Наука

- Як дуже швидо покращити стан української науки?

- Зробити нормальне фінансування.

- Ну, це якось банально, тому не може покращити стан. Що ж робити?

- Зробити.нормальне.фінансування. Тільки так можна швидко, потім пункти 2, 3, ...1000, але без збільшення фінансування нічого інше просто не запрацює.

- Ні, зрозумій, ми маємо виробити стратегію покращення. Дорожню карту. І поступово впроваджувати. Фінансування - то не головне. З чого почати?

- З фінансування. Ось факт 1, 2, соцопитування молодих вчених, ось статистика а, бе, ве. Потім все решта.

- Шо ти сиплеш цими цифрами? Кому вони треба? Слухай, слід вийти зі своєї бульбашки і зрозуміти, що не в фінансуванні справа. Треба бути конструктивним. І з чогось починати, а не скиглити все життя про гроші.

- З фінансування. Починати з фінансування. Без грошей нема для кого що покращувати.

- От бачиш, українські вчені не хочуть реформ.

Сьогодні відбувалася звітна сесія Загальних зборів Національної академії наук України.

Виступало дуже багато людей, які говорили купу правильних речей.

Зокрема, була дуже цікава доповідь очільника НАН Анатолій Загородній про результати за 2020 рік.

Про міжзоряну плазму, резонансну кругову хвилю в біореакторах, цирконієві сплави для оболонок тепловиділяючих збірок ядерних реакторів, епістолярій Тараса Шевченка.

Про циліндри низького тиску з супер-пупер титановими лопатками, які встановлюються в Угорщині на атомні станції.

Про американське ядерне пливо замість російського.

Про системи термостабілізації приладів, що встановлені на 250 штук європейських космічних апаратів (в України нема жодного просто).

Про клейові з'єднання для Антонова.

Про корпуси осколкових снарядів для ЗСУ, що не поступаються стандартам НАТО.

Про нові посухостійкі сорти пшениці.

І т.д. і т.п.

Багато фундаментальних та прикладних результатів напродукували вчені минулого року.

Також говорили про ліквідацію та оптимізацію (читай - скорочення) наукових установ, приватизацію держпідприємств, реформи, Національний фонд досліджень, еміграцію населення, зростання бідності і нерівності в суспільстві, боротьбу з коронавірусом тощо.

Конструктори авіадвигунів дякували за співпрацю і розповідали про неї.

Військові - дякували за розробки (про які можна розповідати) і жалілися, що дуже не вистачає робіт по створенню нових перспективних матеріалів.

Але з тієї всієї краси (яку, сподіваюсь, пресцентр якось опублікує, а я запощу) я витягнув оці чотири картінки.

Бо показові.

На першій ми бачимо, що за 10 років кількість молодих вчених в НАН України скоротилася вдвічі.

На другій - що кількість вчених відділення фізики та астрономії за 10 років зменшилась на 40% (дяка за картинку Вадиму Локтєву).

На наступних - видно причину цих явищ.

Адже третя показує середню зарплату по НАН.

Нині "брудними" це 9668 гривень (і то не є випадок про "один їсть м'ясо, а решта - капусту, то в середньому всі їдять голубці").

Четверта - головна - демонструє фінансування НАН в одиницях середньої річної зарплати по країні.

Ось він, фінал української науки.

Ця блискуча ідея - рахувати фінансування в середніх зарплатах по країні - вигадана Leonid Yatsenko і наочно показує суспільству справжній рівень підтримки науки.

Те, що він низький - то очевидно.

Якщо навіть не брати абсолютні цифри, при європейських нормах фінансування науки від 1% ВВП, в Україні - усього 0,2%.

Але абсолютні цифри пересічним громадянам все одно здаються великими.

А от так - чітко видно, що поки в країні все наче зростає, на науку держава витрачає все менше і менше ресурсів.

В цьому вся суть і, до речі, мабуть, вперше, я не буду чіпати зелену владу.

Так, Шмигаль, звісно, проігнорував Загальні збори так само, як Гройсман свого часу поїхав відкривати поламаний дизель на Бориспіль замість засідання Нацради з науки і технологій.

Так, Шмигаль своїм урядом фактично блокував 3 місяці цього року роботу Нацфонду досліджень.

Але графік нам наочно показує пріоритети українських платників податків.

Хай через представницьку демократію і депутатів, але ж кореляція є.

Бо, впевнений, до 2014 року подібний графік для Збройних сил буде таким само.

І суспільна думка про непотрібність Армії - аж буяла.

Потім пошептало, еге?

А от графіки прокуратури, МВС, судів, офісу/адміністрації президента, впевнений, будуть геть протилежні.

Ну, як може платник податків відмовити таким поважним установам у щорічному зростанні апетитів?

Зрештою ж, в Верховну раду не обрали справжню вчену, зате обрали нинішнього без п'яти хвилин кандидата наук з держуправління Ківу, що жмакає прутня у залі засідань.

Тому українське суспільство, звісно, полюбляє звинувачувати в усьому владу.

Як і я.

Однак результат на табло.

10 років, різні влади, а тенденції однакові.

Загалом, ми підходимо до головного.

Якщо хтось десь колись розповідає, що не в фінансуванні справа і науковці з країни тікають світ-за-очі з інших причин - знайте, що це каже або дуже тупа людина, або дуже підла.

Якщо вона торочить, що грошей немає - дивимось на фінансування МВС та прокуратури.

І діагнози у людини ті самі.

Наука в країні системно і тягло нищиться.

Не без спроб окремих ентузазістів щось виправити.

Не без окремих променів світла, типу Нацфонду досліджень.

Але нищиться.

Бо оцю статистику НАН - установи, яка вносить левову частку (хай пробачать мене колеги з окремих університетів та інститутів іншого галузевого підпорядкування) в усі світові наукові рейтинги, в яких Україна досі присутня - можна спокійно поширити на решту науки в країні.

Ситуація буде та сама, як не гірша.

Коли нема воїнів, щоб захистити - помітно одразу.

Коли нема медиків, щоб вилікувати - біль миттєво про це нагадує.

Коли нема вчених, щоб винайти - країна просто поступово втрачає конкурентноздатність і тихо технологічно деградує.

Це як деменція.

Чим вона більше прогресує, тим менше шансів зрозуміти, що щось не так.

Але принамні поки про це є кому будувати графіки і розповідати - шанси є.

Невеликі, але є.