Морозні квіти – дивний натюрморт...

Морозні квіти – дивний натюрморт,

Поволі стигне із думок вечеря,

Біжить у небі місяць – жовтий хорт,

І променями шкрябає у двері.

Чого тобі, приблудо? Я не сам,

У мене зараз спогад у вітальні,

Іди туди, де вірять чудесам,

І притчі вигодовують повчальні.

Іди хутчіш на пошуки земель,

Де тішать світ хорошими вістями,

А квіти-но залиш, вони – модель

Мого життя, крихкого до нестями.