Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.

Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.

Бо коли, закохані в минуле,
Прокуняєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.

Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.  


Василь Симоненко, 1963

Останнім часом українські новини пертворилися на справднє реаліті-шоу з елементами справжнього бойовика. При цьому при в шквалі новин часу на їх осмислення просто елементарно не вистачає, та і одна новина "краща" іншої. На тлі боїв у парламенті, яєць і парасольок, протестів під тим, що мало би бути парламентом України, якось непомічено пройшов виступ "президента" у ПАРЄ. а між тим сказано багато і про Шухевича з Бандерою, і про Голодомор. Давно не відчувала такого приниження. Коли ж нам справді увірветься терпець? Чи ми дійсно, за класифікацією Д.Донцова, таки Санчо Панци?

Члени української делегації у ПАРЄ пояснили, чому залишили зал під час виступу Януковича Члени української делегації від опозиції на чолі з бютівцем Сергієм Соболевим пояснили причини, які змусили їх залишити зал засідань під час виступу Президента Віктора Януковича. Як заявив у Страсбурзі прем’єр-міністр опозиційного уряду, член постійної делегації від України у ПАРЄ Сергій Соболєв, сьогоднішня заява Президента, а саме відмова від визнання Годомору геноцидом українського народу - "це подальша здача інтересів України на догоду так званому дешевому російському газу, а реально - це зрада мільйонів наших співгромадян, які при комуністичному режимі були знищені такими ж диктаторами, як Янукович". "Коли у Раді Європи, яка завжди була оплотом демократії, зустрічають диктатора, який давав команди знищувати український парламент і розганяти за допомогою міліції мирні демонстрації, я думаю, що це ознака того, що фактично Янукович повністю перейшов межу, за якою починається терор і диктатура", - цитує Соболєва прес-служба опозиційного уряду.  Саме через це, за його словами, українська делегація у ПАРЄ, представлена депутатами від БЮТ і НУ-НС, демонстративно залишила засідання Ради Європи. Соболєв уточнив, що це було зроблено в той момент, коли Янукович виголошував свою промову, "заявляючи, з одного боку, про принципи демократії, а з іншої - натискаючи на кнопки, які знищують українську державу". Соболєв вважає, що сьогоднішній виступ Януковича в Раді Європи яскраво продемонстрував "моральне обличчя цієї людини, яка ради дешевого газу готова не лише продавати Україну і її територіальну цілісність, але і те святе, що ще залишилося у нас - це пам’ять про мільйони безневинно загиблих українців під час Голодомору".  Як повідомлялося, 27 квітня, Віктор Янукович під час виступу на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи у Страсбурзі заявив, що визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу "буде неправильно". Члени делегації України у Парламентській Асамблеї Ради Європи від опозиції під час виступу Януковича вийшли з сесійної зали на знак протесту. http://ua.korrespondent.net/ukraine/1071404

Під час виступу Януковича в ПАРЄ члени делегації України демонстративно вийшли з зали   Члени делегації України у Парламентській Асамблеї Ради Європи від опозиції під час промови Президента України Віктора Януковича вийшли із сесійної зали на знак протесту. Про це кореспонденту УНІАН повідомила народний депутат Ольга Герасим'юк. “Після того, що відбулося сьогодні в українському парламенті, ми не могли не вийти із зали, коли Президент України почав свою промову”, - сказала вона. Депутат зазначила, що представники української опозиції протестували, зокрема, проти здачі українських інтересів. “Тому що це виступав не Президент України, а губернатор української області Російської імперії”, - сказала О. Герасим'юк. Вона також зазначила, що демарш українських депутатів було помічено колегами з інших країн. Крім того, депутат не виключила, що звертатиметься по допомогу до групи Народних партій у ПАРЄ, до якої, зокрема, входять українські депутати від НУ-НС і БЮТ, у тому числі стосовно можливості провести на наступній сесії ПАРЄ у червні термінові дебати щодо стану демократії в Україні. http://zakarpattya.net.ua/ukr-news-60897-Pid-chas-vystupu-Yanukovycha-v-PARYe-chleny-delegaciyi-Ukrayiny-demonstratyvno-vyjshly-z-zaly 

Сьогодні 24-та річниця Чорнобильської трагедії - найбільної техногенної катастрофи за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 тис. чоловік було евакуйовано із зон забруднення. А за цими невмолимими цифрами людські життя, здоровя, страждання. 

Хотіла вранці порахувати, скільки років минуло від того дня, а тоді згадала, що я її ровесниця. Дивно...

Гарно написано, точно, чесно і влучно

Українці - найбагатша нація на землі. Бо у нас дуже багато усього зайвого: 

