Останні статті
- Дощі програють по городам гаму
13.06.2015, 22:06 - Конотопські авіалінії (рекламка)
08.05.2013, 18:27 - Ноябрь
18.02.2013, 19:57
Свіжі фотографії
Юнь поспішає
- 21.04.16, 17:21
- Стих_и_я
Юнь поспішає і їй бачить нащо
Які чарівні весни попервах
Як блимають метелики ледащі
На перших лук зелених корогвах
Вона ще має і наснаги й сили
В блюзнірства різні вірить і в любов
І пасма річищ ще не посивіли
І на траві ще слід не прохолов
Застиг ще квітень десь за крок до щастя
А травень посміхається вві сні
Тюльпани ходять лиш в червоні масті
А вишні кличуть щебет і пісні
Відтануло і проросло
Смарагдово задзебеніло
Шубовстнуло крізь сонне скло
Проміннячком у цвіль-квартири
Розквітло на чорному тлі
Миттєво – як Альфа з ОМОНом
Чому ж між вишневих завій
На серці так сіро й червоно?
Угледіло синь-височинь
Угрілось на перших цілунках
Нарцисів. Часів вільний плин
Гойдало в бруньках-візерунках
Пробило грунт, небо й кору
Навшпиньки вже стало й на крила
Мене не питайте, чому
На серці червоно і сіро
Затепліло мрію і цвіт
Всміхнулось і замайоріло
Закліпало в перший свій літ
Метеликів віями диво
Щоденники Анабель
- 13.03.16, 07:13
- Стих_и_я
Something's getting in the way.
Something's just about to break.
I still try to find my place in the diary of Jane
BREAKING BENJAMIN
Сині гудзики пролісків вже розкотились
По садам, де не йшла Анабель,
Розкрива оченята раніш, Ваша милість,
Променистий и сонячний день
Що накажете, Світлосте, горе-поету?
В обертання сезонів дивись
Скоро пиво світанків й нарцисів галети
І як бонус – за бджоли та жисть
Балачки нескінченні та пустопорожні
І безбарвні, неначе твій курс...
Чим іще ти заповниш нотатки дорожні?
Хай сипнуть филозопами з бурс
Перші трелі пташин, легкі самби підборів,
Акапельні ансамблі котів
І вітрів професійні джаз-банди і хори…
Ти ж цього, сіромахо, хотів?
Декабрь - февраль
- 04.03.16, 22:13
- Стих_и_я
Я піду по тим темним проспектам
Що нікуди давно не ведуть
Всі слова – влучні, щирі, дотепні
Прогоріли і стали як трут
Рештки статуй негрецьких атлетів
Спочивають в калюжах, де бруд
Килим – розсип кинджалів дотепних
Гравірованих «Що, і ти, Брут?!»
Я піду між ошатних біг-бордів
Де цитати із «Молота Відьм»
Заливає ритм злої аорти
За дензнаками вічних гонитв
Світ наш правильно зроблений й мудро:
Скрута, надлишок праці й півлітр
В нагороду – мовчання манкурта
Ні думок, ні бажань, ні молитв
Я піду повз каміння і кручі
Сплять що в Семіраміди саду
Знаки в небі – сакральні й падлючі
Сяють пафосно. Мабуть, піду
Сестра! Сестра-а-а!
- 03.03.16, 22:17
- Стих_и_я
Еще одну дозу воскресности утр!
Сестра, умоляю, я ведь не из стали,
Пусть принцип синичек в руке очень мудр,
Но тянет на волю и в путь, за Граалем.
Я знаю, сестричка, в загашнике есть
В микстурах от кори те коры деревьев,
Что тихо золОтит восход-Парацельс
Под неба лупою опукло-лилейной.
Прислушаться если, задорно звенят
Слегка таблетированные капели
Об баночек стекла прозрачного дня
С мгновенной доставкой со склада Сальери.
Осталась ведь ампула, где сырой ветр
Средь многих и душно-печальных инъекций?
Пусть раны затянет фланель или фетр,
Подпишет рецепт (почерк страшен!) Гельвеций
Пилюльку иль аэрозоль вешних див!
Горят уже харя, хорей и харизма,
Добрейшая из госпитальных всех див,
… не верю глазам! Что, опять эта клизма?
Полшага (даже меньше)
- 29.02.16, 21:56
- Стих_и_я
Полшага до мест, где формально – весна
Полфразы до строк, что цветастой картиной
Нас вырвут из серости (страшно рутинной)
То март заблистал (за рупь двадцать блесна)
Расстрельность статей у вчерашнего дня
Снежинки, как оспины, изрешетили
Февраль – просто старый рябой Джугашвили
Туманом из трубки пыхнет полинял
Столь желт солнца шар – светофора сигнал
Поэты, прозаики – наизготовку
Сработает трюк вновь исполненный ловко
Войдут пары в воображаемый зал
Звучит полонез. Стук капелей-цимбал
Поклон куртуазный – лишь в Вашем сознаньи
Салюты восходов, закатов лобзанье
И опиум всяк – тем, кого забодал
Толь совести козлик, толь дьявол в жабо
Скрывается что, как гутарят, в деталях,
Весна – избалованна ветрена краля
Юна, словно спутница Доктора Кто
Блаженны в глазах ее блики тепла
Бескрайни и неизмеряемы дали
Пусть блюдо мы это раз много едали
Обманемся вновь прикоснувшись едва
