Неповторне
творіння природи,
Мальовничість
та туга осіння,
Вам
слова мої – гірше свободи,
Вам
рука моя – важче каміння.
Ви
щасливі. Я Вас розумію.
Навіть
заздрю в душі мимоволі,
І тому,
мабуть, Вами ще тлію,
Потопаючи
в світлій неволі.
Вам
нічого не треба. Я знаю.
Не
скажу, що від того приємно,
І,
як можу, я Вас оминаю,
Та,
нажаль, оминаю даремно.
Та,
нажаль, я ще ходжу по колу,
І конаю
на лютім морозі,
Й тінь
свою, непримітну та кволу...
Читати далі...