"Укроборонпром" порівняно оперативно й по-своєму чітко відреагував на публікацію в DT.UA статті "Тінь війни". Державний концерн, чиї підприємства й посередницькі фірми під час воєнних дій продавали зброю захисникам України, подав до суду на  тижневик "Дзеркало тижня. Україна", автора статті Дмитра Менделєєва та  активіста-волонтера батальйону "Азов" Світлану Зварич. Не відстало й Міністерство оборони. Обидві організації вирішили захистити свою ділову репутацію.

Ми не втомлюватимемо читачів докладним розбором позовної заяви, яка сама в собі несе доказ незаконної діяльності концерну і його підприємств: завдяки тимчасовому  виконувачеві обов'язків генерального директора концерну С.Пінькасу,  редакції вдалося отримати  практично повні дані про згадані в "Тіні війни" договори реалізації на внутрішньому ринку зброї та бойової техніки. 

Пункт №1. До відома Міністерства оборони, "Укроборонпрому" та  інших комерційних структур, масштабний продаж зброї всередині країни вже сам   собою є  злочином. У жодній країні світу не існує легальної схеми продажу озброєнь та бойової техніки на внутрішньому ринку. Ще раз акцентую увагу на тому, що цю продукцію мають право купувати на внутрішньому ринку тільки військові формування, створені відповідно до законодавства. Це означає, що всередині країни жодна комерційна структура — ні державна, ні приватна, ні фізична, ні юридична особа — не мають права купувати зброю і бойову техніку для власних потреб. 

Усе майно військового і подвійного призначення, вивільнене  Генштабом Міноборони  як зайве, може бути реалізоване виключно за межами України. Зняти зброю і бойову техніку з обліку у військах можна тільки після передачі цього майна іноземному покупцеві. На практиці ж відбувається інакше. Один із таких епізодів згадувався в попередніх матеріалах про історію з ТОВ "НВК "Техімпекс" (див. DT.UA, №41 від 09.11.2013 р.), яке за такою ж схемою, за сприяння ДП "Укроборонсервіс",  спочатку купило на внутрішньому ринку авіадвигуни, а потім через той-таки   "Укроборонсервіс" продало їх як власне майно на зовнішньому ринку. Дельта від цієї операції, за підрахунками Держфінінспекції,  становила 4,6 млн грн. При цьому двигуни територію військової частини не залишали, а контракт з іноземним покупцем "Укроборонсервіс" підписав задовго до купівлі військового майна "НВК "Техімпекс" на внутрішньому ринку. Але при цьому зазначимо, що такі незаконні угоди здійснювалися в мирний час. А ось  продавати зброю під час війни своїм же воїнам — це не просто злочин. Це — блюзнірство. До речі, у матеріалах позовної заяви "Укроборонпрому"  "Техімпекс" знову згадується як покупець майже 27 тисяч автоматів АКМ. 

Пункт №2. Усе військове майно, згадане в попередньому матеріалі "Тінь війни", було продане уповноваженими підприємствами на внутрішньому ринку. "Необхідно  назвати "героїв", які особливо відзначилися в розпродажі військового майна. Так, за даними на перше півріччя, тільки у 2014 р. державна фірма "Укрінмаш" на внутрішньому ринку продала 35900 автоматів АКМ (калібр 7,62 мм), 1237 гранатометів РПГ-7У, майже 5 тис. авіаційних ракет, 60 протитанкових ракетних комплексів "Фагот". Ще одне державне підприємство, "Промоборонекспорт",  продало на внутрішньому ринку десять БТР-70, підприємство "Спецтехноекспорт" — 23 безпілотники "Рейс". Кому пішли 10 тис. касок і два вертольоти Мі-8? Перелік продавців і "товарів" досить розлогий". Про те, що перелік розлогий, свідчить звіт Міноборони про відчужене військове майно через уповноважені урядом підприємства, підписаний директором департаменту фінансів МО (копію
повного переліку див. на сайті). Ви можете повірити, що з цим звітом керівники "Укроборонпрому" не ознайомлені? 

Копія повного переліку.

Ба більше, пункт №3. Позивачі стверджують, що зброя продавалася до офіційного оголошення АТО, а не після. Буквоїди не помітили "зелених чоловічків" у Криму, тисяч  найманців і сотень професійних інструкторів іноземної держави на Донбасі. Постає  запитання: а кому ж тоді зброя продавалася на внутрішньому ринку? При тому  що зброєю та  бойовою технікою наші захисники мають бути озброєні  безплатно, а не за гроші добродійників. Із бюджету на ці потреби виділено астрономічні кошти. Однак   державні й  уповноважені урядом структури не зупинили продажу зброї, якої так бракує фронту, ні до, ні під час АТО. Про що свідчать дати реалізації контрактів у графах зазначеного переліку. Ба більше, навколо цього майна кружляють  ділки різного штибу, які пропонують потенційним покупцям свої послуги. Дійшло  до того, що покупцям пропонують особливу послугу — вивести військове майно з бойового складу. Природно, що без корупціонерів у погонах і державних комерсантів таке практично провернути  неможливо. 

Саме з такими діячами й зіштовхнулася Світлана Зварич, яка забезпечує за благодійні кошти поставки зброї та  бойової техніки добровольцям, що беруть участь у бойових діях на сході країни. Їй слово: 

— Є у нас державний концерн "Укроборонпром". На його сайті є розділ "місія". У цьому розділі вказано, що одним із завдань державного підприємства є "найбільш повне задоволення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань у новітніх зразках озброєння, здійснення модернізації, ремонту та утилізації". Щоб виконувати цю почесну місію, державний концерн об'єднав десятки підприємств оборонного комплексу. Здавалося б, коли ж іще якнайповніше задовольняти потреби ЗСУ та добровольчих формувань новітнім озброєнням, модернізувати й ремонтувати техніку, як не в часи бойових дій? Однак українське воєнне життя показало, що цю місію державний концерн виконати не може. А це означає, що потрібні зміни, потрібні негайні й продуктивні реформи.

І Міністерство оборони, і місіонерів треба реформувати. Потрібна кардинальна зміна матеріально-технічного забезпечення, потрібні зміни в порядку передачі техніки та зброї військовим формуванням, потрібна державна підтримка новітніх військових розробок та військового виробництва. А ще потрібен глибокий аналіз і висновки щодо нинішніх ситуацій, коли "інші військові формування", якими є добровольчі батальйони, зі стрілецькою зброєю протистоять ворожим танкам, у зоні бойових дій їздять шкільними автобусами тощо. І це в той час, коли Інтернет рясніє оголошеннями про продаж військової техніки з припискою — "щойно з конверсії".

Чесно кажучи, після виходу статті "Тінь війни" ми очікували відвертої розмови з місіонерами, які монополізували місію якнайповніше задовольняти потреби Збройних сил України та інших військових формувань новітніми зразками озброєння, яких немає у добровольців. Однак замість аналізу, замість спроб отримати інформацію про посередників, про місця продажу, про обставини, до нас надійшов… позов від державного концерну "Укроборонпром" і Міністерства оборони про захист ділової репутації. Загалом, ділову репутацію цим двом інституціям краще обстоювати серед бійців і офіцерів, які воюють на фронті. А там оцінка, хоч і щира, але мало цензурна. 

