Міняються і сутність, і фасади...

Міняються і сутність, і фасади,

Під доброчесність мімікрує зло,

А людство наче щойно з зоосаду

Із яблучком надкушеним зійшло.

Втрачає на непотріб зайві сили,

Штовхає прикрих вчинків доміно,

І бідкається з того, що зробило,

Коли усе поламано давно.