Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! Але чому я думаю про Вас? Я Вас давно забути вже повинна. Це так природно — відстані і час. Я вже забула. Не моя провина,— то музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина. Це так природно — музика і час, і Ваша скрізь присутність невловима. Двори стоять у хуртовині айстр. Яка сумна й красива хуртовина!                                                                      Ліна Костенко

Кто краще похвалить президента - тому приз: 

"У Криму пройде конкурс журналістсьих робіт на тему "Президент Янукович: кримські пріоритети". Організатором конкурсу виступають республіканський комітет з інформації і регіональне відділення Національної спілки журналістів України.

Учасники конкурсу повинні будуть висловити ставлення до "стратегії президента, який поставив завдання зробити Крим перлиною України". Крім іншого, як вважають організатори заходу, роботи на цю тему будуть сприяти "формуванню позитивного іміджу Криму як зони політичної і соціальної стабільності". Переможцю конкурсу обіцяна премія в тисячу гривень. За друге і третє місця - 800 і 500 гривень відповідно. Статті будуть прийматися до 10 вересня. http://tsn.ua/ukrayina/u-krimu-ogolosili-konkurs-na-naykraschu-stattyu-pro-yanukovicha.html

Виникає цілком очевидна асоціація з влаштовуваними колись конкурсами "Партія і ми"

При цьому ініціатори проекту не афішують своїх спонсорів і не розкривають джерел фінансування конкурсу.  

Нагадаю, що раніше і тому таки Криму вигадали ще одну ідею: 1 вересня провести в школах урок, присвячений програмі Президента України Віктора Януковича "Україна для людей":

"Міністерство освіти і науки Криму запропонувало 1 вересня провести в школах урок, присвячений програмі президента Віктора Януковича «Україна для людей», передає «Е-Крым».  «1 вересня ми рекомендуємо в Криму провести єдиний урок з вивчення програми Президента України «Україна для людей», розповісти і суть програми, і як ми плануємо здійснювати її в конкретному регіоні», - повідомив міністр освіти і науки Криму Валерій Лавров на засіданні Ради міністрів Криму.  При цьому він уточнив, що урок планується провести в старших класах шкіл, професійно-технічних училищах і вищих учбових закладах"

http://ua.proua.com/news/2010/05/25/182134.html

Принимаю. И помню.

                            Анна Булатова.

Мне тебя уже не надо,
Милый – и не оттого что
С первой почтой – не писал.

И не оттого что эти
Строки, писанные с грустью,
Будешь разбирать – смеясь.

(Писанные мной одною –
Одному тебе! – впервые! –
Расколдуешь – не один.)

И не оттого что кудри
До щеки коснутся – мастер
Я сама читать вдвоем! –

И не оттого что вместе
- Над неясностью заглавных! –
Вы вздохнете, наклонясь.

И не оттого что дружно
Веки вдруг смежатся – труден
Почерк,- да к тому – стихи!

Нет, дружочек! – Это проще,
Это пуще, чем досада:

Мне тебя уже не надо –
Оттого что – оттого что –
Мне тебя уже не надо!

Марина Цветаева                                      3 декабря 1918

Ну коли наша політика перестане бути такою "веселою", а політики клоунами? натрапила на статтю про проколи "властьімущіх" +  цікавенкі ретроспективні відео і свіженький відеоконфуз гаранта. в кінці є посилання, якщо раптом захочете переглянути відео

справного танцюриста і за сумісництвом президента Віктора Януковича.  Не минуло й кількох тижнів, як в інтернеті з'явилося нове відео з серії закулісного життя гаранта. Цього разу Янукович не танцює, не співає, і взагалі поводиться не так розкуто, як, скажімо, у себе на ювілеї.  Це і зрозуміло. Мирний відпочинок Віктора Федоровича у Криму перервав візит прем'єра Миколи Азарова, який приїхав до Януковича за цінними вказівками.  Судячи з не дуже щасливого виразу обличчя Януковича, йому було нелегко піднятися з шезлонга і провести "паркетну" кількахвилинну бесіду з Азаровим.  На відео, яке потрапило у мережу, Янукович і Азаров, очевидно, не підозрюючи, що камеру вже включено, розподіляють ролі перед телезйомкою.  "Ну, я буду к тебе обращаться на украинской мове", - прогудів Янукович, звертаючись до Азарова.   Після цього президент заговорив українською і видав кілька загальних фраз. З цих кількох секунд, які випадково потрапили у запис, стає зрозумілим, як президент спілкується з прем'єром. Як мінімум очевидно, якою мовою. Отже, обурення Януковича з приводу незнання міністрами української мови, є щонайменше нещирими.  Цікаво, що подібні випадки відеоляпів у біографії Віктора Федоровича вже траплялися. Так, у 2004 році, коли ЦВК оголосила Януковича президентом, він записав звернення до народу.  "Спасибі, що ви прийшли на вибори і віддали свій голос за нового президента. За мене... Не треба казати "За мене"?", - розвів руками Віктор Федорович. На що "диригент" за кадром Ганна Герман заспокоїла його тим, що "все було дуже органічно". Як відомо, Янукович тоді президентом так і не став.  