Державний концерн "Укроборонпром" обурився "успішним "збройним" шопінгом", коли в липні цього року за безготівкові гривні Благодійного фонду для добровольців було закуплено 200 автоматів (АКМ 7.62) і 20 кулеметів КМ на заводі "Маяк", який входить до державного концерну "Укроборонпром". Договір було укладено 28 липня 2014 р. А тепер увага: "Укроборонпром" у позові стверджує, що зброю було закуплено до початку АТО! Тобто 28 липня 2014 р., на день укладення договору, ніякого АТО не було! Ось так — не було в нас сотень убитих і поранених, не було російських і проросійських бойовиків! Не-бу-ло! 

Я є волонтером Благодійної організації "Благодійний фонд освітніх інновацій". БФ опікується матеріально-технічним забезпеченням батальйону "Азов", який нещодавно став полком. "Азов", незважаючи на твердження "Укроборонпрому" про те, що влітку ніякого АТО не було, з березня цього року воює на сході. Спочатку це був "Чорний корпус". У травні "чорні чоловічки" стали батальйоном МВС "Азов". У Вікіпедії можна прочитати про бойові операції "Азова". Коротко: "чорні чоловічки" провели цілу низку успішних партизанських акцій, а від початку травня вступили у військове протиборство з сепаратистами на південному сході Донецької області. Ініціатором створення і керівником "Чорного корпусу" був Андрій Білецький. 

13 червня 2014 р. батальйон "Азов" визволив від бойовиків Маріуполь — місто, що має понад 500 тис. населення. На початок липня "азовці" практично повністю контролювали узбережжя Азовського моря, визволили від бойовиків Мар'їнку і першими ввійшли в Донецьк. Підрозділи батальйону вели важкі бої на підступах до Іловайська. Нині "Азов" задіяний в обороні Маріуполя. Зона відповідальності: південний схід Донецької області. За час бойових дій батальйон "Азов" втратив 14 бійців, поранено 27. Більше 40 бійців представлено до нагород різних рівнів. 

Отже, в суді нам треба довести: а) станом на 28 липня 2014 р. в Україні йшла війна під назвою "АТО"; б) добровольці реально воювали і воюють; в) добровольчим батальйонам потрібна зброя; г) державні структури продають зброю для добровольців.

Добровольці постійно наголошують — техніки і зброї не вистачає! "На Донбасі давно вже триває не антитерористична операція, а справжня російсько-українська війна. Проте українським добровольцям досі відмовляють у повноцінному забезпеченні бронетехнікою і зброєю", — про це в серпневому ефірі 5 каналу заявив один з командирів 11-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь" Василь Щербаков. З такою ж заявою виступив командир добровольчого батальйону "Донбас" Семен Семенченко: "Батальйону "Донбас", як і Національній гвардії, не вистачає зброї, яка є у Міністерства оборони. Потрібно, щоб нам від Міністерства оборони передали частину зброї, оскільки вона там є, а в Національної гвардії її немає". "Нас посилають в бій, щоб ми захищали Батьківщину, — і без зброї", — нарікав командир батальйону ОУН на прізвисько "Бас" під адміністрацією президента 4 вересня. Не вистачало зброї і батальйону "Азов". Тож у липні, за дорученням командира батальйону "Азов" та "Благодійного фонду освітніх інновацій", я побувала на заводі "Маяк". Там вислухала нарікання керівництва заводу на "Укроборонпром", на Міністерство оборони, на керівництво уряду стосовно того, що під час війни ті не купують "маяківської" зброї для армії та добровольців, і завод змушений продавати її за кордон. Лише за три місяці АТО завод "Маяк" продав за кордон більше зброї, ніж за весь минулий рік. Мені, як і Сергієві Одаренку — автору матеріалу про український оборонпром (журнал "Кореспондент", №24), показали "поклади" автоматів і кулеметів і навіть дали постріляти. Показали ще фільм про БРДМи, які нібито були вироблені чи-то для Іраку, чи-то для якоїсь африканської країни, і запропонували їх купити… по 176 тис. дол., але готові були торгуватися. Доповіла про все побачене і почуте керівництву, яке вперто не хотіло вірити, що такі скарби зовсім поруч. Однак вирішили спробувати озброїтися, і 18 липня Благодійний фонд надіслав до МВС листа за №11/23-07: "Благодійна організація "Благодійний фонд освітніх інновацій" готова закупити для бійців спецбатальйону "Азов", який входить до складу Міністерства внутрішніх справ України і задіяний у Антитерористичній операції, необхідне військове обладнання і зброю виробництва ПАТ "Завод "Маяк". 23 липня від заводу "Маяк" на мою електронну пошту надійшов проект договору, а вже 28 липня "Договір на постачання майна спеціального призначення" було підписано під №143-ю. Це "майно" відрізнялося від того, про яке йшлося в поданій нами заявці: БРДМи на практиці виявилися з купою проблем. У процесі редагування договору збільшили кількість автоматів зі 100 штук до 200. Ціна — 2,5 тис. грн! Ну чого ж не взяти більше? Остаточний перелік "майна" — 200 штук автоматів АКМ, 20 кулеметів КМ, станки й короби під патрони. Завод "Маяк" підготував першу партію зброї. МВС її отримало і передало добровольчому батальйону. 30 липня Благодійний фонд заплатив заводу "Маяк" 190 832,04 грн, а 20 серпня ще 250 тис. грн. Тепер завод "Маяк" стверджує, що мав справу лише з МВС. Тоді на якій підставі кошти прийняв від Благодійного фонду? Може, завод "Маяк" їх поверне?

Ознайомитись с договором можна за посиланням.

До речі, халепа вийшла не лише з кулеметами, які нам спочатку поставили без стволів. Окремий скандал — зі станками під кулемети. Після підписання договору виявилося, що завод "Маяк" їх не виробляв і навіть креслень на них не мав. Однак два станки нам усе ж таки передали. А от двох інших, які фігурують у договорі і які вкрай потрібні, немає досі. І в цьому випадку "Укроборонпром" не переймається діловою репутацією.

Тепер про СБР-3, гарячу лінію та про те, як радіолокаційна станція стала інженерно-будівельною машиною. Гаряча лінія була і є. І ми на неї телефонували, бо "купилися" на прес-реліз, розповсюджений державним концерном у серпні 2014 р., де повідомлялося, що гарячу лінію відкрито насамперед для швидкої комунікації з волонтерами та волонтерськими організаціями. "Ми прагнемо об'єднати зусилля тисяч українців, які в складний період роблять усе можливе для підтримки українського війська і захищеності нашої країни", — йдеться в повідомленні "Укроборонпрому". Телефон гарячої лінії "Укроборонпрому": (044) 489-18-54, і саме на цей номер ми телефонували, намагаючись отримати СБР-3 або "Барсука". Факти дзвінків легко перевірити за даними операторів.

