А вот и вечер мыслями изломан,

А вот и тени виденного днём,

В подушках копошится тихо дрёма,

Баюканная слабеньким дождём.

Чужие и задумчивые лица

Колышет молча воздух надо мной,

Их даже не прошу угомониться,

Быть может, после этого приснится

Прекрасный образ, хоть и не родной.

29.02.2016

Как странно мне ещё здесь быть,

Под крышей из небесной выси,

Учиться заново ходить

Без костылей любимых писем.

Сидеть бесцельно дотемна

И шпарить сон глотками чая,

Смотреть на вечность из окна,

Поступки в памяти листая.

Под шум приглушенный дорог

Чего-то ждать, чего – не знаю,

И знать, что в мире только Бог

Меня немного понимает.

29.02.2016

Хтось просить хліб,

Хтось просить снів,

Над ворогами

Перемогу,

А хтось до неба

Кораблів

Чи пряних пахощів

Степів,

Грошей чи додаткових

Днів,

А я прошу себе.

У Бога.

28.02.2016

Мазнув рожевим ранок новий

У чистих шатах з білих хмар,

І у зими відняло мову,

І сонця лляється нектар.

У хвилях заспаного люду,

Минувши сніжних снів рубіж,

Назустріч квітчастому чуду

Весна крокує босоніж.

28.02.2016

Коли душа моя зупиниться,

Коли усі слова розкажуться,

То небо хмарами розмажеться

Й зіпреться на дерева-вилиці.

Дмухне туманом заклубоченим,

Очима жовтими подивиться,

І місяць посмішкою скривиться,

Мовляв, не збулось напророчене.

У забутті зберуться мареві

Ховати тінь, на верхній полиці,

А я скажу: даремні спроби ці,

Адже ніколи не кохали ви.

28.02.2016

Який цікавий білий світ!

Що не роби – щодня новини,

І нерви як колючий дріт,

Й вантаж думок ламає спину.

І пам'ять, що у нетрях літ

Ховалась, знову виповзає…

Який цікавий білий світ,

Він мною так натхненно грає.

27.02.2016

Сквозь снег.

Удары по лицу.

Идти куда,

Не видя цели?

Всё это –

Плата гордецу,

Что ищет свет

В плену метели.

27.02.2016

Мої янголи не стукають зранку

У шибку, якщо неділя,

Від радощів рвати горлянку

Не хочуть, бо скромні та милі.

Мої янголи не шурхотять крилами,

Коли так потрібна тиша,

Мабуть, збираються силами,

Аби піднести мене на узвишшя.

Мої янголи уміють плакати –

Так легше позбутись бруду,

Вздовж доріг розцвітають маками

Та лікують душі застуди.

Лише вони уміють кохати

Так, що на небі стає затісно,

Мої янголи, як добре вас мати

Та чути щодня вашу пісню.

27.02.2016

Есть безграничное сословие,

Куда берут под звон заката,

И в землю крест, как послесловие

Всему, что сказано когда-то.

Там близкие не служат пищею,

Там наплевать, что за плечами,

Там даже конченные нищие

Все вперемешку с богачами.

Там все надежды – бесполезные,

Там все желания – бессмысленны,

Там безымянны все известные,

И сны пусты, хоть многочисленны.

Не ставят там другим условия,

Не жгут сознанье пересуды…

Есть безграничное сословие,

Я там когда-то тоже буду.

26.02.2016

Сколько живу,

До сих пор не могу понять,

Кто такие поэты?

Грешники или святые?

А, может, их жизнь

Уже наказание за прошлое?

Приходится проверять

На себе.

26.02.2016