Средневековые рыцари тоже страдали...Немного психологии.

В кино средневековых рыцарей изображают героями, готовыми сражаться насмерть без страха и сожалений, или же холодными и бессердечными убийцами.

В действительности они испытывали те же лишения, что и современные солдаты, — недосыпали, недоедали, уставали. Им приходилось спать на открытом воздухе, на земле, некуда было скрыться от плохой погоды. Их жизнь была наполнена ужасом — убивали они, убивали их товарищей. Медицинская наука совсем недавно (со времён войны во Вьетнаме) признала существование такой вещи, как посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР), с которым бойцы возвращаются с войны. Это заставило исследователей по-новому взглянуть на древние тексты и увидеть в них всё те же отчаяние, страх, чувство беспомощности, с которыми сталкиваются современные воители. Историк средних веков Томас Хебёль-Хольм из Копенгагенского университета (Дания) полагает, что перед нами — типичные случаи ПТСР. «Меня немного раздражают разговоры о том, что средние века были наполнены жестокими и бессмысленными головорезами, которые только и делали, что воевали, — не скрывает учёный истинной причины своего исследования. — Я пытаюсь нарисовать истинный портрет человека того времени. Насколько можно судить, в действительности это были такие же люди, как вы и я». Психологи признают, что на войне люди сталкиваются с огромным напряжением, которое способно привести к снижению психологического иммунитета и тревожным расстройствам. Последнее подразумевает неконтролируемый интенсивный стресс, сопровождаемый ужасными воспоминаниями, ночными кошмарами, депрессией и гиперактивностью. Говоря о древних воинах, следует добавить к этому отсутствие того комфорта, которым обеспечена армия современного развитого государства. Исследователь сконцентрировался на трёх документах XIV в., составленных французским рыцарем Жофруа де Шарни, дипломатом и советником короля Иоанна II. Никто не знает наверняка, почему этот человек написал «Книгу рыцарства», «Вопросы относительно поединков, турниров и войн» и другие тексты. Вероятно, французская власть пыталась составить идеологическую программу своего рыцарства, дабы не уступать в этом отношении Англии. Эти тексты тщательно изучены, но г-н Хебёль-Хольм первым взглянул на них сквозь призму современной военной психологии. Интерпретировать таким образом культуру старых времён, конечно, нелегко (особенно учитывая её высокорелигиозный характер), но ряд характерных примеров специалист всё же отыскал. Шарни писал, например: «Избравший сие поприще! Будь готов переносить зной, голод и тяжкий труд, спать мало и всегда быть начеку. И лишаться сил, и спать на земле — только для того, чтобы тебя разбудили самым грубым образом. И поделать с этим ты ничего не сможешь. Тебе предстоит всякий раз приходить в ужас при виде врага, который несётся на тебя с выставленными пиками и обнажёнными мечами. Болты и стрелы обрушатся на тебя дождём, и ты не будешь знать, как защититься от них. Ты будешь видеть, как люди убивают друг друга, бегут, умирают, становятся пленниками. Перед тобой будут лежать тела друзей. Если твой конь ещё жив и резв, ты сможешь спастись — и обрести бесчестье. Но, коль ты остался, тебе уготована вечная слава. Не должно ли нам назвать великим мучеником того, кто избрал себя для этой работы?» Сам Шарни не являет признаков психологической неустойчивости, но постоянно опасается за душевное здоровье своих собратьев. Ричард Каюпер из Рочестерского университета (США), занимавшийся переводом «Книги рыцарства», отмечает, что в рассказах тех времён действительно много тяжёлых деталей. Хронисты, не стесняясь, описывают, как воинов выворачивает наизнанку, как они поддерживают руками вывалившиеся внутренности. Одна из историй повествует, как рыцарь из Кастилии в первом же своём сражении получил арбалетным болтом в нос. Другая рассказывает о бойце, которому взмахом меча разорвали рот. И при этом — снова и снова — жалобы на плохую пищу, постоянные неудобства и беспрестанные схватки.