Тисячолітньої історії. Кожен князьок, гетьман, президент, щойно вхопив булаву - так і заходився фальшувати "Слово", літописи, перефарбовувати мемуари, переписувати підручники. Цноти і гідності. Бо наші найгарніші дівчата самовіддано працюють у борделях усієї Європи, Малої Азії та Євразії. Героїв, бо скільки б їх не піддавали анафемам, а потім не возвеличували, а потім знову не нагороджували званням Героя України - вони залишаються Героями. Мови. Бо скільки її б не забороняли, "розвивали", "зближували", "правописно виправляли", розводили "двуязичієм", "грамотно" титрували, а вона ну ніяк не хоче переходити до "компанії" книжних і зовсім забутих.  Волі. Бо після всіх імперій, союзів, союзних референдумів тут допоможе хіба що ідея "нової інтеграції", - її придумали після того як обпеклися із "Союзным государством России и Белоруссии", і яку в світлі блискавичної серії останніх російсько-українських перемовин та їхніх результатів, можна ближчим часом чекати на порядку денному. Хазяйновитості й роботящих людей. Як не викорінювали їх колгоспами і голодоморами, п'ятирічками, семирічками та агромістами, а вони знов і знов з'являються в такій неочікуваній іпостасі, що жодні нові податкові удавки та кодекси не можуть вкоротити їм віку. А якщо вже зовсім нетерпець - то вже гайда.  Одні кажуть їх 1,6 мільйона, інші - сім. Але хто там насправді знає, скільки їх, наших рук, будують, прибирають, доглядають по італіях і португаліях, німеччинах та іспаніях... Свободи слова. Її теж забагато зайвої. Бо коли після валуєвських циркулярів та "емських" указів, соловків та сандармохів, головлітів і маланчуків, відрізаної голови журналіста та темників, побитих біля парламенту чи викинутих з Українського дому репортерів, вона знову сміє піднімати голову, тут уже без передачі новому шефу "охранного отделения" УТ-1 та обласних телеканалів, шефства над нацрадою та держкомтелерадіо, без закриття "5-ти копійок", "Я так думаю", "Шустер-лайф" (скоро буде), без продажу 5-го каналу та СТБ (чекайте), без причісування всіх без винятку новин (в тому числі на "плюсах" та "зірці телебачення"), і взагалі без тотального і "творчого" копіювання путінської моделі "взаємного кохання" ЗМІ і влади, - аж ніяк не обійтись. Патріотів. Їх справді надто багато зайвих, бо скільки б їх не розтягували кіньми, скільки б не бенкетували на їхніх черепах, скільки не гноїли по мордовіях, ми замість них на чорних радах чи "чесних, вільних та транспарентних" виборах раз-по-раз вибираємо таких доморощених унікумів, які, приміром, переяславськими угодами, недоречними НАТОвськими "прожектами" чи міфічними газовими консорціумами умудряються зробити для сусідів більше, ніж усі їхні правителі разом узяті. А ще колись у нас було забагато зайвої ядерної зброї, бо так бездарно, як ми її здали, могла б собі дозволити хіба дуже заможна і мудра нація.  А ще донедавна - збагаченого урану, бо лише якимись кількома кілограмами вдалося утнути справді фантастичний всесвітній піар нової української влади.  А ще забагато авіаційної промисловості (літаки виробляють лише 5 країн світу), тому й конче потрібно віддати контрольний пакет "Антонова".  Та й енергоресурсів забагато, бо то під шантажем хабарницької кримінальної справи; то досьє, начебто родичів-поліцаїв (мовляв, обіцяли "засвітити" десь на День Перемоги), кожне владне чмо (достойник чи достойниця) то підписують "чудові" газові угоди, то переписують їх на ще кращі.  Безпеки, суверенітету і просто землі, адже за 1,6 мільярда доларів на рік (здається, система асенізації споживає більше) можна "здати" не лише Крим, усякі там маяки й "еРеЛеСи" по всьому узбережжю від Керчі до Миколаївщини, Херсонщини й Одеси, а й уже зовсім зайві майже двадцятилітні напрацювання української дипломатії. А ще ж у нас залишилися газогін та нафтогін. Газові та нафтові сховища. АЕС і Дніпровський каскад. Ласі підприємства, порти, ріки, угіддя. Потенційні призовники і дуже багато дітей, придатних для трансплантології. І ще дуже-дуже багато усього зовсім зайвого.  Історія, причому не лише недавня киргизька, вчить: там, де, як колись сказала Юлія Мостова, держава існує окремо від країни, а значить, держава і її влада теж зайві, зовсім зайвим себе починає відчувати НАРОД, - там і тоді відбуваються вже не революції, а повстання...  Олександр Чекмишев, член Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі (вже, слава Богу, не при президенті України), для УП http://www.pravda.com.ua/columns/2010/04/22/4957278/

Просто капець!!! Обамі - уран, Путіну - літаки. таке враження, що тільки й думають, кому б, пардон, віддатися