http://tabloid.pravda.com.ua/person/4c470acd5e2a1/

Сьогодні почула уривки виступу патріарха московського Кирила в Одесі. це капець! моєму обуренню немає меж. декілька годин загальнодержавний канал транслював ці псевдодуховні, а радше патерналістсько зверхні висловлювання представника іншої держави. так, саме держави, а не глави церковної організації. цілком зрозуміло, що візит Кирила носить політичний характер, а всі його "глагоління" про глобалізм і націоналізм (як загрозу всесвітньому благу)  просто шиті білими нитками. а чого вартує його вимога (!!??) перейменувати вул. Івана Мазепи на Лаврську! ну, звичайно, зараз це активно заперечується офіційною РПЦ, хоча сама інформація була озвучена прозвучала на засіданні Київради з питань і туризму із слів заступника глави КМДА Віталія Журавського. 

але найбільше вражає навіть не це. від прокремлівського клірика не доводиться очікувати нічого іншого. принижує реакція наших співгромадян, що заглядають в йому рота, ловлять кожне слово і милуються тій напускній доброчесності, сиплють під ноги пелюстки троянд і папороті неначе пророку, а потім їх же і збирають "на згадку" (бррррр, просто фетишизм якийсь).  схоже, стадний інстинк у нас на фоні нової влади просто процвітає. невже не зрозуміло, що церква московського патріархату разом зі своїм гастрольним патріархом - то лише ще один із важелів впливу на нашу державу - до того ж один з найпідступніших важелів, враховуючи українські православні традиції?

І дло цього додається контекст релігійної політики нового президента, який активно демонструє прихильність визначеній церкві. Таких явних перекосів у надто щемливому релігійному питання собі не дозволяв навіть Кучма. 

Мда, очевидко, Кирило стане у нас частим гостем. а за ним підтягнеться і "важка артилерія" у вигляді Лужкова (а донедавна був в Україні персоною нон-грата), який планує на днях прибути в Україну для святкування дня Військово-морського флоту Росії. Обурює все це, обурює  

 

Цікаве поняття "попса". Нині його почали застосовувати не лише до музики та дешевих фільмів, але й навіть до книг - жіночих романів, популярних детективчиків і т.д. І от стало цікаво, за якими критерями книжку можна зарахувати до лав літературної попси?

От наприклад, мій друг переконаний, що головним критерієм є тиражованість як притаманна риса маскульту (однак і чимало класичних творів стало бестселерами, не вративши, як на мене, своєї мистецької ціності). Саме за цим критерієм до попси він (на мій щирий жаль ) відніс до попси книги Акуніна, якими просто обожнюю розбавляти свої вихідні.  

а як Ви думаєте? які основні ознаки такої літературної попси?

 Психологія вибору
Ігор Лубківський, для УП _ Четвер, 15 липня 2010, 16:46


Психологію виборця розглядають політичні психологи, професійні політики, рекламісти і соціологи. З цього приводу написані цілі підручники і дослідження.

Але в усіх них говорять лише про ті критерії, за якими здійснюється той чи інший політичний вибір при умові, що людина робить саме його - обирає політика, політичну партію, ідеологію, напрямок розвитку своєї країни.

Але це не завжди і не в усьому саме так...

Психологія "противсіхів"

Останні вибори в Україні на диво рельєфно висвітлили феномен "противсіхів". Іноді така поведінка може бути цілком виправданою. Наприклад - щоб висловити свою позицію, "врятувати" бюлетень від фальсифікацій, висловити протест чи незгоду.

