Зими до глузду дивна фронда...

Зими до глузду дивна фронда:

не сніг панує, а вода.

Повзе дороги анаконда,

і вітер в очі загляда.

Чомусь думкам немає міри,

сиділи б тихо, але ж ні!

Можливо, їх втомило сіре

на цім природнім полотні.

Ворушить хмари небо дике,

неначе грається свинцем,

і час давно не знає ліку,

а просто тюпає тихцем.