і зрушаться гори
і пагорби теж
на попіл пухкий
перетворяться ріки
не стане учора
і завтра
і меж
і більше не буде
ніколи й довіку
не стане морського
й небесного дна
пощезне багате
пощезне убоге
залишиться милість
єдина
одна
залишиться милість
і більше нічого
Бо зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе (Ісая 54:10)
фото з мережі
Приходь, світанку. Завітай і ляж
На ґанку білосонячним промінням.
Скидає ніч туманний камуфляж
І утікає в невідоме тінню.
Уже пора для кави та чаїв,
Будильнику, що сон крихкий розвіє.
Приходь, світанку. Світ цей зголоднів
До світлого. До сенсу і надії.
Дріботить дрібота дощова.
Сивий ліс по маківку умитий.
В мокрім світі губляться слова
Про тепло. Про сонечко. Про літо.
Світить яр шипшиновим вогнем.
Дотліває вечір неквапливий.
Жовтих днів малесенький Едем.
Жовтих снів нерукотворне диво.
фото з мережі
Поїхали до млина,
Там є річечка стомлена,
Там комиш і верба.
Там у кольорі сонячно,
Там години безпомічні
І міліє доба.
Поїхали ген,
Де цілюще навколишнє,
Ми намелемо борошна
Й пирогів напечем.
Осінь у темряві світиться.
Мліють будинки зволожені.
Орденом Повного місяця
Небо за щось нагороджене.
Зорі невидиме стріпує,
Хмарами тішить летючими.
Спить неминуче під липами.
Сниться зима неминучому.
Ходімо в дощ. У сирість. У дрімоту,
Куди гриби з грибочками втекли.
Де сиплеться із неба позолота
І ліс взуває жовті постоли.
Де все таке ріднесеньке, неначе
Ми саме там з'явилися на світ.
Де спить їжак і бачить сни їжачі,
І світиться зорею древній глід.
не плач жоржинонько
осінь буде
тумани затишні
вийдуть в люди
останні яблучка
натрусять зливи
не плач жоржинонько
все буде диво
Ще на баштанах пахли літом дині
І в небо розбігались вітряки,
А теє небо, небо ясно-синє
Ковтало світ. І відстань. І думки.
Цвіли жоржини. Дотлівали маки.
Гримів на всю оркестр цвіркунів.
А осінь подавала тихо знаки.
Мовляв, пора. Для туги і для снів.
Таких як Ви не кожному знайти.
Такі як Ви – ковток води у спеку.
В таких очах приховані світи
Такі як Ви – воістину далекі.
Таким як Ви і янголи сім’я,
Такі як Ви із небом неділимі.
Таким як Ви підвладний навіть я.
Таким як я підвладна тільки рима.
Небо в небі і над
Ходять всесвіти дивні
В місяць яблукопад,
В місяць зоряно-зливний.
Ловить хмара звізду
Та не може спіймати,
І стежина в саду
Утікає до хати.
