ВЕЛИКОДНЄ ОПОВІДАННЯ. Згідно старої легенди , давним-давно в лісах Лівану виросли три кедри. Всім відомо , що потрібно багато років для того , щоби з кедра виросло могутнє дерево. Тому ці дерева впродовж цілих довгих віків роздумують про життя, смерть, природу і про людей. Три кедри стали свідками прибуття експедиції з Ізраїля , висланої королем Соломоном , Пізніше стали свідками того , як земля покрилася кровю під час битви з асірійцями. Судилося їм побачити Ізабель та пророка Елліаша , двох смертельних ворогів.

Бачили також , як винайшли алфавіт.

Одного разу вирішили поговорити про майбутнє.

* Після того всього , що довелося мені побачити , хотів би ,щоб з мене було вирізьблено трон для Короля наймогутнішого на всій Землі - мріяв собі перший з кедрів.

* А я прагну стати часточкою чогось , що перемінить Зло в Добро.

* Що стосується мене, то я хотів би , щоб скільки разів люди поглянуть на мене – завжди думали про Бога – промовив третій кедр.

Минуло ще багато років , аж зявилися теслі. Зрізали кедри і повезли в різні сторони. З першого дерева збудовано стайню для тварин, а з решток збито жолоб для сіна. З другого дерева – витесано звичайний стіл, що потрапив до торгівця меблями. На дерево третього кедра не знайшлося купця, тому було порубане і поскладане в магазині в якомусь великому місті.

Нещасні кедри жалілися : « Наше дерево не було надто добре і ніхто не віднайшов в нас краси , щоб її розкрити »

Минав час, і однієї з багатьох зоряних ночей подружня пара , яка не могла віднайти місця для нічлігу, заховалася в стаєнці , збудованій з дерева першого кедру.

ДУХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ КВІТНОЇ НЕДІЛІ

Жидівський народ хотів бачити свого Месію в силі і славі. Тож Ісус Христос воскресенням Лазаря і своїм тріумфальним в'їздом до Єрусалима довів свою силу і славу. Прилюдно показав, що Він не тільки пан живої й мертвої природи, але й пан людських сердець. Такого тріумфального походу Єрусалим уже давно не бачив. Це підкреслює святий євангелист Матей: "І коли Він увійшов у Єрусалим, заметушилося усе місто, питаючи: "Хто це такий?"

Народ же казав: "Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї" (21, 10-11), Христова слава тривала коротко, бо за ним, наче тінь, уже йшла зрада Юди, зрада народу, ішла тінь осуду жидівською старшиною, тінь мук, хресної дороги і розп'яття.  Ті самі, що сьогодні вигукують: "Осанна", — за кілька днів кричатимуть: "Розпни". Квітна неділя показує нам нестійкість людської слави та марність земного щастя. Радість і смуток на землі — це дві нерозлучні сестри. Тож, коли хочемо колись тріумфувати з Христом у небі, мусимо спочатку тут, на землі, прожити з Ним страсний тиждень і Голгофу.  А щойно тоді зможемо, як Він, увійти туди, де вічний тріумф, радість і воскресення.

http://blog.i.ua/user/1633264/239004/

http://photo.i.ua/user/1633264/110143/2519625/

  

http://blog.i.ua/user/1633264/241984/

Не забудь, яка стрімка Людської пам’яті ріка... Не забудь, яка гіркa Любов між нами - В самоті блука, В далині зника Поміж берегами. Не забудь моїх очей В тужливій темряві ночей. Не мовчи, о, не мовчи - Моє ім’я ти Вічно шепочи, Вічно шепочи, Щоб не забувати.

Не забудь — сніги впадуть, Літа з водою одпливуть... Хоч в думках зі мною будь. Не забудь, не забудь. Вирує пам’ять, як ріка поміж дібров, - Пливе, не тоне в тій ріці моя любов.

Одізвись мені колись, Луною в серці одізвись, Чи приснись, бодай приснись Дощем травневим, Зіркою в очах, Птахом в небесах, Цвітом яблуневим. Пам’ятай, що з летом днів Виходить пам’ять з берегів, Залива усе довкіл Вогнем любові, Греблі часу рве, Як життя живе, Як весняна повінь.

Не забудь, яка стрімка Людської пам’яті ріка. - Там любов моя гірка Не зника, не зника.

"Jesli rzeczywiscie stanowie czesc Twojej Legendy, to kiedys tu wrocisz. "

"Jesli nie narodzimy sie na nowo, jesli nie uda nam sie spojrzec na nasze zycie jeszcze raz, z dziecinna prostoto i entuzjazmem - to gubimy sens zycia. "

"Jestem taki jak wszyscy ludzie - widze swiat nie takim jaki jest, lecz jakim chcialbym go widziec. "

Paulo Coelho

                                                             

                                                    

  Сниться мені дивний сон, Сон дивний, В сні моєму грає саксофон, Саксофон срібний. Саксофон співає, Розриває небо, Мучить мене дивний сон - Знову я лечу до Тебе. Все життя - один перон, Мій поїзд від’їжджає. На пероні грає саксофон, Знов мене він проводжає. Ти виходиш на балкон, Листя опадає, І життя пройшло, А саксофон все для мене грає. Саксофон співає, Розриває небо, Мучить мене дивний сон - Знову я лечу до Тебе на небо. До Тебе на небо... Тільки ніяк не долечу... До Тебе на Небо, до Тебе...

                     

Вечірнє сонце, дякую за день, Вечірнє сонце, дякую за втому, За тих лісів просвітлений Едем, І за волошку в житті золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт, І за мої обпечені зеніти, За те, що завтра буде зеленіть, За те, що вчора встигло одзвеніти.

За небо в небі, за дитячий смiх, За те, що можу і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за тих, Котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень, Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, За цю потребу пісні, як молитви.