Це ж яка турбота в путіна про російськомовних в днрлнр... Люди там жили, мали житло, мали якісь кошти, мали сусідів, свій двір, врешті мали свою малу батьківщину. Тепер їх, як тупе стадо ведуть в ростовську область, де нема нічого, з того, що вони мали. Їхні будинки РФ використає для провокацій і швидше за все від них нічого не залишиться. Цих людей лякають наступом ЗСУ саме в той момент, коли навколо кордону російська армія. Ось така вона турбота РФ про людей. Такий то він рускій мір -...

Читати далі...

Бог нам дарує диво... А що далі?Диво яскраве, тепле, а ми в печалі. В нас є буденність сіра, зима і холод. Губиться диво, ми далі йдемо по колу. Нам не до дива: в нас свої справи і ролі, Диво зникає і цей подарунок долі В світ не вписався, нам далі без нього жити.Диво ж продати важко, щоб щось купити.

Буває - птахи зимою співають,Буває - квіти в снігу цвітуть,Травинки з асфальту проростають,На скелях дерева столітні ростуть.Якщо з глибини душі пісня лунає -Ніхто не зможе її перервати,Як пагін до світла шлях прокладає,То твердь і тьму він зможе здолати.Духом в життя само вкорінившись,Сили знайшовши в своїй душі,Крізь холод і тьму до світла пробившись,З'являються квіти, пісні та вірші.Зернинка віри гори звертає,Капля любові всіх може зігріти,Від щастя душа у небі літає,Якщо є добро, то йому...

Читати далі...

Сонце сховалось за хмари. Сонце образилось може? Хмари, мов темні чари, Смутком все вкрили схоже. Усмішка сонця пропала Та промінців немає, Світла й тепла не стало, Радість без них десь блукає. Сонце, чому ти капризне?Світлом своїм поділися! Небо без тебе грізне...Виглянь та усміхнися!

початок тут http://blog.i.ua/user/2802839/2386546/ Коли Сніжинка перетворилась на пару, то почала підніматися в небо до хмар, щоб стати знову Сніжинкою і щоб знову подружитися з Вітром та продовжити свої цікаві подорожі та пригоди. Але вона не помітила, як виросла. Вона ж колись взяла частинку душі Вітру і відчула, що зможе літати, а не тільки падати до землі. Ще після зустрічі з дівчиною Сніжинка навчилась бути легшою від ...

Читати далі...

Сипле сніг, сплячу землю вкриває І під білим холодом вона тихенько спить, Скована морозом, сили геть не має, Мить їй наче вічність, ну а вічність ніби мить. Десь над нею хуртовини, вітер виє, Та від холоду дерева всі тремтять, Шаром снігу замело весняні мрії, А сніжинки до землі усе летять й летять... Засипає снігом ті місця, де були колись трави, Де пахучі квіти тішили метеликів і бджіл, Холод й завірюха - ось такі у світі справи. Це зима, її сувора воля і такий її уділ.

Найкращий день - це той, котрий прИйде? А може той, котрий уже минув? Ніхто не знав чи з нього щось вИйде... Найкращий день не знав, що він ним був. Він просто був, він є, він може ще бУде... Він просто день життя, яке минає... Прийшов, піде, його може забудем ... А може його пам'ять, скільки може, зберігає...

За незримими дверима світ казковий: Там трава, дерева, вітер, квіти розмовляють, Мріють, посміхаються, в душі повні любові, Таємниці всі у всьому світі знають. Світ цей не для всіх і не завжди відкритий, Відкривається він тим, у кого серце щире, Тим, хто вміє вірити, надіятись й любити, Хто до нього йде в душі з добром та миром. Хто туди потрапив - той там хоче залишитись Та назад дороги він не хоче вже шукати, В світі тім так легко розчинитись Та частиною його так легко стати...

Читати далі...

Минуле не можна змінити, Не виправити там нічого Та щоб було легше жити Все ж дещо зробити є змога: Якщо хтось образив - простити Та зла в душі не тримати, Пробачення попросити За зло, що комусь міг завдати. Бо просять простити й прощають Не щоб змінити минуле - З життя так зло проганяють, Щоб кращим майбутнє бУло. Хоч краще ні словом, ні ділом Нікого не ображати, Як ні, то знайти треба силу Недобрий тягар з душі зняти: Якщо хтось образив - простити Та зла в душі не...

Читати далі...

Був хмарний зимовий день. З неба собі тихесенько падали Сніжинки, кружляючи в повітрі і нікуди не поспішаючи. Вони ніби змагалися, хто з них зробить більше віражів в повітрі, повільніше і довше буде летіти до землі, не поспішали, а відчували насолоду від повільного польоту. Смакували кожною миттю... Благо погода була спокійною і зовсім без вітру. Раптом все змінилося. Чи то з-за гір, чи то з-за лісу, чи то взагалі невідомо ...

Читати далі...