1984. хіба рефлексії...?
- 09.01.12, 11:25
- Книгочеи
Як не дивно, але у ці святкові дні мене потягнуло на антиутопії. Можливо наштовхнули аномалії у природі, можливо у суспільному житті, чи просто захотілось контрасту із сльозливо-сопливими мелодрамами, якими з перемінним успіхом намагається в ці дні заповнити душевну лакуну телебачення.
Почала я з вже мабуть класичного Орруелівського "1984". На свій сором, читала твір вперше. Сказати, що він справив на мене величезне враження - не сказати нічого. Як вихор прийшовся по розслабленому святковою атмосферою мозку.
Здивувало те, що часто в анотаціях до роману пишуть, що він сатиричний. Що ж? Може так, але тоді це вже надто чорна сатира, від якої залишається гіркувато прикрий присмак.
І насправді враження таке, що ніби і нічого нового, криве дзеркало на вже відому реальність. І в цьому дзеркалі з усіма випуклостями і чіткістю проступає абсурдність конформізму й ідолопоклонництва. І хочеться закричати, що, мовляв, ні, ми зовсім не такі, ми інші. але десь далеко в підсвідомому пульсує зрадливе "хіба?"...