В то же время, подчёркивает г-н Каюпер, сами участники описываемых событий не страдали рефлексией — по крайней мере в письменном виде. Они просто вспоминали, как всё было, и давали советы новичкам. Поэтому анализировать их с точки зрения ПТСР не совсем корректно. Надо учитывать, что рыцари рождались в семьях, принадлежавших военной элите. С раннего детства им внушали, что быть воителем во имя Христово — самое благородное занятие на свете. Они не были гражданскими, которых внезапно выбрасывало из комфортной жизни в мир жестокости и смерти, как современных солдат.

http://news.mail.ru/culture/7663766/

Астрономы NASA нашли в космосе ангела

Подарок к католическому рождеству сделали американские астрономы. При помощи телескопа Hubble им удалось обнаружить туманность, которая похожа на ангела. Туманность Sharpless 2-106 находится на расстоянии 2 тыс. световых лет от нас. Она достаточно обширна и простирается в длину на несколько световых лет. Туманность расположена в самом дальнем и пока мало изученном углу Млечного Пути, сообщает Daily Mail.

Запечатленная на снимке туманность получилась из-за активности массивной молодой звезды IRS 4. Она выбрасывает потоки раскаленного газа, которые и напоминают крылья ангела. А за преломления света они кажутся синими.

Гигантский ангел распахнул свои крылья / dailymail.co.uk

http://techno.bigmir.net/discovery/417204-Astronomy-NASA-nashli-v-kosmose-angela

Завершився суд над відпилювачами голови Сталіна

Запорізький суд оголосив вироки тризубівцям, які рік тому відпиляли голову незаконно встановленому комуністами пам’ятнику Сталіну.

Про це повідомляє ІА «Поряд з вами» з посиланням на інформацію, надану Едуардом Андрющенко. Активисти Роман Хмара, Василь Абрамів і Юрій Пономаренко отримали 3 роки позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки; Олексій Зануда – 3 роки позбавлення волі з 2-річним випробувальним терміном, Віталій Вишнюк і Пилип Таран – 3 роки позбавлення волі з однорічним випробувальним терміном, Анатолій Онуфрійчук, Василь Лабайчук та Едуард Андрющенко – 2 роки позбавлення волі з однорічним випробувальним терміном. Суд зобов’язав «тризубівців» під час випробувального терміну не виїздити за межі України і постановив відшкодувати вартість пам’ятника – майже 110 тисяч грн., але відхилив вимоги комуністів сплатити за моральні збитки і витрати на встановлення і відкриття пам’ятника. Поки тривало засідання, під судом стояли два пікети – свободівський на підтримку хлопців, і комуністичний. Комуністи були з червоними прапорами і портретами Сталіна, скандували «Фашизм не пройдет», «За Родину! За Сталина! За нашу Победу!», а свободівці скандували: «Комуняку на гілляку!». Коли після суду Едуард Андрющенко давав інтерв’ю телевізійникам, ззаду хоробро підскочив якись хлопець з комунистичного табору та розбив у нього на голові яйце. Після чого підскочили ще двоє, і почалася бійка. Впродовж бійки сильно вдарили по нозі Ніну Андрющенко, маму Едуарда, яка намагалася зупинити сутичку. Усіх забрали в міліцію. Все це зняли телевізійники і передали відзняте в міліцію. Після перегляду відео у міліції не було претензій до Едуарда і його мами, і ті поїхали знімати побої. Затриманих комуністів приїхав визволяти голова обкому Бабурин. Олена Білозерська,  ІА «Поряд з вами»

Хеловін для Януковича

31 жовтня, ввечорі, активісти КУПРу провели Хеловін біля Адміністрації Президента. Затримані троє:Сергій Мельниченко, Вадим Лісовий і Павло Целовальников.

Замість гарбузів були ананаси (бо «Спасибі мешканцям Донбасу за ананаса»), люди були вдягнені – хтось у роби в’язнів, хтось в балахони катів.

Тримали гасла: «Спасибо жителям Донбасса!», «Welcome to hell!» і «Ешь ананасы, рябчиков жуй, день твой последний приходит, буржуй!».

Найцікавіше, як розповів О.Місюра, те, що ідея акції виникла за годину до її проведення. Активісти сконтактувалися телефоном, швидко з’їхалися і привезли реквізит. А на Банковій на них уже чекав автобус «Беркуту» і підполковник Бойко, який сказав: «Ми вам не дамо провести акцію». «А хіба ми плануємо якусь акцію?» – запитали КУПРівці. – «Так, плануєте. Акцію з екзотичними фруктами». Через те, що до АП активістів не підпустили, акція була проведена біля пам’ятника Франку.