Проте в умовах цих президентських виборів вже всім було зрозуміло, що насправді таке голосування буде грати на руку лише одному з кандидатів. І все-одно - багато хто голосував саме так, все-одно ще й дотепер ці люди захищають цей свій вибір.

Дуже часто це може бути проявом прагнення до зверхності над іншими - "я не такий дурний, як ви", бути ознакою спотворених уявлень. Змінюючись протягом життя, людина потребує якихось критеріїв для оцінки свого розвитку.

Одним з них служить можливість порівняння себе з іншими людьми. А тому принижуючи інших, набагато легше вознестися самому, ніж тоді, коли це роблять за рахунок власних досягнень.

Вибір "а зате!"

Існує певний тип людей, яким що не скажи - вони все перекрутять по-своєму. Іноді навіть видається, що важливим для них є саме це - не знайти Істину, а зробити чи сказати все інакше, ніж це їм говорив хтось інший.

За певних умов це може бути позитивним фактором - як спроба відстояти власну незалежність, власну свободу вибору.

Іноді - може бути проявом еволюційного механізму - усі живі організми прагнуть до різноманіття, так як це сприяє їх легшому виживанню.

А іноді - проявом все того ж бажання показати себе розумнішим за інших - хоча б на словах.

Тому не треба мати ілюзій, ніби переконавши когось в чомусь ми заставимо його і вчинити подібним чином. Часто буває чітко навпаки - така спроба може викликати прямо протилежну реакцію.

Вибір "назло"

Попередні мотиви вибору близькі до наступного прагнення - робити все наперекір комусь, назло йому. В основі такої поведінки лежить все те ж бажання вивищитися легшим чином, ніж зазвичай.

Тобто намагання довести комусь його недієздатність, прагнення протистояти можливому чужому впливу - хай навіть і таким, далеко не найкращим чином.

Проблема полягає тільки в тому, що роблячи щось комусь наперекір, людина переважно першою від того й страждає. От скажімо - як будуть тепер пояснювати собі виборці Харкова, які вже давно мали би переконатися в недієвості своєї міської влади, свій останній вибір?

Кого ж їм тепер винити в вирубці парку Горького? Голосували "назло бандерівцям" за Януковича - от тепер і отримали те, що хотіли. Бо ж напевно неважко було здогадатися, що саме так це й закінчиться.

Вибір "все-одно"

Так роблять в тому разі, коли незважаючи на усі докази чи будь-яку можливу агітацію, все-одно голосують за свого кандидата. Часто це пояснюють стійкістю уподобань електорату. Але на те можуть бути й інші причини.

Соціальним психологам добре відомий подібне явище "реактивного опору" - коли спроба переконати когось викликає прямо протилежний результат, ще більше зміцнює людину в своїй думці.

Пов'язано це в першу чергу з намаганням зберегти власну, нехай можливо навіть і неправильну, точку зору, зберегти за собою право вибору.

А іноді мотивом для такої поведінки може послужити й прагнення перенести на когось якісь свої особливості - як і свої недоліки, так і свої надії. Тоді голосують за когось просто тому, що він схожий на них, подобається їм чи викликає у них відразу.

Гендерний вибір

Парадокс полягає в тому, що більшість виборців України - жінки, а більшість обраних політиків - чоловіки. Тобто виходить так, що українські жінки голосують за чоловіків. Це звичайно може свідчити і про їхню недовіру до собі подібних, але іноді мотивами такого вибору є й інше.

Дехто обирає за принципом зовнішньої привабливості - за Ющенка вони голосували доти, доки він їм подобався. А потім, після отруєння, ще раз проголосували з материнського жалю - і все!

Тепер за цією ж ознакою віддавали свій голос і за Януковича (справжній мужик). В той же час проти Юлії Тимошенко виступають переважно ті, чоловіки яких є чиновниками - "не бабське це діло - політика, я он за чоловіком ходжу, а ця ..., бачте, сама преться!" З боку чоловіків такої ревності щодо неї переважно не спостерігається.

Проте там є інші мотиви. Проти неї або чоловіки - мамусині синочки, які вважають, що кожна жінка повинна їм прислужувати, або чоловіки-підкаблучники, які проти власної дружини й пискнути не сміють і які зате ненавидять усіх інших жінок.