Сергій Лещенко, УП _ Вівторок, 20 квітня 2010, 17:23

Росія прагне отримати понад 50% авіаційної галузі України - в обмін на зниження ціни на газ, зафіксованої "переможним контрактом" Юлії Тимошенко.  Про апетити Москви ідеться у проекті договору, наданого російською стороною на опрацювання до Києва, який потрапив у розпорядження "Української правди". 12 квітня Володимир Путін лише півгодини присвятив зустрічі з Миколою Азаровим, яка відбулася в московському аеропорту "Внуково". Путін летів до Смоленська, де впав літак з польським президентом, і по дорозі погодився переговорити з Азаровим. Після цього російський прем'єр повідомив, що українська сторона "зробила досить цікаві пропозиції", але не став удаватися в подробиці. Серед іншого пакет включає і спільну роботу в галузі авіації. До "Української правди" потрапив російський варіант проекту Угоди між урядами РФ та України про співпрацю в сфері авіабудування. Договір має бути підписано уповноваженими особами урядів двох країн. За проектом, держави беруть на себе зобов'язання "сприяти інтеграції" російської "Об'єднаної авіабудівної корпорації" та Авіабудівного концерну "Антонов". Фактично ж мова іде про договір прямої дії, оскільки російська корпорація на 89,04% належить державі, а український концерн - повністю в державній власності. За баченням з Москви, авіапідприємства мають об'єднуватися не шляхом створення нового рівноправного суб'єкта, а через поглинання росіянами українських активів.  Так, Росія наполягає, щоб "Антонов" передав їм в статутний капітал свій контрольний пакет. "Сторони домовилися, що з метою інтеграції (...) Українська Сторона бере участь у статутному капіталі ВАТ "Об'єднана авіабудівна корпорація" шляхом внесення 50% плюс одна акція Державного авіабудівного Концерну "Антонов" у порядку оплати додатково емітованих акцій ВАТ "Об'єднана авіабудівна корпорація", - сказано в проекті угоди, підготовленому росіянами. Передбачається, що для цього буде проведена "незалежна оцінка ринкової вартості" акцій ВАТ "Об'єднана авіабудівна корпорація" і концерну "Антонов".  Очевидно, що тільки після цього буде визначено, яку частку в російській корпорації отримає "Антонов" - тому що в проекті угоди про це не сказано. Саме такий спосіб поглинання "Об'єднана авіабудівна корпорація" застосовувала на російському ринку - підприємства передавали їм свої пакети, за що отримували незначну частку в "Об'єднаній авіабудівній корпорації". До складу Державного концерну "Антонов" входять не тільки АНТК імені Антонова, але і Харківське державне авіабудівне підприємство, Київський авіазавод "Авіант" і Державне підприємство "Завод 410 цивільної авіації".  Сьогодні концерн "Антонов" очолює Дмитро Ківа, призначений ще урядом Юлії Тимошенко. Він - генеральний конструктор АНТК імені Антонова. Росіяни виписали в своєму проекті, що рішення, необхідні для вливання "Антонова" у російську корпорацію, слід ухвалити не пізніше 1 серпня 2010 року. А знижка на газ уряду Азарова потрібна вже сьогодні - щоб зверстати бюджет і подати запит на гроші МВФ. За проектом угоди про співпрацю в авіабудуванні, вона набуде сили через 15 днів з дати останнього письмового повідомлення про виконання сторонами внутрішньодержавних процедур. Одна з умов росіян - українці мають гарантувати обрання громадянина Росії керівником наглядової ради Державного авіабудівного концерну "Антонов". За це росіяни готові забезпечити обрання українців до Ради директорів ВАТ "Об'єднана авіабудівна корпорація". Про те, наскільки голос представників України буде почутий, може свідчити склад цього органу. До Ради директорів ВАТ "Об'єднана авіабудівна корпорація" сьогодні входять 14 осіб включно з російським віце-прем'єром Сергієм Івановим, міністром транспорту, заступниками міністрів економіки і промисловості, керівниками "Внешэкономбанку" і "Внешторгбанку" тощо. Також росіяни, за їхнім проектом угоди, великодушно залишають за українцями право призначення керівника виконавчого органу концерну "Антонов". Передбачається, що українське Міністерство промислової політики має укласти окрему угоду з Федеральним агентством з управлення федеральним майном, де буде прописано умови, на яких росіяни розпоряджатимуться акціями концерну "Антонов". Проект угоди передбачає спільне виробництво концерном "Антонов" і ВАТ "Об'єднана авіабудівна корпорація" літаків Ан, спільну розробку нових літаків та спільну маркетингову політику на внутрішніх та світових ринках. У самому концерні "Антонов" вбачають проблему на шляху реалізації домовленостей у спосіб, запропонований росіянами - шляхом входження 50% плюс 1 акцій до російської корпорації. "Концерн "Антонов" не є акціонерним товариством", - сказали "Українській правді" у прес-службі "Антонова". "А загалом переговори про обмін акціями на міжурядовому рівні відбувалися ще при Тимошенко", - також зазначили на підприємстві. Міністерство промислової політики не стало обговорювати редакцію угоди, підготовлену росіянами. "Якщо це проект, то як його коментувати? Будуть ухвалені рішення - тоді коментуватимемо", - сказали "Українській правді" в прес-службі міністерства. Очікується, що міністр промислової політики Колесніков супроводжуватиме Януковича у Харкові, де в середу той зустрічатиметься з російським президентом Медведєвим.  Янукович і Медведєв відвідають Харківський авіазавод, який входить до поки що українського державного концерну "Антонов". Чи будуть при цьому підписуватися якісь документи - наразі невідомо.

