Ізнов привиділось мені...

Ізнов привиділось мені,

Як степ стоїть в солодких росах,

А понад степом скачуть грози

На чорнохмарному коні.

І благодать, якої мало,

Така пречиста благодать,

Отам, де з неба сонце впало

Гарячу землю цілувать.

І я сказав: зажди, не згинь,

Такого треба як ніколи,

Нехай твоя пребуде воля,

І чорнохмарний скаче кінь.