Я в окно посмотрел –

Снег,

На себя посмотрел –

Тоже,

И струился вокруг

Век,

Я не знал, что он так

Может.

Я не ведал, зачем

Он,

Я не ведал, зачем

Время,

Только вечных минут

Звон

Молоточком клевал

В темя.

Продолжала зима

Бег

По душе, по дворам,

Крышам,

Я в окно посмотрел –

Снег.

Он и я – близнецы?

Вижу.

23.03.2016

Порядок звичного нам світу,

Дарунок світла та пітьми:

У вихідні – панує світло,

У буднях – бенефіс зими.

І люди, грішні та блаженні,

Сприймають це як не чуже,

У мене ж осінь є щоденно,

І я до цього звик уже.

23.03.2016

Місячна піднялась пектораль

Над примарним зламом небокраю,

Я – луна минулого, нажаль,

І, нажаль, твоє вікно шукаю.

А вікон яскравих – досхочу,

Віднайти потрібне – важко дуже,

Я до них метеликом лечу,

Може, є якесь з них небайдуже?

Та у вікнах тих блищить кришталь

Почуттів, давно уже зігрітих,

Я ж – луна минулого, нажаль,

І, нажаль, не можу скам’яніти.

23.03.2016

Коли тебе торкнеться темрява

І перетворить у ніщо,

Забуть про стони та прокльони,

І не волай, мовляв, за що.

Вже все сказала темна сила

І тягне на пекельне дно,

Коли та інших нагинала,

Тобі же ж було все одно.

22.03.2016

Скажи вітрам,

Яке ім’я твоє,

Скажи словам,

Як тебе описати,

В якому сні

У серці розтає

Колючий лід

І того льоду грати.

Скажи хоча б

Куди мені іти?

В руках чиїх,

Чи заходу, чи сходу,

Вир почуттів своїх

Ховаєш ти

І погляду медову

Насолоду?

Чи зможу перетнути

Я межу

Омріяної, жаданої

Миті?

Скажи мені, скажи мені,

Прошу!

Допоки можу я іще

Просити.

22.03.2016

Хочешь чаю? Прости что не кофе,

Я его и не очень-то пью.

Компенсацию будешь? Есть строфы

Отразившие память мою.

Отразившие мысли и взгляды,

Может странные, может и нет.

Не отнекивайся, нет, не надо,

Это мой к пониманью билет.

Вот он, жёлтый, немного примятый,

С поперечной полоской «Контроль».

Забирай – и в мой мир необъятый,

Где сыграю тебе свою роль.

22.03.2016 

Пішов невдаха день зі сцени,

Небесний світить пантеон,

Я дивлюсь в ніч, вона – у мене,

І щось шукаємо разом.

Під голубими ліхтарями,

Ламаючи кайдани брам,

Шукаєм довго, та що саме?

Не знаю відповіді сам.

21.03.2016

Солнечный выстрел. Метко!

Чёрная ночь – наповал.

Боже, опять эта клетка –

Тел человечьих металл!

Боже, опять эти взгляды –

Вакуум взглядов богаче!

Серые ходят отряды,

Будто война, не иначе.

Катится в тартарары

Кем-то приглаженный мир,

Толпы – на битвы, в угаре,

Я лишь один дезертир.

21.03.2016

Якщо ти можеш – поясни,

І, як не можеш, спробуй теж:

Чому тебе приносять сни?

Чому у них немає меж?

Чому я з днями сам на сам,

А в снах з тобою ще хтось є?

Чому я бачу тільки там

Тебе, і погляд розтає?

Чому і в снах блукає шлях,

Яким до тебе йду роки?

Чому з мовчанням на вустах

Своєї не даєш руки?

Чому і дихання весни

Тебе від мене стереже?

Якщо ти можеш – поясни,

Бо я заплутався уже.

21.03.2016

В моём саду, где носятся слова

И застывают в янтаре камеди,

В саду, где до сих пор блестит листва

Горячим цветом золота и меди.

Где запахами хочется дышать,

Где ветер треплет волосы ладошкой,

Где о вселенной нет охоты знать,

Где доброта совсем не понарошку.

Где для свободы – никаких плотин,

Где боли крик теряется и глохнет,

Хожу по тропкам до сих пор один,

И буду там, пока он не засохнет.

20.03.2016