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/20/4948451/

  Российский Проект (ОАО «ОАК») Соглашение между Правительством Российской Федерации и Кабинетом Министров Украины о сотрудничестве в области авиастроения и интеграции российского открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» и украинского Концерна «Антонов» Правительство Российской Федерации и Кабинет Министров Украины, именуемые в дальнейшем Сторонами, принимая во внимание, что основными собственниками российского акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» и украинского Государственного авиастроительного концерна «Антонов» являются соответственно Российская Федерация и Республика Украина, учитывая наличие традиционных производственных взаимосвязей между российскими и украинскими организациями авиационной промышленности, выражая взаимную заинтересованность в дальнейшем развитии сотрудничества по реализации существующих, и перспективных проектов создания авиационной техники,  согласились о нижеследующем: Стороны определяют следующие основные направления сотрудничества: расширение совместного производства и поставок в эксплуатацию самолета Ан-148 и его модификаций; производство самолетов семейства Ан-124 и самолетов семейства Ан-140 в соответствии с программой открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» и Государственного авиастроительного концерна «Антонов». По проекту самолета Ан-70 Стороны руководствуются положениями Протокола о внесении изменений в Соглашение между Правительством Российской Федерации и Правительством Украины о дальнейшем сотрудничестве в обеспечении создания, совместного серийного производства и поставок в эксплуатацию оперативно-тактического военно-транспортного самолета Ан-70 и транспортного самолета Ан-70Т с двигателями Д-27 от 24 июня 1993 года, подписанного 18 августа 2009 года; участие Государственного авиастроительного концерна «Антонов» в совместных с открытым акционерным обществом «Объединенная авиастроительная корпорация» проектах по разработке и производстве других типов пассажирских и транспортных самолетов, а также их комплектующих; разработка и проведение совместной маркетинговой политики, как на рынках Сторон, так и на мировом рынке для выработки согласованных действий; Статья 1 Стороны содействуют интеграции открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» и украинского Государственного авиастроительного концерна «Антонов» и настоящим соглашением определяют способ такой интеграции и основные направления сотрудничества в области разработки, производства, модернизации, ремонта, обслуживания и утилизации существующих и перспективных типов авиационной техники. Статья 2 Стороны договорились, что в целях интеграции открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» и Государственного авиастроительного концерна «Антонов» Украинская Сторона участвует в уставном капитале открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» путем внесения пятидесяти процентов плюс одна акция обыкновенных (голосующих) акций Государственного авиастроительного Концерна «Антонов» в порядке оплаты дополнительного эмитируемых обыкновенных (голосующих) акций открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация». Для этих целей проводится независимая оценка рыночной стоимости акций открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» и Государственного авиастроительного концерна «Антонов», Статья 3 Размещение дополнительных акций открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» и их размещение в собственность Республики Украина осуществляется в соответствия с законодательством Российской Федерации. Передача открытому акционерному обществу «Объединенная авиастроительная корпорация» прав собственности на акции Государственного авиастроительного концерна «Антонов» осуществляется в соответствии с законодательством Республики Украина.   Стороны принимают меры к тому, чтобы решения, необходимые для интеграции открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» и Государственного авиастроительного концерна «Антонов», были приняты не позднее 1 августа 2010 года. Статья 4 Регулирование деятельности Государственного авиастроительного концерна «Антонов» осуществляется в соответствии с законодательством Республики Украина. Участие Республики Украина в деятельности открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» осуществляется в соответствии с законодательством Российской Федерации. Российская сторона инициирует принятие необходимых решений и реализует другие меры, обеспечивающие избрание представителей Республики Украина в Совет директоров открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация». Министерство промышленной политики Украины заключит с Федеральным агентством по управлению федеральным имуществом и открытым акционерным обществом «Объединенная авиастроительная корпорация» на экономически обоснованных и взаимовыгодных условиях соглашение об участии открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация» в управлении Государственным авиастроительным концерном «Антонов», которое помимо других вопросов будет Предусматривать следующее: избрание руководителя наблюдательного совета Государственного авиастроительного концерна «Антонов» из числа граждан Российской Федерации; избрание руководителя исполнительного органа Государственного авиастроительного концерна «Антонов» из числа граждан Республики Украина; условия распоряжения акциями Государственного авиастроительного концерна «Антонов», находящимися в собственности открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация», включая необходимость согласования такого распоряжения с Украинской Стороной. Статья 5 разработка согласованной продуктовой стратегии с учетом интересов обоих Сторон; объединение усилий в создании совместных перспективных образцов авиационной техники; создание единых центров в рамках совместных программ по: - закупкам покупных комплектующих изделий и материалов производства Сторон для общей партии заказанных самолетов украинскому и российскому производителям; - продаже самолетов; - послепродажной поддержке самолетов. Статья 6 Российская сторона принимает необходимые меры по обеспечению предоставления для самолетов, указанных в Статье 5 настоящего соглашения, и их комплектующих, производимых Государственным авиастроительным концерном «Антонов» режима, применяемого к самолетам и их комплектующим, производимым в Российской Федерации. Украинская сторона принимает необходимые меры по обеспечению предоставления для самолетов, указанных в Статье 5 настоящего соглашения, и их комплектующих, производимых открытым акционерным обществом «Объединенная авиастроительная корпорация» режима, применяемого к самолетам и их комплектующим, производимым в Республике Украина. Статья 7 Координацию действий по реализации настоящего Соглашения осуществляют уполномоченные органы Сторон: от Российской Стороны - Министерство промышленности и торговли Российской Федерация; от Украинской Стороны - Министерство промышленной политики Украины. Статья 8 Для реализаций настоящего Соглашения Стороны осуществляют меры по принятию необходимых нормативных актов. Статья 9 При реализации настоящего соглашения каждая из сторон обеспечивает: соблюдение режима конфиденциальности в отношении конфиденциальной информации, предоставленной другой Стороной; использование предоставленной другой Стороной конфиденциальной информации таким образом, чтобы это не наносило ущерба интересам представившей ее Стороны. Мобилизационные мероприятия и задания, предназначенные для открытого акционерного общества «Объединенная авиастроительная корпорация», осуществляются в соответствии с законодательством Российской Федерации, и для Концерна «Антонов» - в соответствии с законодательством Республики Украина. Статья 10 Споры и разногласия, которые могут возникнуть между Сторонами в связи с толкованием и применением положений настоящего соглашения, разрешаются Сторонами путем консультаций и переговоров. Статья 11 По взаимному согласию сторон в настоящее Соглашение могут быть внесены изменения, которые оформляются отдельным протоколом. Статья 12 Настоящее Соглашение вступает в силу через пятнадцать дней с даты получения последнего письменного уведомления о выполнении Сторонами внутригосударственных процедур, необходимых для его вступления в силу. Настоящее Соглашение действует до момента согласованного решения сторон. Совершено в городе ___________ « » ________2010 года в двух экземплярах на русском и украинском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу. За Правительство За Правительство Российской Федерации Республики Украина

Загалом інформація не нова, а цілком прогнозована. Цікаво, однак, "повернення" ДІ у медійний простір після гучного екзитпольного скандалу.  

