А у неба очі – сині...

А у неба очі – сині,

Сонце сили береже,

Й журавлине голосіння

Не голоситься уже.

Осінь пише заповіти,

Рве на листя золоте,

Струменіє свіжий вітер

Та про щось своє гуде.

Почорніли в тузі ниви –

До весни ще днів та днів,

І хитає ліс журливий

На гілках уривки снів.