Профіль

rutzit

rutzit

Україна, Кам'янець-Подільський

Рейтинг в розділі:

Невиліковний грудень

Невиліковний грудень. Місто. Доби пустий апофеоз. Яскраве зоряне намисто, Поснулі вікна та мороз. Гарячий чай в руках, як грілка, Помалу тане холод днів, І грає у думках сопілка Ноктюрн космічних почуттів.18.12.2015

Закат уже индиговый

Закат уже индиговый, Растоптан суток груз, Давай, душа, наигрывай, Горчично-острый блюз. Кричи векам неистово, Как ты умеешь, ну! В пунктире дня тернистого Пугая тишину. Играй же, сколько сможется Минут, недель и лет, Пусть сказанное сложится В какой-нибудь сюжет. Пусть прожитое сплавится В бесформенный комок, И мило позабавится, Рисуя эпилог.17.12.2015

Скажи мені, що ти насправді є

Скажи мені, що ти насправді є,Що ти не сон, не примха, не примара,Що недарма на сонці виграєТвоє ім'я, що розганяє хмари.Чи може ти відлуння тих країв,Яких ми прагнем з самого початку?Отих, що бог непізнаний створив,Зірвавши з клунку таємниць печатку.А якщо ні, чому ж мене несеТуди, де напувають день світанком?А може я це вигадав усе,Блукаючи в мрійливому серпанку?17.12.2015

Я бачу Вас

Я бачу Вас і у мовчазних зорях,І в хмарах, що дощами сльози ллють,І у роси підсвічених узорах,Що трохи хоч розраджують мій путь.У променях світанкового раю,У дзеркалах, у відблисках вітрин,Та на межі далекій небокраю,І в моїм серці грає клавесин.А клавесину скрипка помагає,Що у душі живе уже давно,І я тоді хоч трохи спокій маю,Хоч Вам до тих мелодій все одно.17.12.2015

Давай дружить не на словах

Давай дружить не на словах, А крепко, искренне, открыто, Не будем прятаться в делах И по чужим летать орбитам. Давай не знать обидных фраз, Что холоднее чёрствой вьюги, Отбросим гордость хоть на час И будем помнить друг о друге. И даже в дальних уголках, Остатки лет утихомирив, Давай дружить не на словах, Их без того хватает в мире.16.12.2015

Ніхто не скаже, як тебе знайти

Ніхто не скаже, як тебе знайти, Єдиним рухом серця притулити, В полях душі вже повно лободи, Хоча ще вчора розцвітали квіти. Багато слів. Не віриш ти словам. Вони вже червоніють від напруги. І з ними разом червонію сам, Носій невиліковної недуги.16.12.2015

Как тебе спится?

Как тебе спится, забытый давно День, утомлённый делами? Месяц стучится словами в окно, Страсти баюкая пламя. Как тебе можется, прошлого дым? Сны помогают хоть как-то? Ты перестал быть извечно гоним В дебрях Молочного тракта? Как тебе верится? Верится ли? Пусть и немного, во что-то, Видишь, как зарево тает вдали? Это сгорают заботы. Это искрится ошибок звено В длинной цепочке поступков. Как тебе спится, забытый давно День, настроений скорлупка?16.12...

Читати далі...

Мені уже давно не все одно

Мені уже давно не все одно,Чи є життя у світі потойбічнім,Чи краще за життя земне воно, Чи просто сном є тихим, летаргічним.Хоча уже не вірую в богів,Отих дітей, всесильних та примхливих,Але щось є, якійсь володар слів,Довірливих, принадливих, чутливих.Я хочу так потрапитись йомуНа очі, зруйнувавши потаємність,Та запитати, дивного, чомуВін дав мені слова, а не взаємність.15.12.2015

А осінь ще була живою...

А осінь ще була живою,Хоч і роздягнута давно,Із неба падала росоюТа осідала на вікно.І були зорі чисті-чисті - Прикраса осені чола,Журба занурювалась в листяІ під деревами спала.І все було відверто й просто,І почуттів палав камін,З душі зривалася коростаТа плив співочий, тихий дзвін.15.12.2015

Я знаю, що мене не люблять...

Я знаю, що мене не люблятьНі очі твої, ні вуста,Чоло долоні не голублятьІ до душі не пригорта.Я знаю, сподіватись марно,Яка є користь в маячні?Вогонь був спалений бездарноІ, разом з ним, минулі дні.Я знаю, навіть, що, напевне,Хоч помилитися хотів,Охоронятимеш ти ревноСвій спокій від моїх чуттів.Стовідсотково не затопитьТебе до мене почуття,Не знаю я лише, чи зробитьЦікавим це твоє життя.15.12.2015