СБР-3 — це радіолокаційна станція ближньої розвідки, яка призначена для виявлення техніки, що рухається, і живої сили противника у будь-який час доби і року за відсутності оптичної видимості (у тумані, диму, пилюці, при атмосферних опадах). Вона має такий вигляд: (фото). СБР-3 або її аналог "азовці" потребують давно. Вона незамінна в степах і для спостережень за морем. Обпікшись на гарячій лінії, батальйон звернувся до МВС із проханням отримати цю радіолокаційну станцію в Міністерстві оборони. З Міністерства оборони надійшла відповідь за №220/8480 від 01.10.2014 р., де повідомляється, що "Міністерство оборони України має можливість передати військову техніку, яка за своїм технічним станом потребує проведення капітального ремонту, а саме, БАТ-2, МДК-3, БРДМ-2, ІМР, СБР-3", і пропонується її оглянути "з метою прийняття рішення щодо її відновлення і подальшої експлуатації". Про який капітальний ремонт радіолокаційній станції СБР-3 йдеться? Міністр оборони Гелетей зарахував цей радіоелектронний девайс до… інженерно-будівельної техніки? Хоча, звичайно, після заяви міністра Гелетея про застосування ядерної зброї в степах України, це вже й не видається катастрофою. 

Мала продовження також історія з інженерними машинами БАТ-2, які нам пропонували посередники і демонстрували на території однієї з ніжинських військових частин. Відповідно до цитованого вище листа наш представник разом зі співробітником МВС поїхав оглядати техніку. До тих БАТів, які нібито були продані ще одним державним концерном — "Техвоєнсервіс" — за рахунком №186 від 12.02.2014 р. і які нам пропонували по 20 тис. дол., не допустили. Пояснення — саме ці БАТи перебувають на балансі інженерних військ! А як тоді їх збиралися продати? Відповіді на ці запитання та інші шукає військова прокуратура, — завершує Світлана Зварич.

Утім, військова прокуратура шукає відповідь і на інше запитання. Власне, відповіддю на нього й став позов державних структур до тих, хто посмів обуритися: а) продовженням торгівлі зброєю на зовнішньому та  внутрішньому ринках тоді, коли її бракує захисникам країни; б) масштабним продажем уповноваженими Кабміном структурами й держпідприємствами зброї на внутрішньому ринку України; в) продажем Українською державою зброї захисникам Батьківщини за гроші, зібрані громадянами. Наважимося  припустити, що поштовхом до такої реакції стало доручення президента України Петра Порошенка, подане  Генеральному прокуророві Яремі 7 вересня 2014 р. Доручення народилося через два дні після виходу статті "Тінь війни" і було сформульоване під час засідання в АП із силовиками. У дорученні йдеться: "За результатами проведеної перевірки, у разі підтвердження наявності складу злочину за ознакою підриву обороноздатності держави, притягнути до відповідальності (увага! — Ред.) автора статті про продаж зброї та  військового майна, яку було викладено на сайті інтернет-видання "Дзеркало тижня". Термін — два тижні". 

Шок. Вбивча логіка.