У майбутньому парламенті грандам доведеться потіснитися

Ірина Бекешкіна, Ілько Кучерів, для УП _ П'ятниця, 16 квітня 2010, 11:34  Наше останнє опитування, проведене фондом "Демократичні ініціативи" у березні-квітні 2010 року, показало разючі результати щодо підтримки громадянами України політичних сил, які представлені у Верховній Раді. Третина населення не підтримує ті політичні сили, які представлені у парламенті: жодну з фракцій не підтримує кожен четвертий виборець (25,3%), ще 8,4% не визначилися з тим, кого вони підтримують. Партію регіонів підтримують 42,8% виборців, Блок Юлії Тимошенко - 15,7%, Компартію - 3,5%, Блок "Наша Україна - Народна Самооборона" - 2,5%, Блок Литвина - 1,8%. У порівнянні з результатами виборів, за якими був сформований діючий парламент, Партія регіонів суттєво збільшила свою підтримку, решта політичних сил - суттєво зменшили. (Нагадаймо: на парламентських виборах 30 вересня 2007 року Партія регіонів отримала 34,37% голосів виборців, БЮТ - 30,7%, Блок "Наша Україна-Народна ,Самооборона" - 14,15%, КПУ - 5,39%, Блок Литвина - 3,96%). Особливо відчувається глибока криза та потреба оновлення у національно-демократичному таборі та серед молоді. За час, що минув від парламентських виборів, істотних втрат у підтримці зазнав Блок Юлії Тимошенко, а особливо - блок "Наша Україна - Народна Самооборона". У регіонах, які традиційно віддавали перевагу національно-демократичним силам, зараз найбільше тих, хто не підтримує жодну із фракцій, представлених у парламенті. На цьому політичному спектрі відкрилася суттєва електоральна ніша і можливість приходу у велику політику нових облич і нових ідей.   Значно зросла підтримка Партії регіонів - зараз вона навіть більша, ніж отримав у першому турі Віктор Янукович та істотно вища, ніж результат, отриманий на виборах у 2007 році. Синьо-білі мають у своїх руках небувалу концентрацію влади - в руках президента, Кабміну і парламенту. На цю політичну силу покладена велика відповідальність за майбутнє держави. Логіка політичного процесу може привести цю політичну силу до подрібнення, розподілу на фракції. В її середовищі можуть з'явитися нові потужні політичні об'єднання, нові політичні бренди. У разі проведення дострокових виборів до Верховної Ради цілком імовірно, що до її складу не потрапить Блок нинішнього спікера - Литвина. Під сумнівом і подолання виборчого бар'єру блоком "Наша Україна - Народна Самооборона". У цього політичного об'єднання і її бренду великі шанси припинити своє існування і стати частиною історії. Комуністична партія може на майбутніх виборах і не потрапити до парламенту, бо віковий склад її прихильників ставить під сумнів довготривалу перспективу її існування. Компартія істотно втрачає своїх прихильників через високу смертність населення. У цієї політичної сили і її бренду попереду нелегкі часи. Серед молоді - виборців у віці 18-29 років, які сформувалися в епоху незалежної України, кількість тих, хто не підтримує жодну із фракцій, представлених у парламенті сягає 41% (не підтримує жодну з політичних сил 33,7% і 7,5% не визначилися зі своєю підтримкою). Нове покоління на має достатнього представлення в політикумі і шукатиме його.   Загальновідомо, що попри усі негаразди і складнощі, на просторі СНД Україна демонструє найвищі досягнення у розвитку демократії і є прикладом для сусідніх країн.  Пройшли вибори, які визнані світовим співтовариством чесними і справедливими. Незмінною є мета нашої держави - євроінтеграція. Перефразовуючи відомий заклик, ми хочемо сказати: "Країні потрібен євроремонт!". Потрібно наближення українського життя у всіх його аспектах до європейських стандартів. Зокрема, приведення українського парламентаризму до європейських стандартів і створення умов для приходу в парламент нових політичних сил і ротації політичних брендів. Загальнонаціональне опитування було здійснене фоном "Демократичні ініціативи" 19 березня-2 квітня 2010, польова робота виконана КМІС, опитано 1226 осіб у віці від 18 років і старше. Похибка вибірки не перевищує 3%. Проект здійснюється за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Ірина Бекешкіна, Ілько Кучерів, Фонд "Демократичні ініціативи", для УП http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/16/4939725/