До якої категорії слід віднести нашого попереднього президента - невідомо, але що його відношення до Тимошенко було явно невідповідним його статусу політика-чоловіка і президента держави - мабуть було помітно усім.

Релігійний вибір

В даному разі мова не про належність до тієї чи іншої релігійної віри чи конфесії. Мова про іншу релігійність - ту, яка спрямована або на розвиток людини, або - проти нього. В контексті української реальності таких полюси є два.

Перший - християнська віра в кращому сенсі цього слова (як віра в людину, в можливість і необхідність її прагнення до досконалості), другий - віра язичеська в усіх її проявах.

Один з таких проявів язичества - ззовні давньоукраїнський. На Тернопільщині, неподалік знаходження давнього ідола в селі Раштівці ці новоявлені українці сотворили власне святилище.

При цьому - абсолютно не цікавлячись думкою подолян. Це не випадково - вони вірять, що знають Істину краще за них. Тобто тут ми бачимо все той же механізм власної зверхності, спотвореного розвитку, можливості вознестися самому за рахунок зневаги інших.

Це цілком відповідає релігійним уявленням язичників - ставлячи понад усе Природу, вони цілком закономірно принижують Людину. Як будуть голосувати такі люди, я думаю зрозуміло - поповнять лави "противсіхів".

Іншим проявом язичницької віри на теренах України став атеїзм. Людина, яка не вірить в Бога, не потребує того, щоб заперечувати його існування - вона може вірити в закономірності розвитку Всесвіту (науку чи Дао), духовну еволюцію (буддизм чи індуїзм), знаходити власний шлях.

Тому здебільшого атеїзм приховує не стільки не-віру в Бога, як його заперечення. Атеїсти не є невіруючими в повному сенсі цього слова, вони вірять - в те, що Бога немає. Тобто по-суті є антихристиянською сектою - такими ж ідолопоклонниками, як і нововіри.

Це - спадщина колишньої ідеології більшовиків, які по суті були звичайними люциферіанцями. Попри загальноприйняту думку, в царській Росії існували подібні секти, просто їх не було видно за державною релігією - православ'ям.

Ділились вони на дві гілки: класичні сатанисти-богоборці, які пропагували хаос та знищення, та ті, які були близькі до альбігойців. Останні вважали, що Землею править Люцифер, якого за гріхи перетворили на матеріальну істоту, приречену залишатись тут, поки не відбудує те, що знищила - Рай.

Деякі сектознавці вважають, що комуністична революція - це саме альбігойські ідеї. Тим паче, що символіка співпадає - вранішнє сонце, п'ятиконечна зірка, масонські символи серпа і молота.

А на додачу - ще й кам'яні і металеві ідоли Леніна по всій країні, Біблія з творів класиків марксизму-ленінізму, копія вавилонського Зіккурату у вигляді Мавзолею на центральній площі столиці - все це цілком повноцінна релігія з усіма її атрибутами.

Тому й не дивно, що новітні українські язичники найперше виникли на тих теренах, де в більшій мірі було знищене християнське вчення, де сильнішою виявилася релігія поклоніння Ангелу Вранішньої зірки - Люциперу.

Навіть пам'ятник йому збиралися встановити після революції - як особі, що повстала проти Бога, от тільки так і не змогли вирішити, як він повинен виглядати. Тому й констатуємо тепер, що часто наш вибір визначається не стільки вибором людей чи політиків, як вибором між християнством і протиставленням йому...

Ігор Лубківський
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/07/15/5224832/

Нефартовий президент
Брати Капранови, для УП _ Четвер, 03 червня 2010, 16:47
Ми боїмося за президента. 

Після аварії літака Качинського світ несподівано усвідомив - не тільки ми смертні, але й ВОНИ також. А найгіршим (згадаємо Булгакова) є те, що усі - і ми, і вони - НЕСПОДІВАНО смертні.

Просто так цегла нікому на голову не падає - твердив той-таки Булгаков. А вінок? Запитайте будь-якого фахівця з містики: магічні ритуали, пов'язані зі смертю та поховальною атрибутикою є одними з найбільш потужних. Саме тому у всіх культурах, на всіх континентах правила поведінки на похороні та цвинтарі споконвіку жорстко регламентовано. 

Отже якби президенту впало на голову щось інше - хай би навіть цеглина - це не викликало б тривожних думок. Але жалобний вінок...