Вайсбурд - Путин проиграл всё

Путин проиграл всё

[окт. 15, 2014

Последствия «учений на полигонах Южного военного округа» стали катастрофическими для России Поздно вечером 11 октября пресс-служба Кремля распространила сообщение, согласно которому «после оперативного совещания президента с постоянными членами Совета безопасности России Путин провел с Шойгу отдельную рабочую встречу. Министр доложил Верховному главнокомандующему о завершении летнего периода обучения на полигонах Южного военного округа. По результатам доклада Путин поручил приступить к возвращению войск к местам постоянной дислокации. В общей сложности речь идет о 17,6 тысячи военнослужащих, которые летом проходили учения на полигонах в Ростовской области». Сообщение было сразу же истолковано как свидетельство завершения участия российских воинских подразделений в боевых действиях на территории Украины. Сейчас трудно сказать, так ли это на самом деле. Но итоги военного противостояния России и Украины подвести можно уже сейчас. Они для нашей страны в полном смысле слова неутешительны. И при этом – не окончательны. Владимир Путин в воинской части. До сих пор Российская Федерация ни в какой форме не подтвердила официально, что её Вооруженные Силы принимают участие в боестолкновениях с Вооруженными Силами Украины на территории Украины. Причина официального отрицания может быть любой, но так или иначе «решение вопроса о возможности использования Вооруженных Сил Российской Федерации за пределами территории Российской Федерации» согласно Конституции и Федеральному закону «Об обороне» относятся к ведению Совета Федерации. Сначала (1 марта) Владимир Путин попросил Совет Федерации о согласии «на использование Вооруженных Сил Российской Федерации на территории Украины до нормализации общественно-политической обстановки в этой стране», а потом (25 июня) попросил это согласие отозвать. Совет Федерации оба раза безропотно и единогласно согласился с президентом. Но активная фаза войны началась как раз после этого «отзыва согласия». И в рядах «ополченцев» оказались тысячи российских «добровольцев», ставших таковыми совсем не по личному желанию, а по приказу. До сих пор не известно, кто отдал этот приказ. Официальную позицию Российского государства не изменили ни похороны погибших военнослужащих, ни свидетельства военнопленных, ни рассказы родственников [1]. Мы помним утверждение командующего ВДВ Владимира Шаманова: «В нашей десантно-штурмовой дивизии все живы и здоровы». Но не все живы и здоровы, и ответа на вопросы о том, где, как и почему погибли эти граждане России, нет до сих пор [2]. Если смотреть на ночное сообщение пресс-службы Кремля строго по тексту, то там, конечно, нет ни слова о прекращении войны. Потому что «войны нет». И, соответственно, все остальные связанные с этим вопросы выносятся за скобки. Это – по официальной версии – плановое перемещение войск. «Учения» завершились, войска возвращаются в места постоянной дислокации. Может быть – просто перед зимним периодом. Может быть – перед осенним призывом: впереди увольнения и пополнения. Может быть – просто на отдых. Могут ли их вернуть на «учения»? Могут. Могут ли начать «учения» с другими воинскими подразделениями в любой момент в том же месте? Могут. При отсутствии официального объявления войны война может начаться, прекратиться и снова начаться в любой момент. 17 октября в Милане должен пройти форум «Азия – Европа», на котором должны лично встретиться президенты России и Украины. Во время встречи Владимира Путина с Петром Порошенко планируется обсудить ситуацию на Донбассе и договориться о поставках газа. И вести эти болезненные переговоры, тем более при участии ведущих стран мира, на фоне активных военных действий очень неудобно. Можно не договориться ни о чем. Но что-то тревожное в воздухе говорит о том, что ситуация заставила Владимира Путина «завершить учения» не только на период международного форума, а надолго, если не навсегда. Причем завершить их без каких-либо положительных результатов для России. И с огромным числом результатов отрицательных. Погибло очень много людей – тысячи человек из разных стран. В том числе погибли российские военнослужащие, общие потери по стране оцениваются от нескольких сотен человек до нескольких тысяч человек. Страшная цифра для «учений». Точные цифры и списки пока не известны, но это только вопрос времени. И там, куда пришли «двухсотые» вестники войны, меняется отношение к войне, к вражде. Никто из родных погибших не является сторонником войны. Она всем принесла пожизненное горе. Ещё полгода назад все эти люди были живы [3]. Появился ропот в армии. Это недовольство пока не вышло на поверхность, не слышно в обществе, но о нём известно в военных кругах. Многие офицеры и контрактники не хотят воевать на необъявленных войнах, тайно гибнуть и быть тайно похороненными как «погибшие на учениях». Стало очень трудно набирать военнослужащих по контракту. Люди отказываются от контракта на тот свет. В большом напряжении находятся семьи солдат срочной службы, а среди них намного меньше готовых молчать при угрозе жизни сыну, мужу, брату, себе самому. Посеяна вражда между двумя братскими в полном смысле слова народами – российским и украинским, между Россией и Украиной как государствами. Эта вражда посеяла семена злобы и ненависти минимум на десятилетия. Становление украинского народа как сообщества, становление Украинских Вооруженных Сил происходит в начале XXI века на фоне вражды с Россией, войны с Россией, на фоне восприятия России как образа главного врага. Правнуки ветеранов Великой Отечественной войны, победивших фашизм, воевали друг против друга, убивали друг друга. Разрушены (и очень надолго, на многие годы) отношения России с большинством развитых стран мира. Фактически Россия оказалась в международной изоляции. Удалена из «Восьмерки». Кто мог подумать год назад, что по отношению к России будет применяться слово «изгой». Теперь – применяется. Россия не хотела расширения НАТО. Теперь НАТО будет почти везде в Европе, где есть границы России. И сами эти границы перестали быть неприкосновенными: если государство не признает границ другого государства, то никто не поручится и за его границы. К слову, принципы нерушимости границ, территориальной целостности государств, невмешательства во внутренние дела иностранных государств стали принципами европейской политики ещё в 1975 году: СССР вместе с 34 государствами подписал 1 августа в Хельсинки итоговый акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе. И Россия – правопреемник в этом соглашении. Теперь в топку? Высшим государственным чиновникам России и крупнейшим предпринимателям, причастным к военным и экономическим действиям против Украины, запрещен въезд в страны Европейского союза и США. Российским государственным и многим частным компаниям закрыты возможности для масштабной экономической деятельности за пределами России. Им закрыт доступ к мировым финансам. Арестовано имущество и счета близких к Кремлю олигархов. Нельзя воевать и враждовать с теми, с кем торгуешь. Это – закон мировой экономики. Российское государство не просто нарушило, а растоптало этот закон, причем не только в отношении Украины, а в отношении десятков развитых стран. «Да куда вы от нас денетесь», – презрительно бросило своим торговым партнерам Российское государство, сплюнув под ноги. И попало себе в лицо. Российские власти не предполагали такого жесткого протеста, такой твердой общей позиции ведущих стран мира в вопросе о санкциях за нарушение принципов европейской политики, за нарушение международного права. Экономические санкции не просто больно ударили по российской экономике, они вырвали её из единого тела мировой экономики, лишили её значительной части денежных ресурсов, экономических связей, страховок. Никакой замены этим ресурсам внутри России нет. Любое снижение продаж нефти и газа, снижение цен на нефть и газ лишает не только российскую экономику, но и российский бюджет значительной части денег. В этих деньгах – зарплаты, пенсии, бюджетные учреждения, дотации регионам. Худших параметров бюджета, чем те, которые очерчены перед началом 2015 года, не было в России за все годы XXI века [4]. И с таким бюджетом Россия вступает в гонку вооружений. Это – экономическое безумие. Российским регионам предстоят очень мрачные годы. Их расходы первыми попадут под бюджетный нож. От недофинансирования посыплется почти вся инфраструктура жизнеобеспечения. Рост цен, в том числе на продовольственные товары, уже стал самым высоким с начала века. Инфляция съедает доходы, которые не растут, а замораживаются. Рушится национальная валюта, рубль перешел в пике по отношению к мировым валютам, а теряющий резервы Центробанк делает вид, что управляет этим падением. На все эти процессы молча и спокойно смотрит Китай. Он ждёт, когда Россия придёт (а она уже идет) к нему на поклон и попросит: купи мои нефть и газ (а больше продавать России нечего). Китай подождёт, когда деньги в российском бюджете станут иссякать, и купит. Но не по той цене, о которой попросит Россия, а по той, которую назначит сам. Купит почти даром, ниже себестоимости. И Россия пойдет на это экономическое унижение. Когда покупатель остается один, то он диктует цену, а не продавец. Экономическая капитуляция России перед Китаем реальна и близка, как никогда. Российская государственная пропаганда в последний год стала синонимом и квинтэссенцией лжи, цинизма и хамства. Масштабы лжи о войне на территории Украины и о положении дел в России заставили вспомнить самые мрачные советские годы. Даже не годы застоя, а годы репрессий. Российское государственное и подгосударственное телевидение захлебывается ложью и ненавистью, как рвотой [5]. И становится похожим на пропаганду в стиле Геббельса. Картина происходящего на самом деле настолько отличается от панорамы российского телевидения, что начинает неизбежно входить в противоречие с тем, что видит в своей жизни рядовой человек. В России разожжен костер внутренней вражды. Оказавшись в ситуации своими руками созданной «осажденной крепости», Российское государство стало истерично искать врагов внутри страны, примитивно надеясь именно этих людей, эти общественные группы представить обществу как виновников всех происходящих несчастий. Худшая часть российского общества поднята, вытащена на поверхность жизни. Человеконенавистники, подлецы, стукачи, доносчики, садисты, политические наследники палачей и вертухаев востребованы сегодня российским государством на «государеву службу». Они снова нужны, чтобы уничтожать народ России. «Ты не дай им опять закатать рукава, Родина…» Но – даёт. Пропаганда ненависти и вражды уже на грани срыва голоса, но получается очень плохо, фальшиво, грязно [6]. Народ не верит. Народ начинает задавать себе простые вопросы: «Что происходит? Почему происходит? Кто виноват?» Ответы на эти вопросы печальны и просты. Строго говоря, они известны со времен раннего христианства. «Не делай себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху, что на земле внизу и что в воде ниже земли… Не убивай... Не кради… Не произноси ложного свидетельства на ближнего твоего... Не желай дома ближнего твоего; не желай жены ближнего твоего, ни раба его, ни рабыни его, ни вола его, ни осла его, ничего, что у ближнего твоего» [7]. Но соблюдать заповеди Христовы поднявшее на свой щит православие государство не хочет. И не соблюдает. Создало кумира. Убивает. Крадёт. Лжесвидетельствует и просто лжёт. Желает дом ближнего своего, и входит в него, и разрушает его, и забирает себе его часть. Всего за один год Владимир Путин проиграл всё. Дружбу народов. Политику. Безопасность. Экономику. Славу. Мир. И это поражение произошло только потому, что сначала один и тот же политик сделал ставку на конкретного человека как президента чужой страны, потом склонил его к отказу от выполнения внутренних и международных обязательств, потом удивился ответному возмущению народа этой страны, потом отказался принять мирную дорожную карту, предполагавшую добровольную отставку скомпрометировавшего себя лидера и досрочные выборы, потом пошел на экономический шантаж, потом на угрозу применения силы, потом организовал «возвращение» чужой земли и, когда голова совсем закружилась от «успехов», возжелал почти трети земли этого чужого государства. Это был тайный штурм – бессмысленный и беспощадный. На этом штурме машина Российского государства сломалась. Выполнить эту задачу она не смогла. Но пока она пыталась это сделать, в России и Украине погибли тысячи людей. Они не все ещё найдены, не все названы, не все похоронены. На составление списков погибших уйдут годы. Для оставшихся в живых «учения» объявлены завершенными. Пока. Уроки этих «учений» страшны и кровавы. Ничто не говорит о том, что Российское государство намерено понять и усвоить эти уроки. Как минимум – пожалеть людей. Это так просто, так по-человечески понятно: прекратить мучения людей. Покаяться. Уйти. Для этого нужно быть человеком. «Учения» показали, что в руководстве Российским государством человеческому, как и Божескому, места нет. Лев ШЛОСБЕРГ Оригинал взят из "Псковская Губерния" в Бессмысленный и беспощадный  Рецепт від Дімури: http://www.youtube.com/watch?v=brOIFzlyC6w

