Скільки вже часу минуло, для когось він тягнувся мов жуйка, а я і не помітив...
Стільки подій відбулось різних - свята, дні народжень друзів, нові знайомства, зустрічі, хвилювання, радощі. Багато всього.

І це все при тому, що я намагався якнайменш з'являтись на людях, хотів взяти трішки відпочинку від сторонніх турбот... ан ні.. не можу. Як покличуть - не можу відмовити нікому. Завжди вислухаю, підтримаю, допоможу. Я можу тисячі разів розповідати, що мені начхати, та зверху ще й насрати на весь всесвіт.. але коли доходить до справи, то мої дії йдуть всупереч словам...

Справа в тім, що мені подобається допомагати іншим. Будь-кому... навіть якщо це незнайома мені людина. Якщо до мене звернулись - я вже присвячую себе цій людині. Це невиправно... і добре, бо звідки ще можна отримати стільки позитиву та доброти, як не від вдячної людини? ... А бувають і не вдячні... але мені байдуже на їх чорствість. Все-одно я знаю, що зробив людині добро, і мені від цього приємно.

Вчора грався із сином... він такий лапунька.. обожнюю його.. Чисте, відверте створіння, яке вміє радіти всьому на світі, не зважаючи на обмеження та заборони. Сподіваюсь, він не втратить цю свою здібність ніколи... принаймні, я спробую допомогти йому зберегти любов до життя, до усього існуючого. Адже лише через таку любов людина може бути щасливою на всі 100%.

На роботі фігня твориться. Треба щось змінювати, бо ніякого прогресу не відбувається... Зарплата начебто не мала... але вже не в зарплаті справа. Набридло. Нема того колективу, в якому я почувався комфортно. Більшість погрузли в інтригах, підозрах, заздрощах та такому іншому... жуть...

Збираємось святкувати 8 березня. Мені є кого привітати... Ох, скількох хочеться привітати!!! Як би все встигнути!!! Знаю, що встигну. Просто хвилююсь трішки. Кожна людина має право на щастя, і в мене його є достатньо. Головне - поквапитись, та поділитись з усіма.

До речі, вже теплішає... скоро у мене розпочнеться період неперервних гулянь в будь-який час доби... шашлики, вилазки на природу, поїздки в інші міста та країни... майже рік вже нікуди не їздив. То через стан здоров'я, то через невеличку фінансову кризу... потім святковий завал на роботі... Ой... що це я? Сам перед собою виправдовуюсь? Мабуть... Добре, забули. Просто не їздив, не ходив, не виповзав, не висувався. Так сталось. Але чую, що незабаром все зміниться та я знов буду завжди та повсюди одночасно (-:

Дивлюсь, на блогах у мене зменшилась кількість постійних читачів... І то є добре. Все-одно моя писанина мало кому потрібна. 
Взагалі не вірю, що у мене можуть бути постійні читачі. 
Не такий у мене блог, щоб постійно читати.

Мабуть, це і все, що хотілось написати.
Буде час - ще загляну.
Бажаю вам усім щастя та тепла.
Ваш ЖЬІВОТНАЄ.

Вчора до неї на постійне перебування переїхали моя зубна щітка, станок для гоління та домашній халат...
Чи багато це означає?

Вчора бачив унікальне видовище - нічна веселка!
Навколо луни на облаках різнокольорові кільця... Дуже яскраве видовище.... 
Цікаво, хтось ще бачив веселку від місяця, вночі, на хмаринках? 
А ще, я прокинувся серед ночі, та у вікно знову побачив місяць... на цей раз без веселки, але він був майже повністю поглинений земним затьмаренням!
Що це за сюрпризи такі?

 Щось я втомився...
хочеться спати
ось зараз подалі роботу б заслати
і щоб ніхто не зміг заважати,
- запхнути у вуха побільше вати....
 і просто , тупо весь день проспати...
і прокидатись лише щоб пожрати...
А потім, вночі, коли я просплюся,
- по місту нічному пійду прогульнуся..
А вранці знов захочеться спати...
Хто зна, як цю замкнутість розірвати?

Круто бьіть байкером! Круто бьіть рєппером!
Ну... на худой конец - металлистом!
А я не хочу бьіть крутьім, по понятиям общества.
Мне больше нравится бьіть ПОФИГИСТОМ!

Есть своё мнение, есть свои мьісли.
На сердце радостно, на душе чисто!
И нет никаких проблем совершенно!
- Вот такая она - жизнь оптимиста.

Существуют всякие "нормьі" в обществе -
єтикет, модель жизни, мораль...
Ну и что? Я уже перепробовал всё єто...
а потом с горьі вьісокой НАСРАЛ!