Хай там як, а треба замислитися. Бо все почалося, як кажуть латинці, ab ovo, тобто з яйця. Того самого, що влучило у Януковича 2004-го року, прибивши фактично призначеного вже спадкоємця на довгих п'ять років.

З тих пір ніхто в Україні вже не дивується, коли на сторінки ЗМІ трапляє повідомлення про черговий казус. За шість років, що минули з моменту яєчної атаки ми звикли, що Янукович є епіцентром постійних непорозумінь в дусі французький комедій з П'єром Ришаром. 

Але ж Віктор Федорович геть не схожий на Ришара.

Крім того серед веселого мерехтіння кумедних випадків трапляються такі, що примушують замислитися - чи не є вони чимось більшим ніж просто прикол. Візьміть хоч би двері до Верховної Ради, які самі собою зачиняються перед новообраним гарантом. Чи той самий вінок.

До бабки не ходи - це попередження. Але про що?

У середовищі, в якому зростав, та й зараз обертається наш президент, добре відомо слово "фарт". Кажуть, що воно прийшло до нас з німецької, можливо, через їдиш, і в оригіналі означає "подорож" або "слід". А у колах, близьких до криміналу, фарт є одним з головних чинників світотворення. 

Пам'ятаєте, чому свого часу Блохіна призначили головним тренером збірної? Бо фартовий. Він і сам так про себе говорив. Аж поки дорозмовлявся - фарт зник. Де зараз Блохін? Отож бо. 

З фартом так не можна. Фарт - річ непідвладна ані спортсменам, ані володарям футбольних клубів, і навіть президентам. Богиня Удачі - дама капризна, не варто хвалитися своїми перемогами над нею.

Фарт Януковича - окрема розмова. Насправді він є просто неймовірним. Скажіть, а що інше могло з простого, не зовсім освіченого і двічі сиділого хлопця зробити кандидата в президента великої країни? Тільки фарт. 

Вчасно опинитися в потрібному місці, потрапити на очі добросердному космонавту, потім іншим впливовим людям - це не програмується. Тут повинно пощастити.

Фарт супроводжував лідера Партії регіонів багато років - справи з судів вчасно зникали, а бюлетені у виборчих скриньках навпаки - з'являлися. Охочі знайдуть у біографії гаранта безліч фактів, які свідчать про його окремі стосунки з богинею Удачі - стосунки цілком добрі аж до 2004 року, коли він примудрився програти вже вигране - те, що залишалося тільки покласти до кишені.

Що ж сталося тоді? Чим завинив Віктор Федорович перед Фортуною? Скажемо чесно - не знаємо, але певні, що з тих пір він так і не зміг повернутися до кола улюбленців цієї примхливої богині.

Ризикнемо зауважити, що до результатів останніх виборів фарт не має жодного відношення. До влади своєю невтомною і ретельною роботою Януковича привели його ж опоненти. 

Але з цього часу ми з вами вже не можемо бути байдужими до стосунків Віктора Федоровича з Фортуною. Бо він тепер - перша особа нашої країни. 

Ланцюг дрібних прикростей супроводжує президента невідступно. Що буде з державою, очолюваною таким лідером?

Можливо, хтось звинуватить нас у забобонності чи наївності, але яйце - це вам не камінь, це один з основних символів у культурах всіх народів. Очевидно, що коли б Януковича у Франківську підбили будь-яким іншим предметом, наслідки не були б настільки руйнівними. 

Двері до Верховної Ради - теж з розряду символів. Двері, поріг, притолока споконвіку наділені сакральним сенсом. Ну а про вінок, тим більше жалобний, взагалі говорити зайве. 

Символи, символи та символи.

Робота пророка - одна з найневдячніших іще з докасандрівських часів. Тому не будемо казати: "Це не на добре", щоб не зурочити, не наврочити і так далі.

Як письменники ми активно вивчаємо українську містичну традицію і приділяємо їй багато уваги у своїх творах. Тому саме з цієї, художньо-дослідницької точки зору, спробуємо поміркувати - що можна зробити для того, щоб вервиця поганих знаків не призвела до більш масштабних прикростей.

Минулого не повернеш, це розуміють усі. Однак існує перевірений спосіб змінити власну долю на майбутнє, який допомагає навіть у складних випадках. Цей спосіб - зміна середовища. 

