Прощай –
просте та звичне слово,
Але почути
його знову
У кого
вистачить душі?
Хто зможе стати
не собою
Та перед
довгою зимою
Пролити відчаю
дощі?
Прощай –
апофеоз тривоги,
Це – фініш довгої
дороги,
Яку роками
торував.
Прощай – стіна
морозна льоду,
Межа погоди та
негоди,
Її так мало
хто здолав.
Прощай –
згасають добрі миті,
Прощай – чи варто
далі жити
Й свічу своїх
палити днів?
Прощай – і в
серці все холоне,
Й тому в...
Читати далі...