На фресках Софії Київської насправді - князь Володимир з родиною? Протягом кількох останніх років українські науковці зробили ряд відкриттів на території Софії Київської, що змушують інакше поглянути на історію однієї з головних святинь Київської Русі та України. Зокрема, виходить, що засновано собор було на кілька десятиріч раніше, ніж це стверджувала офіційна історіографія. Багато хто в академічних колах рішуче спростовував цю гіпотезу. Однак нещодавно вже всесвітня організація культурної спадщини ЮНЕСКО закликала світову громадськість до вшанування дати закладання собору Святої Софії Київської саме у 1011 році, тобто, відзначити 1000-ліття собору. І знову академіки протестують, наполягаючи на іншій даті – 1037 році. Що стоїть за цією історією? Коли і як були зроблені відкриття, що породили таке зіткнення думок і гостру полеміку? На чиєму боці правда? УНІАН звернувся до людини, безпосередньо причетної до всіх відкриттів останніх років.  Надія Нікітенко працює науковцем в заповіднику “Софія Київська” 33 роки, нині завідувач відділом науково-історичних досліджень. В 1993 році в московському академічному Інституті всесвітньої історії захистила кандидатську дисертацію, присвячену Софії Київській. У 2002 році захистила докторську дисертацію в Інституті української археографії та джерелознавства НАНУ, також присвячену Софії. - Софію треба вивчати все життя, інакше ти нічого нового не скажеш. Мене вразив той факт, що весь живопис собору, його сюжети прославляють не Ярослава Мудрого, а його батька Володимира Святославича та його дружину, візантійську царівну Анну. В ті часи твори мистецтва, в тому числі храмові розписи прославляли своїх замовників, нинішньою мовою - інвесторів. Особливо рельєфно образ замовника князя Володимира проступає у світських, не релігійних розписах собору. Це княжий портрет в центрі собору, і фрески сходових веж. Написи, що визначали б груповий портрет як родину Ярослава Мудрого, відсутні. Дослідники були переконані, якщо літопис говорить, що собор збудував Ярослав Мудрий, отже тут зображена його родина. За датами, написаними в графіті собору, його споруджено не пізніше 1018-1021 рр. Діти ж князя представлені на портреті дорослими, між тим як діти Ярослава лише тільки народилися в 20-х - 30-х рр. ХІ ст. Вивчаючи портрет, я дійшла висновку, що на ньому зображено не родину Ярослава, а родину Володимира. Вежами княжа родина та її почет піднімалися на хори, “полаті” собору.  Спираючись на візантійські традиції, які прийшли до Києва разом з християнством, я доводила, що на сходових вежах зображено укладення династичного шлюбу Володимира і візантійської принцеси Анни. Шлюб укладений був наприкінці десятого століття, і поклав початок хрещенню Руси. Сама ж Софія є храмом-меморіалом цієї події. В релігійному живопису, в мозаїках і фресках собору, простежується прославлення Володимира і Анни через символічні прообрази. Через святих, що є небесними патронами цієї князівської пари, володарів землі київської. Завжди так практикувалося у візантійському і у давньоруському мистецтві. Що на тему заснування собору кажуть руські літописи? Переглянула усі писемні джерела. Передусім літописи. Вони називають дві дати заснування собору. “Новгородський літопис” - 1017 рік, а “Повість временних літ” - 1037 рік. Остання дата стала хрестоматійною. Багато вчених писали дослідження, відштовхуючись від 37-го року. Дотримуються цієї дати і Толочки. Одначе маємо інші джерела. Звернула увагу на “Слово про Закон і Благодать” київського митрополита Іларіона. Той власними очима спостерігав будівництво собору. Київський митрополит в “Слові” прославляє будівничу діяльність князя Володимира і його сина Ярослава. Говорить, що так само, як біблійний цар Соломон завершив справу свого батька Давида, споруджуючи Єрусалимський храм, так і князь Ярослав завершив справу свого батька Володимира, закінчуючи спорудження Софійського собору. Незалежні закордонні авторитети мають окрему думку? Це хроніки німецького єпископа Тітмара Мерзебурзького початку XI століття. До своєї смерті у 1018 році він встиг зробити запис, де говорить про взяття Києва військом польського князя Болеслава Хороброго і його зятя Святополка Окаянного, сина князя Володимира. Володимир у 1015 році помер. Почалася міжусобна колотнеча за київський престол, що тривала до 1019-го року. У серпні 1018-го року переможців в Києві зустрічав київський митрополит. Тітмар говорить, що цей митрополит з мощами святих зустрів прийдешніх - Болеслава і Святополка – у монастирі Святої Софії, який в минулому 1017-му році погорів. Тітмара Мерзебурзького ніхто з істориків не заперечує. Його хроніка абсолютно об’єктивна, ніякої зацікавленості у викривленні подій на Русі у німця не було. Цього не можна сказати про придворних літописців князя Ярослава. До того ж літописи дійшли до нас декілька разів відредагованими і переписаними, у списках кінця XIV-XV ст. Заангажовані датою 1037 рік історики кажуть, що у 1017-му році буцімто згоріла якась нікому не відома дерев’яна Софія, яку, мовляв, швиденько за рік відновив Ярослав Мудрий. Але все це вчені домисли. Які безпосередньо ваші відкриття у будівлі храму збудили наукову громадськість? Найбільш достовірними свідченнями є графіті на стінах Святої Софії Київської. Це написи з датами на стінах. Їх писали всі, від князя і митрополита до простої людини, і ніхто нічого в них не перекручував.  Донедавна було опубліковано 311 графіті Софійського собору. Зараз в заповіднику працює талановитий молодий вчений, кандидат історичних наук В’ячеслав Корнієнко. Вперше цей науковець вивчає графіті не вибірково, як робили до нього, а суцільно, фронтально. На сьогодні вже їх виявлено понад 2000. Та це лише одна третина від написів, що ймовірно можуть бути виявлені надалі. У різних місцях Софії вже знайдено дев’ять графіті з датами, які повністю перекреслюють можливість заснування Софії не тільки у 1037 році, а й у 1017 році. Це графіті 1018-го або ж 1021 року (остання цифра пошкоджена), наступне графіті 1019 року, далі - 1022 року, 1028 року, три графіті, що в різних місцях собору, 1033 року, ще одне - 1036 року. І 1038-го, бо навіть, якщо 37-го року почали будувати, то до 38-го, коли й було залишено графіті на фресці, стіни собору ще не були готові. Так само неможливо уявити, що собор, якби його заснували 1017 р., був зведений до 1018 - 1019 рр. ЮНЕСКО певно хотіла би почути від київських науковців точну дату заснування собору? Завдяки графіті, можна розрахувати точний час зведення Софії. З давньоруських Святців відомі дні освячення собору Софії. Це 4 листопада і 11 травня. Ми знаємо, що Софійські храми Візантії і на Русі, як і більшість храмів взагалі, освячувалися виключно по недільних днях. Неділя (“воскрєсєніє”) - то є День Господень. Якщо числа, що називають Святці, накласти на хронологічну канву отих графіті, виходить, що в другому десятиріччі 11-го століття недільні дні випадають на 4 листопада 1011 року, і на 11 травня 1018 року. Таким чином ми з’ясували, що закладення Софії (освячення її місця) було здійснено Володимиром у 1011 році, а освячення престолу його сином Ярославом у 1018 році. Будівництво тривало сім років. Це число у християнстві є сакральним символом. Майже таку саму Десятинну церкву також будували сім років. І найдавніший Єрусалимський храм будували сім років. А на ті часи Київ вже перебрав на себе роль Нового Єрусалиму - землі Руської. 1634 року на замовлення київського митрополита Петра Могили реставрувався собор, і на чотирьох арках центрального купола Святої Софії було зроблено великий напис, який містив у собі коротку біографію споруди. Починається він тим, що храм Премудрості Божої був закладений у 1011 році. Цю дату цитують архівні документи XVIII століття. Лише в самому кінці XVIII ст., при утворенні Київської губернії, коли Україна остаточно увійшла до складу Російської імперії, всі релігійні відправи, книги, навіть літописи піддалися імперській уніфікації. Напис “1011 р.” було переправлено на “1037 р.” Та при пізніших реставраційних роботах було віднайдено первинний, оригінальний напис дати початку будівництва собору. Цікаво, що дата 1011 рік як час заснування Софії аж до середини ХІХ ст. існувала і над центральним входом до собору. Тобто вона була цілком прийнятною в очах киян, нікого не обурювала, на відміну від деяких сучасних істориків, що носять високі наукові звання. Петро Могила не мав наукових ступеней, не захищав дисертацій, але він відомий нам як людина книжна, обізнана з історією Церкви взагалі і Софії зокрема. Скоріше за все, митрополит київський користувався архівом собору, який не дійшов до нас. Пожежа, в якій згорів архів, сталася пізніше, наприкінці XVII ст. P.S. Нещодавно ЮНЕСКО направило в державні органи України листа, де було висловлено прохання організувати влітку 2011 року урочисті заходи до 1000-річчя початку будівництва центрального храму України Святої Софії Київської. Відзначення цієї дати міжнародна організація поставила у свій всесвітній календар. Українська влада досі тримає паузу. Спочатку була зайнята президентськими виборами. Майже одразу проти достовірності названої дати виступив поважний науковець Петро Толочко. Категоричну позицію вельмишановного академіка української радянсько-незалежної історичної думки підтримав молодий і дуже перспективний вчений (син академіка) Олексій Толочко. Обидва абсолютно незалежних від кон’юнктури історика крім наполегливих заперечень, надісланих у високі державні інстанції, опублікували у пресі статті на спростування ініціативи ЮНЕСКО. Заперечення нових відкриттів від групи істориків (батько і син), певно, викликані зрозумілим психологічним фактором, що й у послідовників відмираючої теорії еволюції Дарвіна. Поважний науковець Чарльз Дарвін подарував людству теорію його походження від мавпи. Дарвінізм - теорія розвитку від нижчих приматів до людини розумної - тримався досить довго. Похитнувся з новими знахідками антропологів. Послідовники Дарвіна спочатку чинили шалений опір. Заперечуючи знахідки, що не вкладалися у їхнє світосприйняття, називали їх “фальсифікацією”. Психологічно дарвіністів можна зрозуміти. Важко було дослідникам, які видали сотні книг, захистили тисячі дисертацій... й, раптом погодитися, що їхня дослідницька доріжка - це минуле науки. Бо привела в тупик, й походження людини й надалі лишається відкритою темою. От і виходить, що шановний в свій час науковець Чарльз Дарвін насправді виявився казкарем-мрійником.