Людям, які потрапили у глухий кут з давніх давен радять поміняти ім'я, переїхати кудись подалі, залишити усі старі зв'язки, друзів, роботу і почати нове життя з новою долею.

Ні, ви не подумайте, що ми радимо Віктору Федоровичу поїхати подалі, хоч, нагадаємо, це було б найефективнішим захисним засобом як для нього, так і для країни. Міняти ім'я - також небезпечно, хтозна, чи не використають це конкуренти задля того, щоб визнати вибори 2010 недійсними.

Проте наш президент попри менші порівняно з Кучмою повноваження, має все-таки досить влади, щоб поміняти середовище існування у інший, не настільки радикальний спосіб. Ми маємо на увазі оточення голови держави.

Віктору Федоровичу варто переглянути перелік своїх соратників і виявити в ньому людей, що є джерелом нефарту. Швидше за все, це хтось з відносно нових фігур 2003-2010 років розливу. Хто ж саме - якийсь член уряду чи, може, працівник адміністрації? Або й не один, а кілька? Вирішувати не візьмемося - це радше робота політологів.

Однак від себе зауважимо, що шукати нефартових варто передусім серед тих, хто багато говорить. Саме слова найбільше впливають на нематеріальну царину - доведено поколіннями езотериків. 

Особливо уважно треба придивитися до тих, хто своїми словами викликає обурення людей. Бо негативна енергія, яка зазвичай розсіяна у просторі, під час збурень фокусується, збирається, немов у гігантському резонаторі, та призводить до прикрих наслідків, і часто у найнесподіваніших місцях.

Звісно, одним з перших під підозру трапляє теперішній міністр науки та освіти - Дмитро Табачник. Згаданий пан настільки захопився процесом "дражніння хохла", що перетворився на гігантську лінзу, яка об'єднує та збирає у єдиний промінь усю негативну енергію українців. 

Коли щось подібне робить людина відповідальна - саме вона і розбирається з наслідками скоєного. Але як істота безвідповідальна (а хто ж іще замість робити справу буде плескати язиком?), пан Табачник не бере на себе спровокований негатив. 

Такі персонажі працюють як ретранслятори - сфокусувавши погану енергію, вони передають її нагору майже без шкоди для себе. Згадайте, часи першого президентського терміну Кучми - недарма гострі язики казали тоді, що Леонід Данилович працює президентом у адміністрації Табачника. Дмитро Володимирович має великий досвід уникнення відповідальності, тому результати його діяльності окошаться не на ньому.

До речі, сам Кучма вчасно зметикував, що з його підлеглим не все гаразд, і взяв собі іншого. Тоді й став президентом удруге.

Втім, не конче, що лише пан Табачник є причиною того, що Фортуна дає президентові недвозначні натяки. Може, це хтось інший. Може їх ціла група серед балакучих соратників призову 2003-2004 років. 

Ну а поки оточення не переглянуте, ми би від щирого серця порекомендували Віктору Федоровичу уникати подорожей літаком, не відвідувати відкриття газопроводів, нафтових свердловин, особливо підводних, оминати будівництва, ливарне виробництво та інші місця, де можливі неприємні сюрпризи. 

Коли Доля попереджає - краще прислухатися до неї. Значить є шанс, що вона поки прихильна до тебе. Сподівається на щось. Значить не пізно щось змінити.

Брати Капранови
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/3/5104566/

Росія перейшла дорогу Рінату Ахметову
Сергій Лещенко, УП _ Неділя, 30 травня 2010
Одне з найбільших металургійних підприємств України "Запоріжсталь" стало черговим активом, який опиняється під контролем Росії. 

За інформацією "Української правди", продаж "Запоріжсталі" завершено, при чому комбінація ознаменувалася жорстким конфліктом старих власників з Рінатом Ахметовим.

Мажоритарним акціонером "Запоріжсталі" була компанія Midland Resources Holding Ltd, зареєстрована в офшорній зоні на британському острові Гернсі.

Кінцевими власниками підприємства виступали уродженець Дніпропетровська Едуард Шифрін разом з громадянином Канади Алексом Шнайдером, а також їхні партнери. Їхнє бажання продати всю "Запоріжсталь" стало публічним у 2010 році.

Свій інтерес до "Запоріжсталі" не приховував Рінат Ахметов. Для придбання комбінату він пішов на консорціум з південнокорейською корпорацією Posco. Паралельно комбінатом начебто цікавилися російські олігархи Роман Абрамович і Алішер Усманов.