Кто живёт по закону "ТАК НАДО!"
- єто их вьібор - пусть так и живут.
Мой же личньій вьібор - "ТАК ХОЧЕТСЯ".
И чужие проблемьі меня не ебут

Вот, припомнилась фраза из фильма,
про француженку "Амели": -
"Твоё сердце не разобьётся от встречи с реальностью!
Не теряй свой шанс!! Будь счастливой! ЖИВИ!!!"

В жизни уже много случилось
Многое ещё может произойти
Но нет времени на заморочки.
Всё-равно ЖИЗНЬ ВСЕГДА ВПЕРЕДИ

Мне облом сожалеть о бьілом
Жить себе во вред - вообще бред
Да... я себе во всём потокаю...
Ну а всем остальньім - ПРЕВЕД!

іноді навіть не відповідь на смс, а просто звіт про доставку - може зробити тобі щасливим від того, що ти зміг поділитись своїм щастям з іншою людиною.

[ букафкі та літерки ]

27 грудня - видатна дата.
це день народження дівчинки, з якою у мене пов'язано більшість пригод в моєму житті.
(колись ми хотіли із нею одружитись, але довше ніж пів-року громадянського браку ми ніколи не витримували... ніколи, тому що пробували багааааа-ато разів  . Але й досі вона називає мене своїм чоловіком, а я її - своєю дружиною)
"
- Ну привет, жена, с днём рождения!
- Привет, муж! Спасибочки!
- Как дела? Тьі сейчас где?
- Дела хорошо, я сейчас в Хабаровске!
- Охренеть! Когда уже вернёшься к муженьку?
- Не знаю... в мае, наверно, а что?
- Соскучился за тобой!
- Ой, как приятно!
- Чего тьі там так долго по заграницам? Мужа себе нового нашла?
- Нет! Конечно же нет! Тьі мой единственньій муж навсегда.
- Вот и приезжай уже к мужу...
... бла-бла-бла... бла-бла-бла...
- Пока, любимьій!
- Пока, дорогая.
"
Зараз вона багато подорожує, робить кар'єру, заробляє гроші... коли питаю "навіщо?" - відповідає, що це все для нашого із нею майбутнього щасливого життя. Сам для себе я і досі не знаю, яким може бути "наше майбутнє"... але те, що воно ніколи не буде сумним та спокійним - це гарантовано на 100% ... якщо буде.

Також, саме в цей день я одружився із Машкою.

"
- А давай поженимся ещё в єтом году?
- Давай!
- Тебе ведь не кажется, что мьі торопимся?
- Я об єтом не думаю - тебе решать. Я тебя люблю.
- Хорошо, тогда предлагаю дату 27 декабря.... хех...
- ... ?
- Помнишь ту девушку, с которой я расстался перед тем, как познакомиться с тобой? Она ещё приезжала ко мне на день роджения... Пьіталась совратить меня, увести меня у тебя...
- Да, помню... что-то не так?
- У неё 27 декабря день рождения.. вот уж подарочек получится...
- Не думай о ней. Я люблю тебя!
- Я тоже тебя люблю!
"

... Ось така ця дата ... окрім цих подій ще є багато всього, що трапилось на цей день у минулі роки. Але ні про що не жалкую! Я радий, що є в моєму житті такий передноворічний день!

Життя прекрасне!!!!!  

Я прощаваю усім всі борги.
Я прощаваю усім все образи.
В новий рік беру із собою лише найкращі почуття та радісний настрій.

Я беру із собою своїх друзів.
Я беру із собою своїх ворогів - вони мені теж друзі (-:

У новий рік хочу взяти із собою якнайбільше позитива, радості та щастя, щоб ділитись ними із усіма навколо!
Хочу зробити наступний рік ще кращим, ніж були усі попередні. Завжди є що та як вдосконалити.

Часу на збори залишилось зовсім мало. Треба поквапитись!

"Жизнь похожа на зебру: полоса белая - полоса чёрная" - цю фразу кажуть люди перед тим, як оголосити про те, що у них почалась чорна смуга в житті, або тоді, коли хтось хоче підтримати, та натякнути, що буде попереду і біла смуга...

Цікаво, хтось, хоч раз в житті чув від своїх знайомих вираз: "У меня началась белая полоса в жизни!", так, щоб не було жодного натяку на те, що все може споганитись? Я - не чув..

Чому так? Чому людина про свої чорні смуги розповідає охоче, а про білі боїться? Невже так складно побачити свою білу смугу? Невже зовсім не хочеться поділитись цією радістю? Не розумію...

Хочеться, щоб люди не забували про те, що основна частина їх життя проходить як раз у цій білій смузі, а чорні - вони трапляються не часто та швидко зникають. Краще звертати увагу на все те позитивне, що ми маємо, ніж на ті дрібні негаразди, які минають та не залишають навіть спогадів про себе!

Усього всім найкращого.