І все ніби як треба День видався чудовийТа все ж якось не звичноЩо він минув без тебе І посмішка не гаснеІ очі мої сяютьОт тільки тебе дужеВ житті не вистачає Не заню де ти заразКоли вже повернешсяРозкажеш, що там сталосьДо мене посміхнешся

Если друг твой в словесном споре Мог обиду тебе нанести, Это горько, но это не горе, Ты потом ему все же прости.В жизни всякое может случиться, И коль дружба у вас крепка, Из-за глупого пустяка Ты не дай ей зазря разбиться.Если ты с любимою в ссоре, А тоска по ней горяча, Это тоже еще не горе, Не спеши, не руби с плеча.Пусть не ты явился причиной Той размолвки и резких слов, Встань над ссорою, будь мужчиной! Это все же твоя любовь!В жизни всякое может случиться, И коль ваша любовь...

Читати далі...

Що зі мною коється?Що зі мною діється?Хочеться спинитись, А душу несе..Хоче їй щирості, Хочеться їй вірити..Омани боюсь..

Рожевий світанок, немов немовля, Беру в долоні, теплі і ніжні. Рости, маля! Міцній, маля! Ставай на уперті ніжки. І далі ми разом з тобою підем, Візьмемось удвох за роботу. Ти станеш високим і світлим днем, Пізнаєш смак втоми і поту. А згодом прийде задуми час: Бажання горіли та стихли. Ти голову схилиш до мого плеча Вечором сивим і тихим.

Як хороше радіти без причини, Коли на місто сутінь опада. І чується як тихо, безупинно Дзюрчить у стоки весняна вода. І сну нема, і спокою немає, І відчаю, і певності нема. Тебе ж у далеч владно закликає Напоєна надіями пітьма. І хочеться всю землю обійняти, Іти шукать нечуваних пригод. О, скільки музики натхненної багато У шумі каламутних вод.

В хаті сонячній промінь косоНа долівку ляга з вікна...Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина. Легкі зморшки обличчя вкрили Це життя трудового плід. Але в кожному русі — сила, В очах юності видно слід. Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу. Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.

От і все.Поховали старезного діда,закопали навіки у землю святу.Він тепер вже не встанеі ранком не підеіз косою під гору круту.І не стане мантачкою тишу будити,задивлятися в небо, як гаснуть зірки.Лиш росою по нім буде плакати житоі пливтимуть над ним непомітно віки...

Читати далі...

Ти знаєш, що ти — людина.Ти знаєш про це чи ні?Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні. Більше тебе не буде.Завтра на цій земліІнші ходитимуть люди,Інші кохатимуть люди —Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе —Озера, гаї, степи.І жити спішити треба,Кохати спішити треба —Гляди ж не проспи! Бо ти на землі — людина,І хочеш того чи ні —Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина...

Читати далі...

Никогда ни о чем не жалейте вдогонку, Если то, что случилось, нельзя изменить. Как записку из прошлого, грусть свою скомкав, С этим прошлым порвите непрочную нить. Никогда не жалейте о том, что случилось. Иль о том, что случиться не может уже. Лишь бы озеро вашей души не мутилось Да надежды, как птицы, парили в душе. Не жалейте своей доброты и...

Читати далі...

Не верь, что жизнь исчерпана сполна, Пока хоть капля малая на донце. Ведь капля, даже малая, она - Легко вмещает и луну и солнце!