ІА «Поряд з вами»

Запоріжжя. Вибухи.

25 жовтня 2011 року, правозахисник Володимир Лесик і екс-прокурор Запоріжжя (у 2005 році) Олександр Шацький провели в УНІАНі прес-конференцію, присвячену вибухам у Запоріжжі.

Усього вибухів було три: - 28 липня 2010 року підірвали Свято-Покровську церкву, внаслідок чого загинула монахиня, і вже більше року сидять у СІЗО звинувачені у цьому вибусі так звані «запорізькі паламарі», які, судячи з усього, до злочину абсолютно непричетні; - у ніч на 1 січня цього року підірвали бюст Сталіна, і цей вибух спробували повісити на активістів ГО «Тризуб» (на щастя, невдало); - 21 жовтня цього року стався вибух у супермаркеті «Сільпо» (на місці злочину було знайдено записку з вимогою перерахувати гроші на певні рахунки). Вчора цю справу Запорізькою обласною прокуратурою було перекваліфіковано з хуліганства на теракт. Останній вибух став для правозахисників інформаційним приводом, щоб зайвий раз нагадати про справу запорізьких паламарів, щодо вини яких немає жодних доказів, крім явок з повинною, які вони написали внаслідок незаконного впливу працівників міліції, простіше кажучи, катувань. Ось деякі обставини справи (взяті з листа адвоката Олега Веремієнка на ім’я одного з нардепів; на тому тижні листи такого змісту планується вручити усім 450 народним обранцям). 29 липня 2010 р., наступної доби після вибуху у запорізькому Свято-Покровському храмі, президент Янукович зібрав усіх силовиків і поставив вимогу: негайно знайти злочинців, і голова МВС Могильов публично пообіцяв зробити це у 7-денний термін (хоча законом передбачені 2 місяці). Вже 30 липня був затриманий 25-річний паламар храму Антон Харитонов, хворий на олігофренію. В якості мотиву його дій було названа помста за те, що Антону через дрібну провинність заборонили на деякий час входити у вівтарну частину храму. Його допитували вночі у присутності кількох так званих міліцейських адвокатів, застосовували недозволені методи впливу, і вирвали у нього лжесвідчення проти його старшого брата, викладача фізкультури Сергія Дьоміна (він був потрібний слідству як людина, що нібито виготовила вибухівку – адже хворий Антон був на це завідомо неспроможний). 31 липня затримали Дьоміна, сильно били (сліди катувань видно на відео допиту, яке є у розпорядженні адвоката і додається до його заяв). Третім підозрюваним став Євген Федорченко – другий паламар храму. Оскільки покараний Антон Харитонов вже давно не з’являвся у церкві, згідно версії слідства, вибухівку заніс туди Федорченко. У міліції всіх трьох три доби не годували, не давали пити і спати, постійно проводили нічні допити, били. Харитонова, наприклад, примушували 5 разів співати пісню «Миллион алых роз», а потім – їсти і пити помиї з помийного відра, а далі ножицями навіщось вирізали йому великі дірки на штанях навколо кишень, і як він ходить у цих штанях, теж є на відео. Саме так у хлопця і вирвали лжесвідчення проти брата. До речі, трьох міліцейських адвокатів, які виконували роль слідчих – підмовляли невинних себе обмовити і дати лжесвідчення проти своїх рідних – Запорізька обласна колегія адвокатів покарала: один отримав попередження, а двоє інших позбавлені права займатися професійною діяльністю на 6 місяців кожен. Якщо хтось іще не зрозумів, що справа явно сфальсифікована, пояснюю. Припустимо, психічно хворий хлопець міг захотіти помститися церкві за те, що був покараний (хоча, наскільки я знаю, покараний був справедливо). Здорова людина на таке ніколи не піде, а хвора, припустимо, могла. Але такий хворий хлопець, що працює при церкві, ніколи не зможе дістати вибухівку і скористатися нею, а його здоровий брат і колега ніколи в житті не стануть допомагати йому через дрібну образу підривати храм. Припустимо, образою не цілком адекватно мислячого хлопця міг скористатися хтось інший, кому вигідне було знищення церкви, дати йому вибухівку і навчити користуватися нею. Але, по-перше, тоді двоє інших підозрюваних абсолютно непричетні, по-друге, паламар на допиті здав би цю людину. Навіть якщо не знає, хто це – сказав би: «Підійшов такий-то дядько, попросив зробити те-то» – але цього у матеріалах слідства немає. Тим більше, наскільки я зрозуміла, у безпосередньому пронесенні і встановленні вибухівки звинувачують ще й не хворого Харитонова, а здорового Федорченка, у якого взагалі не могло бути для цього ніяких мотивів. Про те, що йому наприклад, заплатили, у справі теж нічого нема.

