Це місто, нереальне мов примара...

Це місто, нереальне мов примара,

Колись було суперником столиць,

Тут стукається готика у хмари

Загостреними шпилями дзвіниць.

Воно сюди спустилося із раю,

Куди щоранку відлітають сни,

По вуличках розвозити в трамваях

Такий казковий дух старовини.

У ньому хмелем дихають броварні,

Знайомим виявляється нове,

Спокусою заманює в кав’ярні

Та вечорами опера живе.

Це місто скрізь – у поглядах, у лицях,

У навіть невеликім вітражі,

На сонячно-лускатій черепиці,

У кожнім русі, слові та душі.