17.10.14 10:34

 "Псковские десантники потеряли в одном бою 234 бойца. После этого они отказались воевать", - в руки украинских журналистов попали секретные карты Генштаба РФ. ВИДЕО В руки украинских журналистов попали секретные документы и карты Генштаба армии России, которые свидетельствуют о том, что украинским подразделениям противостояли сильные группировки российских войск.Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Эсперессо ТВ, на момент вторжения на территорию Украины на востоке, российские подразделения намного многочисленнее, чем украинские, и были гораздо лучше оснащены. Первые бои для российской армии были действительно успешными из-за эффекта неожиданности. Но уже в скором времени элитные части армии РФ стали практически небоеспособными. Источник: http://censor.net.ua/v307502


http://www.youtube.com/watch?v=Zej0XQMnGD8

Що чекає захоплені бойовиками території Донбасу у найближчому майбутньому. На території Донбасу, яка зараз підконтрольна бойовикам, поступово встановлюються нові порядки, які можливо назвати лише середньовічними у найгіршому розумінні, із місцевими ватажками – "феодалами", повною безкарністю та постійною внутрішньою боротьбою. Бойовики kazak-center Бойовики почали створювати свої окремі "князівства" При цьому такі "республіки" вже почали з'являтися з шаленою швидкістю. Наприклад, про створення своєї "Казацької республіки" у містах Ровеньки, Свердловськ та Антрацит на Луганщині бойовики оголосили 14 жовтня. А на наступний день, з інформації від РНБО, стало відомо про існування так званого "Антрацитівський гарнізону". Який вже відзначився введенням заборони на пересування приватним автотранспортом. Читайте також: У псевдовиборах бойовиків "ДНР" братимуть участь лише дві "партії" Окрім того, своє окреме "князівство" робить і Безлер, які відвів своїх бойовиків з передової у Горлівку, де вже запровадив свою власну пропускну систему. А політичного ватажка "ДНР" Павла Губарєва вже намагались вбити, але, попри намагання "асасинів", він вижив. Інша характерна риса повної деградації у рядах бойовиків – введення публічного побиття батогами, прив'язування до "ганебного стовпу" та інші види покарань, які у всьому цивілізованому світі залишились у позаминулому сторіччі. За таких умов, звісно, ні про які політичні домовленості із "загальними" лідерами "союзної держави Новоросії" і мови бути не може. Ілюстративним прикладом ефективності таких перемовин є документи, які були підписані у Мінську. Як виявилось, самопроголошений лідер "ЛНР" Ігор Плотницький, який представляв бойовиків, немає реальної влади, наприклад, ватажок 32-го козачого окремого округу "Війська донського" Павло Дрьомов, який контролює територію у районі Первомайськ – Стаханов – Алчевськ, оголосив Плотницького крадієм і відмовився виконувати його накази. Слід зазначити, що саме бойовики Дрьомова стоять за атаками у районі Бахмутівки. Серед інших важливих сил, які зараз діють на окупованій території необхідно згадати батальйони: "Восток" - командир Олександр Ходаковський, "Кальміус" - Костянтин Кузьмін, "Спарта" - Моторола, "Сомалі" - Гіві, "Призрак" - Олексій Мозговой, "Леший" - Олексій Павлов, "Заря" - Андрій Патрушев, "Оплот" - Олександр Захарченко. Через деякий час ці бандформування остаточно закріпляться у певних районах і, скоріш за все, створять свої "феодальні утворення". Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки центру Розумкова Олексій Мельник у інтерв'ю ТСН.ua розповів, що територія, яка знаходиться під контролем бойовиків, має всі шанси перетворитися на аналог Сомалі. "Але не треба сподіватися, що бойовики самі один одного перестріляють та виконають за нас нашу роботу", - заявив Мельник та зазначив, що у таких умовах, особливо в умовах зими, Донбас перетвориться на зону нечуваної гуманітарної катастрофи. Таким чином, якщо Україна залишить окуповані території під контролем бойовиків, вже через деякий час почнеться боротьба за кожну шахту, копанку та інші джерела прибутку. Так, у РНБО заявили, що між бойовиками дедалі сильніше загострюються протиріччя щодо перерозподілу сфер впливу та фінансування. Зокрема, стало більше випадків сутичок між ним. При цьому це буде боротьба озброєних людей, які вже звикли вбивати та вирішувати будь-які питання зброєю. Окрім того, окуповані землі Донбасу стануть більш ніж привабливим місцем для кримінальних елементів різних мастей, торговців наркотиками, зброєю та людьми. "Єдиним виходом з цієї ситуації є виключно встановлення повного державного контролю над цією територією", - заявив Мельник. Щоправда, найбільш ефективні для цього методи, за думкою експерта, необхідно ще досконально вирахувати. Більш кардинальної думки Голова Луганської ОДА Геннадій Москаль, у коментарі кореспондентам ТСН.ua він заявив, що бойовиків вже нічого окрім сили зупинити не може. "Лише фізичне знищення цих виродків зможе вирішити проблему. Якщо спецслужби не ліквідують ватажків загонів, то це буде тривати вічно. Вони вже нічого не розуміють окрім мови зброї", – заявив Москаль. Нагадаємо, що після невдачі з Бахмуткою бойовики накопичують значні сили під Маріуполем.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/politika/maybutnye-zahoplenogo-boyovikami-donbasu-filial-somali-gumanitarna-katastrofa-ta-viyni-feodaliv-374436.html

Після пролитих рік крові справжніх патріотів України...
Вчора вночі президент Петро Парашенко підписав Закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?ukrayina_postmoderna_peremogti_teroristiv_obiymami&objectId=497682&utm_source=facebook&utm_medium=share&utm_campaign=social
Бойовики путлєра ВЖЕ прореагували на цей МЕНШОВАРТІСНИЙ "закон" заявою, що їм ЗАКОН НЕ ПИСАНИЙ, і вони будуть відвойовувати собі стільки нашої землі, скільки ми віддамо!