Георгій Бурсов

оригінал статті http://culture.unian.net/ukr/detail/188423

Із блогу Олега Медведєва на УП 
Про слона у церковній крамниці. "Правильний" храм – це той, де молиться Янукович з чиновниками? 

Дарма передвеликодньої суботи УП кепкувала з Тимошенко: мовляв, розриватиметься вона між чотирма церквами. А що робити, мусиш розриватися, коли в Україні, на відміну від Росії, Церква й досі, слава Богу, не одержавлена, коли не має однієї головної, як РПЦ і решти другорядних. Колись єдина Православна Церква київської традиції, або Володимирового хрещення, розгалужена сьогодні на Українську греко-католицьку та три православних юрисдикції, які стали правонаступницями малоросійських митрополій Російської імперії, Українського екзархату РПЦ часів СРСР та єдиної Української православної Церкви кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття, яку розкололи за вказівкою із Москви, щойно Помісний Собор УПЦ задекларував своє прагнення до автокефалії.

Відсутність "старшої", державної церкви – об'єктивна реальність, з якою досі рахувалася українська влада.

Ще за часів Кучми, після відходу від нього Дмитра Табачника, який, як на мене, завжди зневажав Київський Патріархат, склалася традиція, за якої на Великдень глава держави відвідує служби в головних храмах чотирьох найбільших юрисдикцій – УПЦ Московського Патріархату, УПЦ Київського Патріархату, УГКЦ та УАПЦ.

Два попередніх президенти мали різні власні уподобання. Кучма був "прописаний" в УПЦ МП, Ющенко сповідувався та причащався у Свято-Володимирському кафедральному соборі УПЦ КП, але це не заважало Кучмі толерувати УПЦ КП, а Ющенку – навпаки. Як громадяни вони мають свої чітко виражені симпатії, але як президенти намагалися демонструвати рівне ставлення до різних церковних юрисдикцій. Ющенко після Патріарха Філарета все одне їхав до Митрополита Володимира. Кучма завжди поспішав якнайшвидше розговітися в товаристві хлібосольного намісника Лаври Павла, але перед тим терпляче тримав свічку у Володимирському соборі на службі, яку правив Патріарх Філарет. То не його Патріарх, але Кучма шанував вірних УПЦ КП, поки був главою держави, а коли настала-таки "Україна без Кучми" він як громадянин забув дорогу до Філерета – але то вже приватне його життя. Цього Великодня і Ющенко, на відміну від попередніх років, не розривався на чотири боки, а вистояв всю всенощну у Володимирському.

Міжконфесійні стосунки – тонка матерія. Це розуміли Кучма і Ющенко. І от тепер в цю порцелянову церковну крамницю ввалився слоноподібний Віктор Федорович. Виважений державний протокол зруйновано, Янукович постановив, що його уваги варта лише Московська Церква. Тому благословляти його на владу примчав Патріарх Кіріл. Тому відзначати Пасху Янукович вирішив винятково у Лаврі.

Не скажу, щоб вірні УПЦ КП, УГКЦ та УАПЦ надто вже засмутилися через відсутність Януковича.

Врешті-решт, як віруюча людина він має право молитися хоч у Лаврі, хоч у Аделаджі, якому, до речі, саме у Велику Седмицю випала-таки президентська януковичева милість. Але як людина, яка посіла-таки президентську посаду, не повинен надавити особливих знаків уваги до власної Церкви, вивищувати одних та принижувати інших. Адже зрозуміло, що підкреслена увага Януковича лише до УПЦ МП стала негативним сигналом для всього українського чиновництва надавати преференції улюбленій Церкві Віктора Федоровича. Воно вже дружно вишикувалося за ним...

