У відлунні зажурених слів...
- 12.12.16, 20:00
У відлунні зажурених слів
В’януть серця палаючі квіти,
Я би небо тобі прихилив,
Аби ти не боялась злетіти.
Я би повінню вимив цей світ,
Я добро би, нарешті, прославив,
Я жбурнув би надію у цвіт,
Я би долю на місце поставив.
Розтопив би бездушності сніг,
У жорстокості вирвав би жало,
Я зумів би усе, що не міг,
Якби ти цього трохи бажала.
Коментарі
Мика***
112.12.16, 20:18
real_love
212.12.16, 20:18
Гарний вірш
Taly
312.12.16, 20:42
Гість: Toph
412.12.16, 21:26
Не ну сколько можно издеваться над поэтом
?
Лиса_ ТА
512.12.16, 21:51Відповідь на 4 від Гість: Toph
это из временного прошлого, насколько понимаю
и да, ничего не бывает постояннее, чем временное