Такой вот занимательный рассказ гуляет сегодня по социальным сетям:

"Сегодня у Андрея Владимировича Ларина, следователя Калининского райотдела города Донецка, был тяжелый день. Во первых, первое в его ДНРовской ментовской карьере уголовное дело. Для Ларина, работавшего ранее в Шахтерске рядовым ППСником, это дело архисложно и архиважно!

Сложно, т.к. он ни хрена не соображает в уголовном кодексе УССР 1960-го года, по которому "молодая республика" почему-то решила судить заключенных. А важно, т.к. если следователь ДНР Ларин не справиться с поставленной задачей, его могут уволить или расстрелять.

Все это усугубляется тем, что судебного органа в ДНРе пока нет (не могут найти, на кого нарядить судейскую мантию плюс предвыборная гонка, в общем, сами понимаете). Поэтому, все постановления и заключения в отсутствии судей и прокуроров подписывает заслюнявленным карандашом бедный следователь Ларин. Хорошо хоть адвокатов к заключенным руководство ДНР запретило допускать - общения с умниками-юристами Ларин уж точно бы не вывез.

ПО ТЕМЕ:

Журналист Артем Фурманюк об ответственности донецкой милиции за разжигание очага терроризма в Донбассе, о полиции в ДНР и других ее силовиках (ВИДЕО)

Его первое уголовное дело крайне запутанно. Подозреваемые (в тот же день переведенные им в разряд обвиняемых с помощью заслюнявленного карандаша и печати ДНР) - парень и девушка. Кража денежных средств - по УК УССР прошлого века это статья 164 ч.2 п. "а". Вроде все следователь Ларин сделал правильно - и провел следственные действия, и сильно несколько раз ногами побил подозреваемых, и выбил признательные показания, и почти "уговорил" девушку в случае освобождения под залог переписать ее квартиру в Калининском районе в пользу "молодой республики" - все было четко и ровно. Следователь устал, но был горд собою.

Определив обвиняемых в СИЗО, опять же без судьи, но с помощью своих верных друзей - заслюнявленного карандаша и печати ДНР, следователь Ларин уже собрался было закругляться с делами и пойти наконец нажраться с операми (бывшим каменщиком и сотрудником клининговой компании, а теперь борзыми полицаями ДНР). Но тут случился облом - подвезли еще одного задержанного.

Пьяный в хлам упырь, закованный в наручники, орал, матюкался, дрался ногами и плевал в следователя Ларина, (причем для пьяного очень метко), в общем, всячески сопротивлялся оперативным и следственным действиям. Сквозь пьяный мат упыря следователь различал невнятные выкрики "вам всем пи@да"!

И буквально через пару минут Ларин понял почему! Визжание тормозов - и в райотдел с выстрелами и матами ввалились другие пьяные ополченцы, товарищи задержанного. Дальше все было очень быстро. С криками "вам, мусорам, лишь бы бабки содрать", ополченцы освободили бухого товарища, дали в глаз младшему оперативнику (бывшему каменщику) Игорьку и на прощание заметив "еще раз, пизденыш, и тебе кирдык", покинули райотдел.

Потом следователь Ларин с операми долго сидели у себя в кабинете, пили горькую, пока не пришли к общему выводу: "Без реформ молодая республика не выживет! Нужны реформы, сука!!!"

PRO-TEST

Сучасна російсько-українська війна розглядається керівництвом Російської Федерації не тільки як засіб дестабілізації політичної ситуації в Україні, а й чергова спроба спричинити міграцію проросійських та етнічно російських громадян Донбасу та Криму для залюднення територій за Уралом.

Ще в далекому листопаді 2005 року голова Ради Федерації Сергій Миронов, виступаючи під час парламентських слухань, наголошував на необхідності урядової програми з повернення «співвітчизників» з територій пострадянських республік до РФ. Згідно тодішніх переписів у пострадянських республіках лишалося 18 млн. етнічних росіян. З них 8,2 млн. мешкали в Україні, 4,1 млн. - у Казахстані, 1,2 - у Білорусі, близько 1 млн. - в Узбекистані.

Щодо України, то думки російських експертів були невтішними: етнічні росіяни не тільки не мали великого бажання переїзжати до малозаселених територій за Уралом за програмою повернення співвітчизників, а радше навпаки, кількість етнічних росіян, які прагнули переїхати до України, була значно більшою. Більше того, частина етнічних росіян з РФ здійснила переїзд до Білорусі та потенціал міграції саме до цієї країни значно зростає останніми роками.

Для російської політичної верхівки було вкрай важливо продемонструвати можливості прийняття співвітчизників, однак ніякого масового переміщення не відбувалося. Якщо спочатку дані федеральної програми були цілком відкритими, то з другої половини 2000-х можемо знайти лише опосередковані дані. Схоже, що сучасна російсько-українська війна розглядалася її стратегами з російського боку як ще одна спроба підштовхнути проросійськи орієнтованих мешканців Донбасу та етнічних росіян до переїзду в Росію.