«Це плаче осінь, а не я...»
Чому в міжсезоння, між літом та зимою, значно частіше погіршується настрій і самопочуття, а також дошкуляють думки, що «життя несправедливе» Юлія КОСИНСЬКА   

Цей стан знайомий багатьом: зранку важко «дістати» себе з ліжка, на роботі — сконцентруватися над вирішенням звичних завдань, а раптові напади меланхолії доводять до сліз. Від осінньої депресії, за спостереженнями лікарів, може потерпати майже кожен другий. Загалом, за даними ВООЗ, нині у світі понад 450 мільйонів людей страждають на різнi психічнi відхилення, а кожен сьомий житель Заходу має шизофренію чи параною, потерпає від депресії, фобій та інших нав’язливих станів. Зростанню захворювань, на думку медиків, сприяють інформаційні перевантаження, політичні та економічні катаклізми, а провісниками цих недуг є стреси, які стали складником життя сучасної людини. Однак, наголошують медики, зі стресами важливо не боротися, а не допускати їх у своє життя. Додайте яскравих барв

«Мій сум зовсім безпідставний, — каже знайома, — адже і вдома, і на роботі в цілому все гаразд. Але постійно хочеться спати, ще й вечірні сутінки настають із кожним днем усе раніше... Буває, що безпричинно плачу, хоча завжди вважала себе оптимісткою». Цікаво, що психологи осінню депресію називають закономірним явищем. Чому?

— Увесь живий світ реагує на зміну пір року: дерева скидають листя, тварини линяють і впадають у сплячку. Люди також біологічні істоти, тому реагують на зміну сезону певним зниженням життєвого тонусу, уповільненням обмінних процесів, — вважає лікар–психіатр, доктор медичних наук Олена Хаустова. — Йдеться про пристосувальну реакцію до зменшення світлового дня та коливань магнітного поля Землі, і назвати це депресією не можна. Але є люди, значно чутливіші до сезонних змін, погоди, і їх адаптація відбувається складніше. У них настає знесилення, погіршення настрою — і цей стан ми називаємо осінньою депресією. Але люди змінюються не тільки восени. Існують весняні сплески дратівливого настрою, які можуть бути депресивними. Звісно, що все це користі здоров’ю не додає.

Стан туги та апатії лікарі схильні пояснювати, зокрема, тим, що восени в організмі підвищується кількість мелатоніну. Цей гормон активно виробляється в темний час доби, а при сонячному світлі руйнується. Саме надлишком мелатоніну найчастіше пояснюють появу депресивного стану в осінній період. Що робити, аби пережити цей стан без прикрих наслідків для здоров’я?

— Насамперед, спробуйте прибрати «тло» для депресії, подовжте свій світловий день, — радить пані Олена. — Подолайте ранкову сонливість і поспостерігайте за сходом сонця — адже великий заряд енергії ми отримуємо з променями сонця, яке сходить. Знайдіть час хоча б на півгодинну прогулянку щодня. А у вихідні частіше вибирайтеся в парк або за місто. Використовуйте кожен погідний день із користю для себе.

Також, на думку психологів, важливо розібратися в собі. Депресія не виникає на пустому місці. Фахівці радять оцінити свої відчуття, написати на папері все, чого вам не вистачає для того, аби відчувати себе більш комфортно. Діяти набагато простіше, коли є конкретна мета.

У цей період важливо привести до ладу свої думки і не ставити перед собою непосильних завдань. Варто усвідомити: сумно не тому, що «я поганий і все в мене погано», а тому, що настала осінь. «Займіться улюбленою справою або відкрийте в собі нові таланти. Підіть на курси водіння, напишіть оповідання і відправте його в популярний журнал, почніть вивчати іноземну мову. Восени настає зручний час для відвідування театрів, концертів, музеїв. Приємне спілкування в колі сім’ї теж допоможе забути про сірі дні», — каже лікар-психіатр. Зрештою, якщо в природі все стає сірим і похмурим — не біда: розфарбуйте світ навколо себе. Одягайте вбрання яскравих кольорів, якщо ж віддаєте перевагу стриманому вбранню — підтримайте настрій барвистим аксесуаром (шарфик, сумочка тощо). Додайте яскравих фарб в інтер’єр квартири.

Фізичні вправи покращують настрій

Також у цей перехідний період важливо дотримуватися режиму дня. «Прокидатися і лягати спати краще в той самий час, — радить Олена Хаустова. — Зі зменшенням світлового дня збільшується сонливість. Різка зміна біологічного ритму — якщо раніше лягати спати чи навпаки — прокидатися раніше, провокуватиме розвиток депресивних реакцій». Лікарі нагадують: спати потрібно щонайменше шість iз половиною годин на добу. До речі, людина часто сама провокує негативні емоції: починає переїдати, набирати вагу, відтак занепадає духом, бо не подобається собі, і все — порочне коло замикається.

Тому піклуйтеся про власне здоров’я. Заняття спортом зміцнюють імунітет, виводять з організму токсини, покращують обмін речовин. Лікарі радять не забувати, що якість інтимного життя також впливає на психологічний стан. Доведено, що ті, хто займається сексом не менше трьох разів на тиждень, виглядають молодшими за своїх однолітків на 7—10 років! Інтимні стосунки стимулюють вироблення в нашому організмі імуноглобуліну, а також гормонів ендорфіну і окситоцину, які допомагають розслабитися і піднімають настрій, кажуть лікарі.

Виробленню ендорфінів сприяє і фізичне навантаження — за умови, що воно приємне, невиснажливе. Тож давайте своєму організму побільше свіжого повітря і фізичних вправ. Варто дослухатися до порад кардіологів, які рекомендують кожному робити мінімум 10 тисяч кроків щодня. Нехай для вас стане звичною вечірня прогулянка перед сном за будь-якої погоди. Здоровий спосіб життя у всіх його проявах дозволить уникнути багатьох недуг, у тому числі й такої неприємної речі, як сезонна депресія.

Дієвий щит проти депресії — раціональне харчування. Дієтологи радять обов’язково їсти гарячі страви, звернути увагу на продукти, багаті вітамінами групи В, — це капуста броколі, риба, яловичина, сир, мигдаль. Споживайте якомога більше свіжих фруктів і овочів. Іноді для підняття настрою можна поласувати шматочком сиру чи шоколаду. Нестача гормону серотонiну також провокує зниження настрою. Аби поповнити його запаси, варто їсти банани і горіхи. Не забувайте про м’ясо індика та молочні продукти, які забезпечують синтез серотонiну. Трав’яні чаї, зокрема китайський лимонник та відвар шипшини, теж допомагають підняти тонус організму.

