Червоний день. По маківку червоний.

А інше все – незвичне і пусте.

Втомилася утомлювати втома,

І час давно нікуди не іде.

Десь, кажуть, сніг. Десь, кажуть, є пінгвіни.

Повзуть тумани тихо догори.

Червоний день. Кудись подівся синій

Та інші нечервоні кольори.

Пожежі. Інфлюенції. Вулкани.

Кривавим вальсом крутиться війна.

Змивають континенти океани.

Іде у невідоме тишина.

Регоче охлос радісно і бридко.

Собі коня сідлає моветон.

Чомусь душа спіткнулася об квітку,

Якій не зміг завадити бетон.

летять коні

летять червоні

і небо для коней червоних

цвіте

і що тим коням

земні закони

і що тим коням

земне

пусте

а там у небі

не ті потреби

у неба жайвір

у неба грім

у неба сонце

у неба небо

а більш нічого

не треба їм

Тишина. Спочило літо в Бозі.

Сірохмарне небо до країв.

Дощик щось шука у верболозі,

Може щось собі уже набрів.

Скоро ніч. Куди тепер без ночі?

Без її непам'яті та мрій.

Тільки в ночі знову твої очі,

По над вечоровою дорогою,

У далекосиній вишині,

Їде місяць хмарною пірогою,

Індіанські думає пісні.

А внизу, у білі сни закутане,

Задрімало літо молоде,

І душа минулого незбутого

Полетіли гуси,

Гуси далеченько,

Та й згубили гуси

Пір’ячко сіреньке.

Пір’ячко сіреньке

Та червоне літо

Там, де вітер бавив

Молодеє жито.

Молодеє жито,

Хмару одиноку,

Тишу-перетишу

У ярі глибокім,

Де живе і досі

Ніжний сон-спокуса,

У якому вдома

Залишились гуси.

фото з мережі

І у найменшій на світі хатині,

І у палаці

Тісно людині.

І у нав'язаних всесвітом рамках,

У пішаках, у тузах і у дамках,

І у болоті,

І в шоколаді,

Затісно навіть в небаченій

Владі.

Тісно ніяким,

Рабам,

Незалежним...

Тільки в книжках і у мріях

Гримнуло десь уночі,

Передощило, а нині

Сонце сидить на плечі

Неговіркої хмарини.

Світить кульбабками путь,

Хвалиться маками нива,

Тихі хвилини пливуть

У дивину ясно-сиву.

Пагорб до пругу приріс.

Небо тримає черешня,

Там зачарований лис

Слухає літо прийдешнє.

Киплять акації в саду,

Тривожить небо птиця,

Ховає бджілка у меду

Солодкі таємниці.

А за туманністю сосни,

Де тихо ніч зомліла,

Десь у яру шукають сни

Свою забуту силу.

фото з мережі 

Дві торби слів

І музики три жмені,

Дороги шмат

І часу дві доби

Туди, де села тануть безіменні

І небо перехрещують дуби.

Скажи, хіба потрібне щось

Для світу?

Для світу світла,

Світу воскресінь,

Окрім тих слів,

І музики,

І літа,

Де чорних днів

Не пробігає

Тінь?