На користь цього підходу говорить офіційна позиція РФ, яка полягає в тому, що попри зруйновану інфраструктуру окупованих міст та відсутність засобів для існування для численних категорій населення, вона не буде фінансувати терористичні республіки. Більше того, контрольовані Росією терористи складають перелік підприємств, які планується банально знищити, розпилявши на металобрухт, що унеможливить їх відновлення навіть в довгій перспективі. Тому Російська Федерація усіляко зацікавлена в знищенні української промисловості на Донбасі, крім тих підприємств, чиї власники є агентами Кремля або виконують певні політичні завдання в Україні. Знищення промислового потенціалу, фактична відсутність можливостей для заробітку, зруйнування інфраструктури міст буде штовхати працездатне населення до міграції. Адже вже зрозуміло, що кількість тих, хто готовий іти воювати найманцем до терористичних ДНР та ЛНР вже практично вичерпана. Зараз розглянемо, наскільки така стратегія спрацювала щодо Донбасу.

Починаючи з моменту старту АТО на Донбасі Федеральна міграційна служба РФ нарахувала 820 тисяч громадян України, які перетнули кордон з сусідньою державою. Максимальна кількість біженців була розташована у прикордонній Ростовській області, де міграційна служба нарахувала 50 тисяч біженців. Попри оптимістичні заяви голови адміністрації президента РФ Іванова про максимальне сприяння біженцям, які мають бажання лишитися на території РФ, почався зворотній процес. Тільки 22 вересня, за один день, лише через російські прикордонні пункти у Ростовській області до України повернулося 12 тисяч біженців громадян України (згідно даних офіційного представника ФСБ).

Однак якщо уважно проаналізувати дані Федеральної міграційної служби, то з усього масиву в 820 тисяч осіб (починаючи з 1 квітня 2014 року), які перетнули російський кордон, всього 121 тисяча звернулася офіційно за притулком. Трохи більша кількість – 138 тисяч - попрохала про тимчасовий або постійний вид на проживання чи можливістю скористатися програмою «переселення співвітчизників». Виходить, що більша частина українських біженців у РФ аж ніяк не прагне залишитися в якості робочої сили для Республіки Комі, Магаданської області та інших віддалених територій Росії. Частина з них вже зрозуміла, що саме за їх рахунок буде спроба чергового залюднення Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі, в які не поспішають їхати російські громадяни, попри обіцяні преференції.

Урядова постанова за підписом Дмитра Медведєва від 12 вересня 2014 року року [http://government.ru/media/files/cPAS30a5Q0E.pdf]  рекомендує всім пунктам тимчасового утримання біженців громадян України утримувати їх виключно термін у три доби, необхідних для організації переміщення до іншого суб`єкту Федерації. Ця постанова стосується окупаційних органів РФ в Криму, а також владі Білгородської, Брянської, Воронізької, Курської, Ленінградської, Московської, Ростовської областей, а ще Севастополя, Санкт-Петербургу, Москви. Звичайно, в документі міститься посилання, що органи мусять повідомляти про добровільний характер такого переміщення, але наявність обмеження у три доби для біженців чітко свідчить про примусовий характер.

Питання нових трудових мігрантів для сучасної Росії – це не просто питання кількості робочих рук, а, насамперед, відчайдушна спроба вирішити питання малозаселених територій, якими є 2/3 земель сучасної РФ. Як зазначала частина російських експертів, демографічна ситуація є такою, що в разі, якщо Росія не отримуватиме свіжих сил з числа працездатного населення з пострадянських республік, то головним ризиком стане зростання сепаратистських настроїв на різноманітних територіях, а також посилення відцентрових тенденцій серед керівництва окремих країв та автономних республік.

Станіслав ФЕДОРЧУК, спецiально для PRO-TEST

Ми те, що ми дивимося. На жаль, депутати хочуть з українців зробити, м’яко кажучи, проросійських зомбі завдяки пропагандистським телесеріалам із Росії. У понеділок у них був шанс на прощання зробити хоч одну добру справу, але більшість «представників народу» показали, що горбатого й могила не виправить. Справа в тому, що на позачерговому засіданні Ради у парламенті не вистачило голосів для включення до порядку денного законопроекту про заборону російської пропаганди через серіали. Це питання б і не порушувала, якби на вихідні до Порошенка з проханням заборонити на Українському телебаченні трансляцію російських серіалів не звернулися комбати добровольчих батальйонів.

«Пане Президенте, чому, якщо ввечері ввімкнути телевізор, складається враження, що у нашій країні немає війни? Чому на українських каналах показують російські серіали, де героями роблять наших ворогів? Чому наші матері, діти, кохані змушені дивитися серіали про героїв, які є російськими військовими? Люди з шевронами РФ та її військових структур вбивають нас!» — написали у листі командир полку «Дніпро-1» Юрій Береза, командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко та командир батальйону «Миротворець» Андрій Тетерук.

Під кінець останнього пленарного засідання 20 жовтня у Раді розглядалися три законопроекти від В’ячеслава Кириленка і Миколи Томенка, а також Миколи Княжицького, Ігоря Мірошниченка та Олександра Мирного. Всі вони так чи інакше стосувалися заборони популяризації російських військових на телебаченні.