І найголовніше: оточуйте себе позитивом. Оптимістично налаштовані друзі та рідні — це найкраще коло спілкування. Дивіться позитивні фільми та телепередачі. Пам’ятайте: всі поради мають сенс лише за умови, що ви спокійно і з розумінням сприймаєте свій стан. Слід казати собі: «У мене починається осіння депресія — це погано. Але я її подолаю, щоб при нагоді допомогти комусь іншому впоратися з такою ж проблемою».

КОМЕНТАР

«Найкращі ліки від депресії — дія»

Уляна Лущик, лікар-невропатолог, доктор медичних наук, науковий керівник «Клініки здорових судин»:

— Люди втомлені інформаційним пресингом. Багато моїх знайомих відмовляються від телевізора, бо відчувають загрозу від постійної зливи негативу, який лине з екрана. З іншого боку — військові дії на сході країни змушують жити у постійному стресі. Додаються розмови про холодну зиму, багато хто думає, що людей залишать «сам на сам» із цією проблемою. Хоча більшість зрозуміли: вихід — самому забезпечити себе засобами обігріву і комфорту. Але найбільше потерпають ті, хто втратив місце проживання. Переселенці і постраждалі під час воєнних дій — ось хто нині найбільше потребує підтримки. Найкращі ліки від депресії — дія. Шукайте вихід із ситуації, допомагаючи іншим. Полюбити себе — це важливо. Але дбати про когось, полюбити іншого, хто потребує любові і уваги, відчути себе потрібним — найкраща терапія і профілактика депресії.

А тепер ще й «КНР»
На Донбасі російські козачки утворили нову терористичну «Козачу народну республіку». Чергові атаки бойовиків відбиті нашими силами Іван ЛЕОНОВ   

Бойовики потроху відновлюють активні бойові дії і бажають відвоювати нові території в зоні АТО. І рiч не лише в активізації терористів на Дебальцевому, Донецькому і Маріупольському напрямках чи в чергових, безуспішних, штурмах аеропорту ім. С. Прокоф’єва. І навіть не в зростанні кількості артобстрілів, яких було близько сорока за попередню добу. Рiч у тiм, що окремі групи бойовиків (так звані донські козачки), які не підпорядковуються ні «ЛНР», ні «ДНР», розпочинають повномасштабні бойові дії. При цьому ретельно готуються до створення нових «котлів» на Донбасі. У Свердловську, Ровеньках та Антрациті ці російські козачі формування створили таку собі «Козачу народну республіку». І тепер бажають розширити межі цього окупаційного утворення.

 

Так, учора голова Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль повідомив, що в районі Бахмутки напередодні були оточені 112 українських військових, у ході запеклого бою є втрати бронетехніки, поранені, вбиті й полонені. Серед полонених — і комбат. За даними «губернатора», позиції сил антитерору обстрілювали бойовики так званого 32-го козачого окремого округу «Війська донського» під керівництвом отамана Дрьомова, які окопалися в лісовому масиві й мають на озброєнні близько двадцяти танків та два десятки одиниць іншої бронетехніки. Десантники, які йшли на підмогу бійцям Нацгвардії, потрапили в засідку.

«Спроби представників ОБСЄ по телефону домовитися з керівництвом так званої «ЛНР» про припинення вогню були безрезультатними. Бойовики так званого «Війська донського» не підкорюються «ЛНР», а діють на власний розсуд», — зазначає Москаль.

У звіті Моніторингової місії ОБСЄ в Україні повідомляється, що луганські бойовики оточили і напали на блокпост українських сил між Смілим та Хорошим, за 40 км від Луганська, оскільки наші військові відкинули ультиматум козачків: здатися, якщо хочуть уникнути штурму.

«Після невдалої спроби українських військових забрати поранених із залученням танків і БТРів спостерігачі ОБСЄ домовились із «ЛНР», що поранені будуть евакуйовані в «ЛНР» і їм там нададуть медичну допомогу, — йдеться у звіті місії. — Поки спостерігачі ОБСЄ перебували у засідці, то зафіксували 4 спалені українські БТРи та двох поранених бійців АТО».

Водночас речник прес-центру АТО Владислав Селезньов заявляє, що ситуація під Бахмуткою перебуває під контролем, а бійці можуть довго тримати оборону. «Так, дійсно, бійці перебувають у складній ситуації, але вони під захистом інженерних споруд, у них є засоби вогневого ураження, тобто є все необхідне, щоб оборонятися, і є комунікація зі штабом», — зазначає пан Селезньов. І додає, що з метою деблокування блокпосту силами АТО надається підтримка вогневими засобами та резервними підрозділами.

У РНБО узагалі спростовують слова «губернатора» Москаля про оточення, мовляв, у районі Бахмутки триває бій, але про «котел» говорити завчасно. «Оточенням це не можна назвати, оскільки є можливість направляти туди підкріплення і прикривати наших військових засобами артилерії, яка працює ще й на ураження тих, хто намагається атакувати, — повідомив речник РНБО Андрій Лисенко. — На даний момент українська артилерія відбиває напади терористів, які атакують наші блокпости. До району бою вирушили українські підрозділи, які допоможуть знищити бойовиків та ліквідувати загрозу для блокпостів. Українські військові мають достатньо зброї та боєприпасів, вони захищені інженерними спорудами, командування підтримує з ними зв’язок та контролює ситуацію».

Війна за «воюючу сторону»
Під Радою знову свистіли кулі та вибухали димові пакети — мітингарі «відзначили» річницю створення УПА Наталія ЛЕБІДЬ   

Цілком, здавалось би, рядове засідання Верховної Ради переросло вчора у чергове міні-побоїще. Парламент мав розглянути призначення нового міністра оборони та ухвалити пакет антикорупційних законів. Однак каменем спотикання стала не корупція і пан Полторак, котрий зрештою і очолив МО — пристрасті кипіли через невизнання бійців УПА воюючою стороною. Сім разів парламент голосував за внесення цього пункту до порядку денного і сім разів депутатів чекала невдача: не вистачало голосів. Законопроекту, авторами якого є група «За Україну!» — В’ячеслав Кириленко, Олег Медуниця та Іван Стойко — в кращому разі вдавалося набрати 220 голосів. Трансляція засідання була виведена на вулицю, запруднену молодиками з димовими шашками та камінням. Увесь їхній арсенал успішно полетів у бік будівлі Ради — дехто з депутатів сфотографував і дірки від куль у вікнах парламенту. Спікер Олександр Турчинов оголосив 10-хвилинну перерву, однак це не мало жодного ефекту: у хід пішли «коктейлі Молотова», протестувальники у «балаклавах» здійснили навіть спробу штурму Ради. Одного з міліцонерів поранили, тож до бедламу під Радою додалися ще й карети «швидкої допомоги». У підсумку засідання було закрито. «У зв’язку з тим, що під стінами Верховної Ради почалися провокації, я переконаний, що ті, хто це робив, хотіли зірвати сьогоднішнє засідання», — сказав Турчинов, не виключивши, що Рада незабаром збереться іще — тепер уже позачергово. Депутати «побороли» корупцію. Також не без скандалів

Як наголосив Голова ВР, якби не події під Радою, він та його колеги встигли б значно більше. Втім дещо депутати таки змогли зробити. По-перше, вони призначили Степана Полторака міністром оборони. За кандидатуру, запропоновану Президентом, проголосували 245 депутатів. «Я чітко розумію, що необхідно робити. Для цього мені потрібні час, ваша підтримка і допомога. Щоб створити Збройні сили, якими пишався б український народ, які були б гарантом недоторканності наших кордонів, я буду спиратися на професіоналів і патріотів України», — виголосив Полторак дещо пафосну промову.