"Віктор Янукович має право ходити в той храм, до якого належить його душа і серце", – тут складно не погодитися з пані Герман. Але приватно, як громадянин – без телевізійних камер та почесної варти у складі від Литвина до Хорошковського, так щоб в залежності від настрою його душі та болю в серці державні службовці не міняли міжконфесійної політики.

Можна було би припустити, що Янукович перебуває в полоні посіяних Москвою політичних забобонів щодо безблагодатності українських національних церков з огляду на їхню непідпорядкованість Москві. Але прагматизму Януковичу не позичати. В листопаді 2007 року, коли після дострокових парламентських виборів ПР жила надією, що Ющенко дотисне-таки НУНС до створення широкої коаліції, Янукович на службі у Святій Софії до 75-роковин Голодомору у присутності Ющенка цілував хрест у Святішого Патріарха Філарета...

24-25 березня Синод Єпископів "Києво-Галицького Верховного Аріїхиєпископства Української Греко-Католицької Церкви", звертаючись до Януковича, "прикро констатував, що у той день, коли Ви складали президентську присягу, нас і предстоятелів багатьох інших Церков всупереч встановленій державним правом процедурі та сформованій за роки незалежності України традиції не запросили до спільної молитви в нашій спільній духовній святині – соборі Святої Софії. Ми шануємо Ваші особисті релігійні переконання. Але, як найвища посадова особа Української держави, Ви повинні поважати людей, які моляться за благо цієї держави та тих, що нею провадять. І хоча безпосередня присутність кількох представників нашої Церкви на урочистостях з нагоди важливих подій є тільки репрезентативною, однак ми представляємо багатомільйонний віруючий народ Божий, який очікує від Вас мудрого проводу та належної пошани. Такі прикрі випадки не повинні більше повторюватися і ми закликаємо Вас подбати про це. (от ттак він і послухав)

Наша держава є поліконфесійною, на відміну від деяких країн світу, в яких лише одна релігійна організація втішається привілейованим статусом на противагу всім іншим деномінаціям. Відповідно до законодавства України, всі наші Церкви й віросповідні спільноти, належно зареєстровані в державних органах, наділені однаковими правами. У зв'язку з цим ми звертаємося до Вас як до гаранта Конституції, щоби ця рівноправність перед законом та в публічному житті усіх Церков та релігійних організацій була сумлінно дотримана, адже протегування якоїсь однієї конфесії над іншими лише поглиблюватиме роз'єднання між громадянами нашої держави, що завдало б величезної шкоди всьому українському народові. Напевно не зайвим у цьому контексті кожному з нас буде постійно пригадувати собі євангельську пересторгу про сумні перспективи "розділеного царства" (пор. Мт 12, 25). А саме такий сценарій намагаються нав'язати Україні ті сили, що не цінують її історичних традицій, не можуть змиритися з її сучасним статусом та не пов'язують з нею свого майбутнього.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4bc48d3c954df/

25 березня секретар Запорізького обкому Компартії Олександр Зубчевський повідомив про намір побудувати до 9 травня в місті пам'ятник Сталіну. 31 березня віце-прем'єр Володимир Семиноженко з цього приводу сказав, що влада не перешкоджатиме спорудження пам'ятника, щоб "не загострювати зіткнення різних думок".

Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммарберг з цього приводу зазначив, що спорудження пам'ятника Сталіну в Україні, яка постраждала від комуністичного режиму, зокрема пережила Голодомор, виглядало б як вшанування винних у злочині. "Правда повинна стати відомою. Меморіали повинні бути на честь жертв, а не на честь диктаторів", - зазначив Хаммарберг. 

Ще раніше 2009 року у Кіровоградській області Бобринецька міськрада прийняла рішення встановити у центральному парку міста пам'ятник одному з організаторів Жовтневої революції 1917 року і ідеологові Комінтерну Льву Троцькому. ініціатором встановлення пам'ятника стала Громадська рада при міському голові Леонідові Кравченку. Встановлення пам'ятника заплановано на 2010 рік із залученням коштів меценатів.

Я от думаю, у нас, що нема кого уковічнювати, окрім одіозних російських (хоча навіть це спірне питання) політичних злочинців. Троцький хоч якось етнічно повязаний з Україною та і писав у деяких статтях (зокрема "Про українське питання") про необхідність української державності, а Сталін??? Звичайно, навіть писати про них в одній замітці неприпустимо, але як на мене, між ними немає суттєвої різниці. Вороги, хоч й ідеологічно може й різні (і це спірне питання), залишаються ворогами.   

Що ми творимо з власною історією? чи то пак, дозволяємо творити? 

Запитує у своєму блозі політолог Олексій Гарань і, на мій погляд, абсолютно слушно запитує.  11.04.2010 08:25 _ Олексій Гарань  Чому досі в Україні не оголошена жалоба? Це вже зробили такі різні в своєму ставленні до політики польського керівництва Росія і Грузія. Я переконаний, що і наша влада це зробить. Але в чому затримка? Зрештою ж йдеться про трагедію у нашого найвідданішого союзника в Європі.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/4bc15d398fedb/

До речі, питання введення жалоби активно обговорюється. Зокрема вчора ввечері про це Тарас Чорновіл  в ефірі "5 каналу": "Польща - наш давній друг, президент Польщі часто був гостем в Україні... З цієї сторони для України це був би дуже мудрий і по-християнському правильний крок співчуття". Можна по-різному оцінювати Чорновола як політика, але ця думка цілком виправдана.

Окрім, Росії і Грузії, 12 квітня оголошено днем жалоби за жертвами катастрофи літака Ту-154 під Смоленськом всіх установах Євросоюзу в Брюсселі. 

А Ви як думаєте? Чому наша вельмишановна "еліта" мовчить?

P/S: жалобу таки оголосили. наші щирі співчуття польському народові і родинам загиблих. я не хочу давати якихось потітичних оцінок. це просто правильно. по-людськи.