Інформовані джерела на умовах анонімності розповіли "Українській правді" драматичну історію продажу комбінату, яка завершилася в травні.

Отже, спочатку власники "Запоріжсталі" уклали протокол про наміри зі структурами, пов'язаними з російським державним "Внешэконобанком".

Однак запропоновані росіянами 1,2 мільярда доларів зміг перебити Рінат Ахметов.

За словами джерел, афільована з Ахметовим структура підписала не просто протокол про наміри, а договір купівлі-продажу "Запоріжсталі". Більше того, власники комбінату отримали 50 мільйонів доларів задатку.

Напрямі підтвердження цьому факту були в пресі. 12 травня запорізький губернатор Борис Петров підтвердив продаж "Запоріжсталі" холдингу Ахметова та південнокорейського Posco.

Однак далі за нез'ясованих обставин власники "Запоріжсталі" захотіли повернути назад 50 мільйонів доларів задатку та розірвати угоду. При цьому вони погодилися додатково сплатити 50 мільйонів доларів штрафу.

З'ясувалося, що російський покупець запропонував ціну, яка дозволяла акціонерам "Запоріжсталі" заробити ще більше - навіть з урахуванням санкцій, які треба було покрити перед Ахметовим.

Після чого було укладено ще один договір - знову зі структурами, спорідненими з російським державним "Внешэкономбанком". Джерела повідомляють, що остаточна ціна "Запоріжсталі" склала 1,7 мільярда доларів.

Такий фінал боротьби за "Запоріжсталь" вразив Ахметова. За інформацією джерел, його адвокатами було подано позов до Лондонського суду, який наклав арешт на акції комбінату до розгляду справи по суті. Зараз питання перебуває в апеляції.

Інформований співрозмовник у Партії регіонів повністю підтвердив "Українській правді" викладену послідовність подій.

"Українська правда" також звернулася по коментар до гендиректора представництва "Midland Resources Holding Ltd" Юрія Сукіясова. Однак він відмовився від спілкування, поклавши трубку, дізнавшись, що його турбує преса.

Не можна виключати, що на якомусь етапі власники "Запоріжсталі" узгоджували політичну складову своїх дій. Так, наприкінці квітня автор цих рядків на власні очі бачив Едуарда Шифріна біля входу в адміністрацію президента. Тоді він також не став розмовляти з журналістами. 
Едуард Шифрін (по центру, в окулярах) біля адміністрації президента



Однак все не так просто.

Події навколо "Запоріжсталі" можуть бути складовою більш глобальної геополітичної гри. 

Минулого року було оголошено про придбання контрольного пакету "Індустріального союзу Донбасу", який володіє в Україні Алчевським меткомбінатом і Дніпровським меткомбінатом імені Дзержинського. Кінцевий новий власник так і не був оголошений, однак, за інформацією джерел, ідеться про той же російський "Внешэкономбанк".

Ключовою деталлю в цій картині є той факт, що керівником наглядової ради "Внешэкономбанка" є глава уряду Росії - тобто Володимир Путін.

Паралельно з продажем "Запоріжсталі" розпочалися події на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча, де про свої права на це підприємство також заявила анонімна група "російських інвесторів".

Ситуація ускладнюється тим, що поки неможливо зрозуміти, хто стоїть за скупкою української металургії. Активи оформлюються на офшорні компанії, а наявність в кожному окремому випадку іншої фірми-покупця не дозволяє Ахметову ініціювати антимонопольні санкції.

Концентрація під однією парасолькою цих комбінатів підриває амбіції Ахметова бути №1 в українській металургії. (Така ситуація з ним не вперше. Подібне трапилося з телебізнесом. Свого часу Ахметов вів переговори про купівлю каналу "Інтер", однак не наважився. В подальшому він дуже шкодував про це, оскільки міг мати медіа-групу №1 в Україні.)

Якщо з'ясується, що "Індустріальний союз Донбасу", "Запоріжсталь" і ММК імені Ілліча мають одного і того ж кінцевого власника, пов'язаного з "Внешэкономбанком", це означатиме появу нового лідера в металургійній галузі України.

І саме ця група перебуватиме в прямих стосунках з російською владою. Цей зв'язок очевидний, враховуючи, як активно російські державні банки фінансують промислову експансію в Україну.
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/30/5091263/