До орків всі якось жили, якось заробляли гроші, працювали магазини, аптеки, можна було за свої кровні щось купити... Прийшли орки, зруйнували будинки, школи, пологові будинки, вбивають людей, дітей, магазини і аптеки нормально не працюють, життя погіршилось після приходу орків в сотні разів, а в когось взагалі закінчилось, на жаль... І тут воно ніби везе гуманітарну допомогу і показують це на своїх оркських к_Аналах. І розказують, що ані асвабадітєлі. "Асвабадітєлі", якщо вже ...

Читати далі...

путін в правді слабенький, путін сильний в брехні, Душею і ростом маленький Він совість втопив у багні. Живе він собі й розкошує, Він має все, що треба, Життя своє дуже цінує - Та дбає лише про себе. Він вірусу дуже злякався, Хоча всі навколо хворіють. "Сміливець" в бункер сховався. Та світ захопити мріє Він жити страшенно хоче, А інших на смерть посилає. Душа, що темніша ночі, Собою весь світ лякає.

Родила расия в ночь Не то сына, не то дочь; Не мышонка, не лягушку, А неведому зверюшку. Не страну, не государство, Не республику, не царство, А непризнаных мутантов, Террористов, диверсантов - Это русский мир такой, Словно в жопе геморрой. Жизнь там жуткая, лихая, Словно это сказка злая.

Це ж яка турбота в путіна про російськомовних в днрлнр... Люди там жили, мали житло, мали якісь кошти, мали сусідів, свій двір, врешті мали свою малу батьківщину. Тепер їх, як тупе стадо ведуть в ростовську область, де нема нічого, з того, що вони мали. Їхні будинки РФ використає для провокацій і швидше за все від них нічого не залишиться. Цих людей лякають наступом ЗСУ саме в той момент, коли навколо кордону російська армія. Ось така вона турбота РФ про людей. Такий то він рускій мір -...

Читати далі...

Бог нам дарує диво... А що далі?Диво яскраве, тепле, а ми в печалі. В нас є буденність сіра, зима і холод. Губиться диво, ми далі йдемо по колу. Нам не до дива: в нас свої справи і ролі, Диво зникає і цей подарунок долі В світ не вписався, нам далі без нього жити.Диво ж продати важко, щоб щось купити.

Буває - птахи зимою співають,Буває - квіти в снігу цвітуть,Травинки з асфальту проростають,На скелях дерева столітні ростуть.Якщо з глибини душі пісня лунає -Ніхто не зможе її перервати,Як пагін до світла шлях прокладає,То твердь і тьму він зможе здолати.Духом в життя само вкорінившись,Сили знайшовши в своїй душі,Крізь холод і тьму до світла пробившись,З'являються квіти, пісні та вірші.Зернинка віри гори звертає,Капля любові всіх може зігріти,Від щастя душа у небі літає,Якщо є добро, то йому...

Читати далі...

Сонце сховалось за хмари. Сонце образилось може? Хмари, мов темні чари, Смутком все вкрили схоже. Усмішка сонця пропала Та промінців немає, Світла й тепла не стало, Радість без них десь блукає. Сонце, чому ти капризне?Світлом своїм поділися! Небо без тебе грізне...Виглянь та усміхнися!

початок тут http://blog.i.ua/user/2802839/2386546/ Коли Сніжинка перетворилась на пару, то почала підніматися в небо до хмар, щоб стати знову Сніжинкою і щоб знову подружитися з Вітром та продовжити свої цікаві подорожі та пригоди. Але вона не помітила, як виросла. Вона ж колись взяла частинку душі Вітру і відчула, що зможе літати, а не тільки падати до землі. Ще після зустрічі з дівчиною Сніжинка навчилась бути легшою від ...

Читати далі...

Сипле сніг, сплячу землю вкриває І під білим холодом вона тихенько спить, Скована морозом, сили геть не має, Мить їй наче вічність, ну а вічність ніби мить. Десь над нею хуртовини, вітер виє, Та від холоду дерева всі тремтять, Шаром снігу замело весняні мрії, А сніжинки до землі усе летять й летять... Засипає снігом ті місця, де були колись трави, Де пахучі квіти тішили метеликів і бджіл, Холод й завірюха - ось такі у світі справи. Це зима, її сувора воля і такий її уділ.

Найкращий день - це той, котрий прИйде? А може той, котрий уже минув? Ніхто не знав чи з нього щось вИйде... Найкращий день не знав, що він ним був. Він просто був, він є, він може ще бУде... Він просто день життя, яке минає... Прийшов, піде, його може забудем ... А може його пам'ять, скільки може, зберігає...