Я в землю вріс, маленький пагінець...

Я в землю вріс, маленький пагінець

Людського нестаріючого дуба,

Зубами смерть скрегоче білочуба

І хитро мружить очі Праотець.

Збігають сни з небесної гори,

Течуть неквапно судження і соки,

Свої навперегін рахують кроки

Непосидючі дні та вечори.

А я гадаю, може є мета

У тому, що встромляю в небо віти?

Чи стану я опорою для світу,

Чи просто з мене витешуть хреста?