Профіль

barragtu

barragtu

Україна, Острог

Рейтинг в розділі:

Важливі замітки

Останні статті

.... ель наряжать и созерцать этот мир несказанный...

Схоже, новорічний настрій таки підбирається і до мене)
Какое блаженство, что блещут снега,
что холод окреп, а с утра моросило,
что дико и нежно сверкает фольга
на каждом углу и в окне магазина.

Пока серпантин, мишура, канитель
восходят над скукою прочих имуществ,
томительность предновогодних недель
терпеть и сносить - что за дивная участь!

Какая удача, что тени легли
вкруг елок и елей, цветущих повсюду,
и вечнозеленая новость любви
душе внушена и прибавлена к чуду.

Откуда нагрянули нежность и ель,
где прежде таились и как сговорились!
Как дети, что ждут у заветных дверей,
я ждать позабыла, а двери открылись.

Какое блаженство, что надо решать,
где краше затеплится шарик стеклянный,
и только любить, только ель наряжать
и созерцать этот мир несказанный...
Белла Ахмадулина

...Вся наша боль - моя лишь боль. Но сколько боли. Сколько.

Один з улюблених радянських фільмів "Служебный роман". дивилась його уже десятки разів - і не набридає. і з жанром здавалось би просто - комедія, якби не... невимовна ніжність, яку відчуваєш до героїв, життєва мудрість, що пронизує епізод за епізодом, і як не дивно гіркота несповненого, як, наприклад, в цьому вірші

О, мой застенчивый герой,
ты ловко избежал позора.
Как долго я играла роль,
не опираясь на партнера!

К проклятой помощи твоей
я не прибегнула ни разу.
Среди кулис, среди теней
ты спасся, незаметный глазу.

Но в этом сраме и бреду
я шла пред публикой жестокой -
все на беду, все на виду,
все в этой роли одинокой.

О, как ты гоготал, партер!
Ты не прощал мне очевидность
бесстыжую моих потерь,
моей улыбки безобидность.

И жадно шли твои стада
напиться из моей печали.
Одна, одна - среди стыда
стою с упавшими плечами.

Но опрометчивой толпе
герой действительный не виден.
Герой, как боязно тебе!
Не бойся, я тебя не выдам.

Вся наша роль - моя лишь роль.
Я проиграла в ней жестоко.
Вся наша боль - моя лишь боль.
Но сколько боли. Сколько. Сколько.

Белла Ахмадулина

казкар для дітей і дорослих

  • 23.12.11, 09:19
На книгах Георгія Почепцова ми вчилися, хоча чесно кажучи, неодноразово (ніде правди діти) критикували і нарікали на них і за стиль викладу, і за старі приклади, і за теорію, що мандрує з книги в книгу. принаймні так нам тоді здавалося. може, то діяв юнацький максималізм чи ілюзія власної всеобізнаності.
вперше побачила майже "вживу"
хоча варто сказати, що послужний список і бібліографія точно заслуговує на повагу! а сама розмова виявилась цікавою! людина випромінює оптимізм і життєву мудрість. особливо сподобалось про ефект індексу щастя) словом, пізнавально, цікаво і корисно! 


дихання - лише ... тікання годинника?!

  • 20.12.11, 16:45

Улюблена цитата з одного з найулюбленіших фільмів. Глибоко, сильно і просто

- It's circular. You exist to continue your existence. What's the point?  - What's the point of your existence?  - To feel. Cause you've never done it, you can never know it. But it's as vital as breath. And without it, without love, without anger, without sorrow, breath is just a clock... ticking.  - Це замкнене коло. Ви живете, щоб продовдити своє життя. В чому сенс? - Який сенс вашого життя? - Відчувати. Оскільки ви ніколи не відчували, вам цього не зрозуміти. Але це так життєво необхідно як подих.  Без цього: любові, злості, горя, - дихання - лише ... тікання годинника  - Это круг. Вы живете, чтобы продолжать жизнь. Какой смысл? - Какой смысл в вашей жизни? - Чувства. Вы никогда не ведали их и не знаете что это, но это насущно, как дыхание. И без этого, без любви, без ярости, без печали, дыхание - только часы, тиканье.
Equilibrium/Еквілібріум/ Эквилибриум (2002)  

На білий вальс запрошую дерева...

Пішов сніг!!! радості немає меж)

Сніги метуть. У вікнах біле мрево.

Антени ловлять клаптики новин. На білий вальс запрошую дерева, на білий вальс вітрів і хуртовин.

Хай буде сніг, і музика, і вечір. Хай серце серцю сплачує борги. О покладіть гілки мені на плечі, з мого життя пострушуйте сніги!

Я вас люблю за те, що ви дерева. Що ви прийшли до мене, що ви тут. Зима стоїть, скляна і перкалева. Метуть сніги. Сніги метуть, метуть…

                                                         Ліна Костенко

Про політиків і совість

Коли говорять політики, совість мовчить (с)

цікава?! реклама

  • 16.12.11, 18:45
чи то реклама ""прогресує", чи я зі своїм консерватизмом я її взагалі не сприймаю. брррякаnini. хоча увагу точно привертає. і вивертає мабуть теж. фото тільки "квіточки". дві останні кампанії представлені ще і відео

перший мільйон)

  • 15.12.11, 09:04
«10 копійок буду винна» - цією фразою продавець Олена заробила свій перший мільйон (с)

Такие, как ты, долго не живут...

  • 15.12.11, 08:52
"... - Такие, как ты, долго не живут

- Такие, как я, живут до самого дня своей смерти!"

Эрнест Хемингуэй. По ком звонит колокол

Продовжуючи тему ментальності, етнічності і т.п.)

  • 14.12.11, 22:40
Урок толерантності в українській школі:
— Діти, запам’ятайте: до москалів треба ставитися так само, як до нормальних людей.