламаних криг…

Напишу про долю. Чи краще не треба?
Бо що то за доля, що сіє лиш зло?!
Я б стільки віршів написала, та ще би
Дізнатися тільки писати про що…

Коментарі: 38

Oliviya

На «ти»

І знов не спиться. За вікном давно
Серпанком ніч все вкутала охоче.
На «ти» ми з нею стали вже давно,
На брудершафт п’ючи біль опівночі.

Із присмаком солоної сльози
Й солодкої усмішки, визнать мушу, –
Її цілунки – подихи грози,
Її вино немов бальзам на душу.

Коментарі: 26

Oliviya

Только зря

В свете ярких янтарных звезд
Я прерву твоей жизни нить
И мучительным солнцем грез
Буду кровь твою каплями пить.

Очень медленно губ коснусь,
Утоляя вновь свой каприз
И на зов твой не обернусь,
Даже если попросишь на бис.

Растворяясь в ночной тиши,
Словно призрак исчезну в тьме,
А ты будешь слагать стихи,
Вспоминая опять обо мне.

А ты будешь слова писать
Своей кровью на лепестках,
В полумраке спасенья ждать,
Только зря – убиваю я в прах!

Коментарі: 20

Oliviya

Чаклує ніч

Чаклує ніч над сонно-в’ялим містом:
То ліхтарі запалить яскравіше,
То зазирне в віконце срібним блиском
Зорі небесної, що золота ясніша.

На склі вона малює дивні квіти,
Що перлами-росинками іскряться,
А в місячного сяйва оксамиті
Купає нотки серенади щастя…

Чаклує ніч… Їй ніжний подих вітру
Неначе джин виконує бажання,
Натхненням зір наповнює палітру,
Де ніч змішає сутінки з світанням.

Дивлюсь в вікно. Із ніччю вип’ю кави
І знов про ранок в неї запитаю,
А дощ мені настукає октави,
Що краще ночі в світі не буває…

Коментарі: 27

Oliviya

Я не хочу

Я не хочу придумувать мрії,
Чи листи знов в нікуди писати,
Бо тоді моє серце німіє
І не хоче у небо злітати.

Я чекати на тебе не хочу,
Бо хвилини тоді мов століття,
Бо тоді диво-магія ночі
В мить стає найсумнішою в світі.

Я не хочу! Та знову чекаю…
Я люблю, хоч й не хочу любити…
Вкотре номер я твій набираю,
Але так і не смію дзвонити…

Коментарі: 31

Oliviya

Та тільки...

Поглянеш навкруг – все квітує, буяє
Повітря наповнене подихом мрій,
Та тільки в душі заметіль завіває
Останні штрихи вже зчорнілих надій…

Хотілось би так підкоряти вершини,
Летіти, п’яніючи до забуття,
Чи просто дивитися в очі дитини
І бачити в них світлу мить майбуття.

Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки
У що ж тут повіриш, як всюди брехня,
А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки –
Зітхає знедолена ненька-земля…

І плаче земля грозовими дощами,
Від зброї, наркотиків, грошей «брудних»,,
Від тої ненависті, що поміж нами,
Та тільки не змити сльозами їх всіх…

Коментарі: 43

Oliviya

Мамі

Вітаю усіх мам з ДНЕМ МАТЕРІ !!!

Я чую досі, мамо, вашу пісню,
Мені її знов вітер нашептав,
Коли в гіллі заквітчаної вишні,
На мить спинившись, трішки заблукав.

Я чую, мамо, кожне ваше слово,
Вони у всіх мелодіях весни…
І ніч співає ніжно колискову,
Яку колись мені співали ви.

Пробачте, мамо, за усі тривоги.
Молитва ваша – вічний оберіг.
Спасибі за любов святу, від Бога,
Що береже мене від бід усіх.

Пробачте, мамо, лине стоголоссям
За ласку, не віддячену ніяк,
Пробачте за посріблене волосся
Й за те, що рідко приїжджаю так…

Пробачте, мамо, за сльозинку кожну,
Спасибі вам за сонце, що встає
І за святу любові іскру Божу,
Спасибі, мамо, що ви в мене є!

Коментарі: 31

Oliviya

І тому...

Я читала про любов книжки,
Та нема в них жодної підказки
Як в реальність втілити ту казку,
Де я млію від твоєї ласки,
У якій зі мною поруч ти.

І тому я вкрала у дощу
Магію жагучої сльозинки,
Що стікає по губах-жаринках,
Що в очах запалює іскринки
І хмелить бажанням досхочу.

В запальної блискавки весни
Вчилась спопелять думки я п’янко;
В ночі – пристрасті украла вишиванку,
Поцілунок ніжний – у світанку...
І до тебе полетіла в сни…

Я тебе випитувала в мрій,
У зірок училась чаклувати,
А у сонця – променем всміхатись,
Щоб тебе навік причарувати...
І тепер ти тільки-тільки мій!!!

Коментарі: 31

Oliviya

Люблю я вітер…

Люблю я вітер… З ним так легко, щиро…
Він душу запитаннями не рве.
Підхопить на могутні дужі крила
І всі думки за обрій понесе.

І всі проблеми, всі тривого й болі
Стають мізерними, що й не помітить їх,
Як відчуваєш насолоду волі
На кінчиках крилатих рук своїх…

Нестримний вітер… Як люблю я вітер!
Коли весь світ біжить без вороття,
А ти з опалих пелюсточок-літер
Складаєш фразу: «я люблю життя»…