КОВАЛЬ
Палац Тюїльрі, 10 серпня 92 р.
Високочолий, він гігантський молот стис.
Страшний у величі й сп'янінні, сміючись,
Неначе бронзова сурма неповторима,
Й обвівши короля жорстокими очима,
Коваль Людовіка Шістнадцятого тут
Повчав, а навкруги штовхався чорний люд,
Брудними лахами торкаючись панелей.
І випнув черево блідий король дебелий.
Блідий як бранець, що бреде на ешафот,
Сумирний, наче пес, не відав він гризот,
Бо цей гидкий коваль, що мав широкі плечі,
Йому сказав такі...
Читати далі...