Повзи, хробак, бо небо – то чуже...

Повзи, хробак, бо небо – то чуже,

Немає сенсу марити спасінням,

Той в цьому світі падає лише,

Хто сміє виклик кинути тяжінню.

Чого ти ще чекаєш звідтіля?

Навіщо молитви, хрести, кадила?

Ти є хробак, твоя юдоль – земля,

Бо ти боявся змайструвати крила.

Останні статті

123.05.19, 22:18

224.05.19, 10:59

"Я телом в прахе истлеваю,
Умом громам повелеваю;
Я царь, — я раб, — я червь, — я бог!"

324.05.19, 17:32Відповідь на 2 від Hrab

424.05.19, 20:15Відповідь на 3 від rutzit