Оригінал тексту був видалений. сучасними цензорами. З вредності вирішив його перепостити. Тож прошу читати. А взяв я його тут.

Ровно шесть

Ровно шесть месяцев, как я в АТО. Ну, пусть это будет примерно 180 дней.

Ниже должен был быть красивый и пафосный текст про то, что было у меня за эти месяцы, чего не было, ииииии что то еще про пацанов. Алэ. Что было, и чего не было — и так есть на моей странице, я помню, я записываю, это в первую очередь — мой дневник, память о череде своих эмоций и состояний. Я про другое.

Я хочу сказать вам за АТО одну вещь.

За 6 месяцев, которые я здесь, мы, ЗСУ в лице разных их представителей, забрали обратно в Украину около 80 квадратных километров моей земли. Мы, читая и смотря по телеку «низя стрелять, у пацанов позабирали автоматы», «украинская армия бессильна», «голі-босі-на-передку», «перемирие это зрада», «все в армии аватарят», мы, научившись верить только тем, кто делает, а не волает, мы — забираем нашу землю обратно. Медленно. Не кипешуя. Не летя на вороном коне. Километр. Два. Пятьсот метров. Лопата. Новый блиндаж. Новая позиция, новый вид в бинокле. Грязь. Ветер. Ломающиеся машины. Кучи бумаг. Хреновая еда.
Задержки атошных. Місце розряджання зброї. Відомість закріплення магазинів. И — все равно вперед.

Шаг за шагом. Собрались — шагнули — рассыпались — вкопались. Утвердились. Подняли флаг. Убили всех, кому он не нравится. Наладили быт, накатали дорогу, нагрели баню, помылись, сидим, курим, трындим с малой по телефону, ленты набиваем, ржем. Норм. Опять собрались. Опять шагнули.
Тут отхватили кусочек, там два. А там и Ясиноватская развязка, или новый террикон над Докучем.
Медленно спускаемся с горы и…

А если серьезно, то — две вещи хочу сказать.

Первая: Никогда за шесть месяцев в АТО я не получил приказа не стрелять в ответ.
И вторая: Мы наступаем.

80 километров. И это только в секторе М.

Мартин Брест

Ага, там ще класна світлина є:  

Накидаю скрінів. знімків на незабудь.

Кажіть щось про це все..

Волонтеры международного сообщества InformNapalm провели углубленный анализ файлов, представленных после взлома хакерами группы «УКВ» электронного ящика Минтраса «Л/ДНР» (Донецкая железная дорога). Данные были переданы для анализа хакером с позывным KiDap из сообщества Украинские Кибер Войска (УКВ). В ходе анализа InformNapalm выявил закономерности поставок угля и их масштабы, а также поставил ряд интересных вопросов…

Посилання на Джерело: 

Щось криво видає посилання, тому ставлю відкрито:https://informnapalm.org/21320-donetskaya-zheleznaya-doroga/ 