Відтак депутати перейшли до антикорупційного пакета — це друге, що було ними ухвалено. На голосування за цей пункт народних обранців надихав особисто Президент України. «Я не прошу, я вимагаю ухвалити цей законопроект, як і три антикорупційнi ініціативи уряду. Ми ретельно підготували їх до другого читання разом — Президент, Кабінет Міністрів, народні депутати», — сказав Порошенко, який був присутній на засіданні. «Ухвалення цих законів — наш обов’язок не лише перед народом України, це наше зобов’язання за Угодою щодо асоціації з ЄС, за меморандумом співпраці з МВФ», — додав він.

Послухавшись главу держави, депутати підтримали закон про засади державної антикорупційної стратегії на 2014—2017 роки» («за» — 284 голоси), а також — створення антикорупційного бюро (за цей закон у другому читанні проголосували 278 депутатів). Ухвалили нардепи і закон про протидію корупції — останній з урядової «тріади». А тим часом у великій антикорупційній бочці меду знайшлася і значна ложка дьогтю — активісти Центру протидії корупції заявили, що за ніч закон про Антикорупційне бюро істотним чином переписали.

За їхніми словами, правки до закону вносили депутати Сергій Пашинський («Батьківщина») та Ростислав Павленко («УДАР»). Завдяки такій «законотворчості» діяльність Бюро може стати непрозорою, побоюються у Центрі протидії корупції. Зокрема, заявляють у ЦПК, новаціями від Пашинського та Павленка знищується положення про неможливість працювати в Бюро людям, які останні 5 років служили в правоохоронних органах, займаючись «боротьбою з корупцією» в МВС, СБУ, прокуратурі, податковій та інших силових відомствах. Правками Пашинського—Павленка також суттєво урізали політичну незалежність Бюро. «Якщо раніше звільнити голову через політичні мотиви було неможливо, то відтепер за поданням 150 народних депутатів можна порушити питання про усунення голови Бюро. Підтримати це мають 226 народних депутатів, тобто проста більшість Ради», — йдеться в заяві ЦПК.

Що ще встигли ухвалити 14 жовтня 2014-го

Так чи інакше, а закон про Антикорупційне бюро ухвалено. Як ухвалено і закон щодо визначення кінцевих вигодонабувачів юридичних осіб та публічних діячів. «Найперше завдання закону — розкриття інформації про всіх реальних власників українських компаній для того, щоб чиновники не ховалися за родичами, в офшорах, за будь-якими третіми особами, які виступають номінальними власниками, а фактично власником є чиновник», — прокоментував сутність закону Арсеній Яценюк. Прем’єр похвалився, що офшорна ера в Україні закінчилася і відтепер чиновники будуть «як на долоні». А присутній у Раді міністр юстиції Павло Петренко в свою чергу додав, що Мін’юст готовий розкрити відповідні реєстри протягом місяця.

Верховна Рада також внесла зміни до Кримінального кодексу щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян. Відтак перешкоджання здійсненню виборчого права «тягне» на три роки позбавлення волі, а маніпуляції з інформацією, що стосується виборів, каратимуться тюремним терміном від 2 до 4 років. За це проголосували 233 народні депутати. На додачу парламент також позбавив прокуратуру функції загального нагляду (316 голосів «за»). З цього, наголосив Турчинов, «починається реформування силового блоку України у відповідності до європейських норм».

Кандидати на відстріл
«Новоросія» готується до власних виборів: на бажаючих стати депутатами Губарєва і Захарченка скоєно замахи Катерина ПЕТРОВА   

Передвиборчі перегони у «Новоросії» проходять відповідно до умов воєнного часу і всупереч здоровому глузду. Нагадаємо, що днями самопроголошені «ДНР» та «ЛНР» оголосили про проведення на території обох «республік» виборів голів і депутатів парламентів.

Народне волевиявлення заплановане на 2 листопада. Бажаючих узяти участь багато. Умови — лояльні. Згідно із псевдозаконом «Про вибори голови» обох «республік», керівником кожної з них може стати громадянин, що постійно проживав на території «ДНР» (чи відповідно «ЛНР») протягом десяти років, якому на період голосування виповнилося 30 років, якщо він збере на свою підтримку 1000 підписів. Ценз для кандидатів у депутати обох «парламентів» — вік не менше 21 року та не менше п’яти років проживання на території. Прохідний бар’єр — 5%. Термін повноважень запланованих законодавчих органів — чотири роки.

Намір позмагатися за крісло голови «ДНР» висловив нинішній голова ради міністрів «ДНР» Олександр Захарченко. У п’ятницю, 10 жовтня, про готовність подати на вибори свою кандидатуру заявив також громадський та політичний діяч «ДНР» Павло Губарєв, який нині очолює політичний рух « Партія Новоросія».

Уже за два дні (в ніч на 13 жовтня) стало відомо, що на Губарєва здійснили замах. Напередодні увечері він на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав драматичне: «Завтра зроблю дуже важливу заяву». Втім зробити її йому не вдалося. Зранку стало відомо, що автомобіль Губарєва підрізали і розстріляли із автоматів невідомі. Водій, намагаючись уникнути вогню, не впорався з кермуванням — з’їхав на узбіччя і врізався у стовп. Без свідомості Губарєва привезли до однієї з лікарень Ростова-на-Дону, де він наразі перебуває. Як повідомила його дружина Катерина Губарєва, чоловік не зазнав вогнестрільних поранень, а отримав травми внаслідок ДТП. Попередній висновок лікарів — закрита черепно-мозкова травма. До тями він ще не приходив.

«Колеги по партії» Губарєва вбачають у інциденті політичний підтекст. Утім його пост у соціальній мережі насторожує скептиків, які переконані, що ця історія — банальний передвиборчий фарс від самого кандидата на тлі новин про проникнення до Донецька «українських диверсійних груп».

Його дружина Катерина Губарєва, природно, звинувачує в інциденті київську владу та колишніх донецьких олігархів і повідомляє, що поки чоловік не опритомнів, ГПР «Партія Новоросія» очолить вона.

Тим часом стало відомо про напад на штаб ще одного кандидата в депутати «ДНР». «Продовжуються конфлікти між різними терористичними угрупованнями, які тепер провокує і передвиборча кампанія, що її проводять ватажки «ЛНР» і «ДНР», — про це на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав керівник «Інформаційного спротиву» Дмитро Тимченко. — Зокрема, в «ДНР» зафіксовано напад підрозділу бойовиків, підлеглих ватажка терористів Ігоря Безлера («Біса») на «передвиборчий штаб» нинішнього «прем’єра «ДНР» Олександра Захарченка». Терористи подію поки не коментують.

УМ