Томенко пояснив, що його «законопроект передбачає тимчасово (до 31 березня 2015 року) заборонити мовникам розповсюджувати аудіовізуальні твори, серед головних героїв яких є працівник правоохоронних органів, збройних сил, спеціальних служб Російської Федерації та/або СРСР та/або Російської імперії (окрім аудіовізуальних творів радянського виробництва, що були вироблені до серпня 1991 року)». Тобто заборона не стосувалася серіалів про кохання та сімейне життя-буття.

Та доки спікер ставив на голосування питання про включення законопроектів до порядку денного, більшість депутатів залишили сесійну залу, чим унеможливили подальше проведення засідання. «Ті, хто не хоче захистити наш інформаційний простір від загарбників з Російської Федерації, вже покинули зал, — резюмував голова Верховної Ради Олександр Турчинов. — Я сподіваюся, що наступний парламент прийме ці закони».

Тепер стало зрозуміло, для чого протягом тижня бойовики намагалися оточити українські блокпости під Бахмуткою та поблизу Смілого, що на Луганщині. За даними РНБО, терористи та російські диверсанти планували оточити місто Щастя (у разі успішного штурму блокпостів бойовики зайшли б до міста із заходу) та захопити розташовану тут Луганську ТЕС, яка забезпечує електрикою більшу частину області. Утім, українські військові завадили цим планам і відбили всі атаки ворога, у тому числі й спробу однієї з диверсійних груп прорватися із Росії до Щастя з північного сходу. Такий прорив з-за кордону окупанти здійснили вперше за останні півтора місяця. Оскільки наші прикордонники відкрили по групі вогонь на ураження, диверсанти змушені були втекти назад до РФ.

«Однак у районі Смілого завдяки зачистці та підсиленню нашим військам вдалося завдати ворогу втрат у живій силі та техніці. Бойовики були вимушені відійти, — повідомив учора речник РНБО Андрій Лисенко. — На жаль, під час боїв та обстрілів на цій ділянці наші військові зазнали втрат. Загинули: один боєць «Айдару», один військовий 95-ї бригади та ще кілька бійців з інших підрозділів ЗСУ, що захищали блокпост. Точна кількість втрат уточнюється».

Зауважимо, що минулої суботи в районі Смілого десантники, які йшли на допомогу блокпостам, вступили в запеклий бій із терористами. Бойовики кілька годин намагалися штурмувати позиції українських військових, але від вогню у відповідь ці спроби захлинулись. Бойовики зазнали значних втрат i відступили.

«Взаємодія особового складу блокпоста та підрозділів вогневої підтримки дозволила утримати контроль над об’єктом iз мінімальними втратами», — додають у прес-центрі АТО.

Тоді ж ситуацію в районі Бахмутки прокоментував Президент Петро Порошенко. За словами глави держави, ніякого оточення українських військових тут не було. Просто вороги України видавали бажане за дійсне. А «губернатор» Луганщини Геннадій Москаль, який першим повідомив про оточення, «вже своє отримав, бо він не має коментувати такі речі», зауважує Верховний головнокомандувач.

«Ніякого оточення там немає. Так, були проблеми, бо біля дороги, яка веде до блокпоста, є «зеленка», а в ній — кілька розвідувально-диверсійних груп противника, які обстріляли конвой, що забезпечує блокпост водою та боєприпасами. «Зеленка» була погано зачищена українськими силами. Наші десантники вже якісно провели її зачистку, — повідомив в інтерв’ю українським ЗМІ Петро Порошенко. — Дзвінки начебто бійців на телеканали з інформацією про оточення бригади були зроблені з Донецька. «Їхні вимоги одні — відведіть 32-й та 31-й блокпости. Кому це вигідно?».

Уже в неділю наші бійці змусили ворога відступати від Смілого з великими втратами й навіть знищили ворожий танк. Як доповів Президенту міністр оборони Степан Полторак, сталося це після того, як для нейтралізації загрози блокпосту нашими бійцями було проведено рейдовий бій. Мало цього, наступного дня терористи намагалися встановити неподалік власний блокпост. Але після «зачистки» цього району було знищено і блокпост, і засідки терористів.

Учора ж озвірілі через поразку терористи знову спробували штурмувати блокпост у районі Смілого, але знову зазнали втрат. Загалом учора бойовики понад 60 разів (!) обстріляли позиції сил АТО на Донбасі.

У ході цих запеклих боїв захопити Щастя бойовикам так і не вдалося, натомість бійцям антитерору навпаки пощастило без жодного пострілу зайняти село Кримське Новоайдарського району і підняти над сільрадою український прапор. Так звані російські козачки втекли звідси ще 18 жовтня. Село Кримське вже відвідав «губернатор» Луганщини Геннадій Москаль і пообіцяв найближчими днями відновити фінансування.

Гаряче учора було і в Донецьку, де знову обстріляли стадіон «Донбас-арена». «У результаті потужного вибуху ударна хвиля завдала значних збитків західній і східній частинам арени, — прокоментував подію в. о. гендиректора «Донбас-арени» Вадим Гунько. — Частина скляного фасаду обвалилася, значна його площа отримала критичні ушкодження».