Отже, для того, щоб Могильов міг вчасно відзвітувати перед президентом про розкриття справи, троє безвинних людей зазнали катувань і вже більше року сидять у СІЗО.  

На прес-конференції Олександр ШАЦЬКИЙ розповів про тотальні порушення під час ведення слідства. У слідчих документах повно ідіотизмів. Наприклад, мало не головний доказ провини звинуваченого Романа Харитонова – у тому, що він читав роман Толстого «Воскресение». Це написав у своєму висновку слідчий, і на підставі цього намагався будувати звинувачення прокурор. А що було б із тим, хто читав, не дай Боже, Ніцше? Тепер ці троє хлопців можуть отримати пожиттєве покарання – бо внаслідок вибуху загинула людина. Раніше такі справи вирішувалися колегіально, а зараз вирішує суддя районного суду. Володимир ЛЕСИК: «Мене, як громадянина в першу чергу, турбує те, чому так спокійно на все це дивиться місцева громада і українське суспільство. Протягом останніх 15-и місяців у Запоріжжі сталося три вибухи, два з них у людних місцях, є одна жертва. У СІЗО сидять троє людей, які не мають до цього відношення, а справжні убивці на волі». Звинуватити у підриві Сталіна тризубівців, продовжував Володимир Лесик, слава Богу, не вдалося, але ж цей злочин досі не розкритий. У справі паламарів їхня провина доводиться виключно явками з повинною. Один, наприклад, написав 4 явки, різні за змістом. Спочатку у явці було написано, що Харитонов зробив вибухівку і заклав її, але під час слідчого експерименту зрозуміли, що він не зможе розповісти на камеру, як він її робив. Відео цього допиту є на Ютубі. Йому кажуть: «Покажи детонатор» – а він бере батарейку. Тоді наступного дня з’являється нова явка (а попередня при цьому лишається у справі), що Харитонов не виготовив, а купив цю вибухівку, причому невідомо у кого. Людина ніколи не служила в армії, не займалася криміналом – якби це святе телятко захотіло купити вибухівку, воно б 100 разів наштовхнулося на оперативних працівників, які б миттєво його заарештували за цю спробу. Олександр ШАЦЬКИЙ: Є підозра, що це «киреєвський суд». Тому що всі аргументи захисту відкиляються, а всі прокурорські приймаються. Є висновок експерта-вибухотехніка, що ні Дьомін, ні сам Харитонов не можуть зібрати вибуховий пристрій, бо не мають поняття, що таке детонатор. Експерт сказав, якщо ці компоненти скласти так, як вони озвучили на допиті, вони ніколи не вибухнуть.