Прошу поширити:  http://memorybook.org.ua/

Так буває. Реально. Коли ти разом з однодумцями запрягаєшся і починаєш херячити на благо Батьківщини, то просто забуваєш про іміджеві речі. Зосереджуєшся на завданні і тобі до одного місця, як це виглядає збоку.
От поставили ми перед собою конкреттне завдання - виготовити і передати нашим воїнам пів-тисячі хороших зимових спальних мішків. Поставили і зробили. Більше того,- справу продовжуємо, вдосконалюємо і зупинятися не збираємось. Усе це тихо-мирно, без жодного піару. Тим часом якось підійшла потреба озвучити про свою присутність на волонтерському фронті.
І тут, мамо... розпочалось. Саме пора згадати геній Бальзака, який у "Шагреневій шкірі" абсолютно чітко вивів різницю у поняттях "хотіти і могти", "бути й виглядати".
Краще було й не розпочинати. Ось ми наївно вирішили, що нам час якось заявити про своє існування якомусь більшому колу людей.... і не вдалося.
Так буває.. Бути можемо, а виглядати поки що ні. Спроба виглядати зазанла поразки і нанесла досить відчутну моральну травму з ознакою меншовартості. Зареєстуватися на сайті http://4army.com.ua/ нам не вдалось. Буває... Не відповідаємо якимось невідомим нам стандартам.... Що ж переживемо. І не ображаємось навіть. Просто усвідомлюємо своє хуторянство. Робимо висновки, - будемо цивілізовуватися. А тим часом хочу сказати наступне:
Я абсолютно впевнений у тому, що імен СПРАВЖНЬОЇ, РЕАЛЬНОЇ кількості наших волонтерів, доброчинців, благодійників ми ніколи так і не дізнаємось. І біди в тому не має.
Просто кожен з доброчинців знає, що зробленаа ним справа пишеться не на землі, а деінде.
В честь того хочу озвучити випадок, який я ніколи у житті нне забуду... Тривав третій чи четвертий день блокування в.ч. 1241 минулого січня. (можна тут переглянути: http://tsn.ua/video/video-novini/ivano-frankivci-blokuyut-viyizdi-z-chastini-de-dislokuyutsya-vnutrishni-viyska.html ). До мене підійшла група молодих людей (розумію - студенти) і всучили мені (ЧОМУ МЕНІ !???) зібгану пачку грошей для підтримки пікету. Купюр було багато, але лише у номілалі однієї та двох гривень, які в сумі складали ватртість трьох-чотирьох пачок сигарет. Так от,- для мене на усю решту мого життя цей прояв благочинності залишиться найщирішим, і НАЙЦІННІШИМ. Набагато ціннішими за ті сотні тисяч гривень, які перейшли черз наші руки пізніше. Діти, яких я не знаю, що відірвали оті гривеньки зі своїх кишенькових витрат на спільну справу, завжди будуть моїми суддями та оцінювачами моїх справ, навіть не маючи формальних доказів моєї порядності. Якщо колись хтось із них випдково прочитає ці рядки, то нехай знає - усе було потрачено з користю. Більше того - ми зуміли знайти у нашому оточенні людей нечесних та звільнитися від них.
Ось так.. Тепер хочу звернутися до усіх, про кого ніколи не згадають у репортажах чи якихось інших панегіриках. Ось саме тут, саме зараз я складаю свою НАШУ ВЕЛИКУ ПОШАНУ УСІМ ВАМ і усім нам за небайдужість, за доброчинність, за любов до Країни, до України. І (без патетики) Слава Україні!

Польський гурт "Еней" присвятив пісню нашим загиблим воїнам. 

Стосовно останніх переговорів у Мінську,- толковий аналіз, підзарядка натхненням. Пропоную статті двох моїх улюблених авторів. Спершу цитата:

