Ховали світлого поета...

Ховали світлого поета,

День схожий був на негатив,

Тремтіли у руках кашкети

Й вінками вітер шарудів.

Хтось із рідні тримав промову

Про дзенькіт рваної струни,

Та вислизало з пальців слово,

Ходило навколо труни.

Куди подітись сиротині?

Господар був – нема тепер,

Бо він на хмарній бригантині

Пливе в морях небесних сфер.

Тяжіння скинуті тенета,

Останні спалені мости…

Ховали світлого поета

І недописані світи.