Володимир ЛЕСИК: Коли у справу, вже на стадії судового розгляду, увійшли київські адвокати Веремієнко і Осипов, Веремієнко виклав на своєму сайті відео допиту. Він увійшов у справу вже на етапі судового слідства, і ніхто з нього не брав підписку про нерозголошення таємниці досудового слідства. Але тепер прокуратура Запорізької області направила в МВС листа з проханням провести розслідування та порушити кримінальну справу проти адвоката Веремієнка. І це доводить, що ці адвокати не пішли на змову з міліцією. Чому міліція і прокуратура не хочуть знайти справжніх злочинців і припинити ці вибухи? Адже невідомо, скільки ще їх може пролунати. Вочевидь, вони прекрасно знають, хто скоює ці злочини. Не знаю, як щодо вибуху у супермакреті, але в історії зі Свято-Покровською церквою чітко видно зацікавлення влади і міліції. І в підриві Сталіна теж була зацікавлена влада, щоб підняти хвилю антинаціоналістичних настроїв. Я хотів би звернутися до президента, генпрокурора, голів МВС та СБУ, і до суспільства – щоб вони не були байдужими, бо цими жертвами завтра можуть стати вони і їхні близькі, і вимагали від перших осіб держави звернути на це увагу. Олександр ШАЦЬКИЙ додав, що вибуховий пристрій не був споряджений цвяхами, болтами тощо – тобто, був спрямований не на ураження живої сили, а на те, щоб зруйнувати будівлю. На капцях і бинті Дьоміна (у нього була пошкоджена нога) знайшли порошок алюмінія. Але більше ніде в квартирі його не знайшли. До того ж, капці знайшли в рюкзаку, а на інших речах з того ж рюкзака порошку не виявлено. Тобто, це фальсифікація – так само був сфальсифікований підпис матері, Ольги Дьоміної, на договорі з міліцейськими адвокатами. Адвокат Олег Веремієнко звертався до президента, до Карпачової, докладав фото і відео, за якими видно, що його підзахисних катували – але реакцією на це була лише спроба порушити кримінальну справу проти самого Веремієнка.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Три вибухи, що сталися протягом одного року в одному місті, звісно, хочеться об’єднати і приписати їх тим самим силам. Але, як на мене, це три абсолютно різні випадки. Вибух у храмі дуже схожий на забудовний конфлікт. Зацікавлених сторін там є кілька, однією з яких може бути навіть сама УПЦ МП, бо на місці цієї непоказної церкви планувалося збудувати супермаркет. А так після підриву там миттєво збудували новий великий храм, який вже ніхто під супермаркет не знесе. Перевіряти усі версії і ловити винних – діло слідчих. Якби ж то слідчі були нормальні, а не хапали перших-ліпших, щоб Могильов міг відзвітувати. Підрив Сталіна – робота спецслужб, скоріше за все російських, метою було викликати хвилю репресій серед патріотичних молодіжних організацій. Вибух у «Сільпо» – інформації ще мало. Особисто у мене три версії: 1. Якийсь дурень справді хоче «збити бабло». Тоді його швидко зловлять. Але навіщо тоді ментам було повідомляти в пресу про його записку з номерами банківських рахунків? Логічніше перерахувати туди гроші і затримати злочинця, коли він спробує їх зняти. 2. Підстава, щоб почати нові репресії. Якщо це так – підстава, звісно, дурнувата, але ж попередні були не розумніші. 3. Найбільш імовірний варіант. Конкуренти відваджують від того «Сільпо» покупців. Записка з вимогою перерахувати гроші – щоб відвести від себе підозри. Тоді за грошима ніхто не прийде, і зловмисника не зловлять, а знову повісять цей вибух на когось непричетного.

Олена Білозерська, ІА «Поряд з вами»

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Школа Industrial Metal) и так по ходу...

Случайно наткнулся на старое прикольное видеоsmile и решил немного разнообразить его сведениями об этом направлении в музыке. Само собой информация здесь не полная. Сам индастриал люблю. Хотя видов и подвидов его столько, что не все я считаю удачными. Впрочем перейдем к делу.

группа Diverje играет в направлении electro-industrial-trance. Родина: New Mexico. US.

2) типично немецкий индастриал метал:

группа Treibhaus играет в стиле Neue Deutsche Hrte, alternative-industrial-metal. Родина: Hannower, Germany

3) а вот индастриал танцевального типа:

группа Imperative Reaction играет industrial-EBM-Foturepop.  Los Angelos, US.

4) и для разнообразия так называемый индастриал-дэнс:

...и это еще по божески пляшут, скажу я вам ибо на ю-тубе индастриал-дэнса кучаpodmig

вот такой краткий экскурс в мир музыки машинhammer...

25.10.2011. 13:00 Київ. Пікетування Національної радіокомпанії

25 жовтня о 13:00 Комітет визволення політв’язнів спільно з рядом інших організацій проведе біля стін «Національної радіокомпанії України» (вул.Хрещатик, 26) акцію протесту проти цензури. Нинішня влада взяла курс на придушення свободи слова Україні. Одним з останніх її ударів було знищення останнього оплоту опозиційності на радіо Культура (Українське радіо) – передачі «Політика і мораль», яку вів відомий український режисер театру і кіно, професор Київського державного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України, письменник Лесь Танюк.

Причина закриття передачі полягала в тому, що Лесь Танюк висловив на одній з нещодавніх передач власну точку зору з приводу арешту активістів організації «Патріот України», виступивши не на стороні репресивного апарату (як це заведено в офіційних ЗМІ), а на стороні репресованих.