"... Хорватия.
Сама война заняла четыре с половиной года — с весны 1991-го по осень 1995-го. Таких бумаг(мінські протоколи - примітка моя), как у нас сегодня, подписывалось 15 (!!!) штук.
Ситуация была схожа с нашей. Хорватия захотела оторваться от Сербии и выйти из Югославии. Милошевич (учитель и прототип "карлика") пошел на них войной. Было много жертв, много крови. Запад постоянно принуждал их к миру. Сербы создали в зоне своего компактного проживания Республику Сербска Краина (орко-республики). Добивались федерации, пытались блокировать движение Хорватии в сторону ЕС и НАТО. И все это на деньги Милошевича, с помощью его боевиков и оружия и регулярной армии.
Но холодный и прагматичный Запад имеет рычаги решения таких проблем. И они знают, что в конечном итоге не мытьем так катаньем они своего добьются. И Милошевич будет в Гааге, и Хорватия будет в ЕС и НАТО.
Какая тактика? Такая же, как у нас сейчас. Ослабление агрессора и помощь своему. Экономическая и военная. То есть два процесса для двух сторон одновременно, но в разных направлениях.
Это то, что мы имеем сейчас. Хорваты реформировали экономику и самое главное — реформировали и укрепляли армию. Нужна сила, достаточная для победы. Так они пробовали четыре раза. Когда не выходило, западные страны усаживали обе стороны за стол и подписывали очередную бумагу. Хорваты дальше вооружались. Были периоды без войны и полгода и год. Были и голубые каски[миротворческий контингент]. Были и денонсации хорватами голубых касок.
Эти качели длились 4,5 года, за это время было подписано 15 соглашений о прекращении огня. Пока наконец-то Хорватия не стала достаточно сильной, а сербы достаточно слабыми. И тогда Хорватия успешно провела свою знаменитую молниеносную военную операцию и просто вышвырнула всю шваль пинком под зад.
А теперь внимание! В НАТО после окончания войны Хорватия вступила через 13 лет. И в ЕС — через 18! Вот такие временные рамки.
Поэтому не стоит вообще паниковать. Мы только в самом начале нашего пути. Это всего второе соглашение.
Завтра МВФ только объявит о плане Маршала-Сороса. В следующем месяце в Украину начнут массово прибывать военные инструкторы НАТО. Создается совместная бригада "Речь Посполита". Куча учений будет в этом году. И Анаконда действует. Как только мы будем чувствовать силы — мы будем пробовать. Или как только Путин уйдет (живой или не очень). Что из этого наступит раньше, то и будет. Но все равно мы добьемся цели.
И мы сразу предупреждаем — мы будем играть не честно. Арбитры будут на нашей стороне. И соблюдать мы ничего не будем, если нас это не будет устраивать.
Цинично? Да. Но с террористами и агрессорами по-другому нельзя. На войне все средства хороши.
Скажу вам даже больше, друзья. У нас задача и историческая миссия намного больше и важнее, чем у Хорватии. Потому что наш бесноватый сосед всегда будет нашим соседом. И наша миссия — стать форпостом в Европе против Империи Зла. Стать военным и экономическим тигром, который свяжет этот пояс сдерживания от Азербайджана до Беларуси."

Повний текст тут: http://ru.tsn.ua/blogi/themes/politics/nachalo-puti-410579.html

А ще хороший шмат доброї актуальної аналітики від Олексія Арестовича:  http://www.62.ua/news/738976

Приємного читання. Репост вітається.

   "Міністр культури" "ЛНР" Ірина Філатова подала позовну заяву з вимогою "судити Карпу І.І. за законами військового часу і засудити до розстрілу".

Про це повідомляє місцевий "Луганський портал" з посиланням на джерела в правоохоронних органах.

Портал також опублікував фрагменти позовної заяви до "народного суду", та додатки до неї, де "міністр" порівнює оригінальні фотографії у спідній білизні та з пляшкою, зі своїм "мультяшним" аналогом, аби глядачі не розгубилися та впізнали хто є хто. На заяві стоїть печатка "ЛНР" та підпис Філатової.

Цитувати позовну заяву можна "нон стоп", але окремі фрагменти все-таки заслуговують особливої уваги:

"В мультфильме … были показаны фото с изображением меня, якобы позирующей на фоне моста с бутылкой шампанского. При этом в унизительной форме сообщалось, что я окультурила не одного гражданина в трусах и с сиськами наперевес", - йдеться в документі.

"Просмотр мультфильма нанес мне моральные страдания. У меня нарушился сон и ухудшилось самочувствие", - пише "культурний міністр".

За "законами воєнного часу", Філатова зажадала розстріляти відповідачку, а також стягнути з неї штраф у розмірі 50 тисяч рублів. Це тут:http://life.pravda.com.ua/person/2014/10/13/182104/

Від себе лиш викладу фото з інтернету, за які в принципі не Карпу треба розстріляти, а фотографа. Правда холостими...

 

Цікаво, а до мене Філатова теж буде позиватись?

Приємного перегляду

http://photographers.ua/topic/velikolepnye-peyzazhi-fotografa-franz-schumacher-4934/?utm_source=mailings&utm_medium=digest&utm_campaign=digest-02-10-2014&utm_content=topic-link