Организатор: Комітет визволення політв’язнів.

ІА "Поряд з вами".

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

http://uk.wikipedia.org/wiki/Танюк_Леонід_Степанович

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------http://delo.ua/world/les-tanjuk-otkrectilsja-ot-lakejskogo-pisma-intelligencii-k-jan-162451/

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

http://www.telekritika.ua/news/2011-10-17/66505  - більш детально по справі.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Online-интервью с Борисом Стругацким

 

О доле выдумки в фантастике и почему теперь нет ни того, ни другого.

Отвечая на вопросы читателей сайта "Ъ", Борис Стругацкий рассказал о серости и социальной лени, о страхе свободы и "пр-роклятой памяти", о плюсах хрущевской оттепели, о склонности верить начальству и своих любимых писателях.

http://news.babr.ru/?IDE=98681   - тут читайте, кому интересно, а то копипастить многоprostite lol

В Одесі побито журналіста Віру Грузову

У неділю ввечері, 16 жовтня, Віра прийшла в галерею Markoff для підготовки матеріалу на замовлення новинного сайту «Вгороде».

Про це повідомила редакції ІА «Поряд з вами» по телефону сама журналіст. На вході її наздогнав юнак, заочно відомий Вірі Грузовій по інтернет-форумах своїм агресивним ставленням до її статей. Обізвавши її нецензурно, молодик почав бити її ногами. Після чого, він, будучи користувачем соціальної мережі «Фейсбук» і «Вконтакте», вирішив оповістити своїх читачів про таку своєрідну перемогу – побиття дівчини. Судячи з його дописів, його дратувала як діяльність Віри, так і те, що вона розмовляє українською мовою. Проаналізувавши те, що відбулося, юристи інформаційної агенції «Поряд з вами» підтвердили, що згідно чинного законодавства інтернет-ресурс також може бути віднесений до категорії Засобів Масової Інформації (стаття 22 Закону про інформацію), а автори, що постійно публікуються у виданні – журналістами цього видання. Враховуючи даний фактор, а також те, що – а) Діяльність журналіста соціально захищена державою. Віра в галереї Markoff збирала матеріал про виставку для всеукраїнського новинного видання Вгороде. б) Закон України про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів, статтею 17 передбачає відповідальність за замах на життя, здоров’я, а також інші дії, спрямовані проти журналіста. Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків, або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за вчинення таких же дій проти співробітника правоохоронних органів. в) Перешкоджання законній діяльності журналіста є кримінальний злочин, редакція ІА «Поряд з вами» виступає на захист колеги-журналіста і закликає інші медіа-організації України підтримати дане звернення. Оскільки існує велика ймовірність того, що напад на журналіста Віру Грузову був саме за фактом її професійної діяльності, ми звертаємося до Міністра МВС А. Могильова з проханням провести повноцінне розслідування даного інциденту, визначити ступінь провини нападника та притягнути його до відповідальності. Прекрасно усвідомлюючи нелюбов МВС до статті 171 Кримінального кодексу Україні, ми звертаємося до Генерального Прокурора В. Пшонки, з проханням взяти на контроль дії співробітників міліції, вимагати всебічного розслідування нападу на журналіста і притягнення його до відповідальності. Ми звертаємося також до народних депутатів Україні. Ситуація зі свободою слова в Україні кепська. Гарантований Законом захист журналістів державою ігнорується правоохоронними органами: співробітники міліції дозволяють собі виривати апаратуру з рук журналістів, проводять у помешканнях журналістів обшуки, вилучають архіви та комп’ютерну техніку – такі випадки в країні не поодинокі. Замість того, щоб захищати журналіста, держава в особі міліції самоусувається від виконання норм, запропонованих Законом України про соціальний захист журналіста. Ми звертаємося до народних депутатів з проханням проконтролювати розслідування побиття журналіста в Одесі, не дати міліції спустити цій злочин «на гальмах». ДОВІДКА Віра Грузова – талановитий журналіст і громадський активіст, широко відомий у молодіжній спільноті та діяльності ВМГО «Демократичний Альянс». У ЗМІ працювала в Інформаційному агентстві «Одеса-Дейлі», в газеті «Одесская жизнь», київській газеті «Точка Опори». Зараз співпрацює зі всеукраїнським інтернет-виданням «Вгороде». Редакція Інформаційного агентства «Поряд з вами»