обмін територіями... Польща - СССР

БОЛЕСЛАВ БЕРУТ

ПРЕЗИДЕНТ РЕЧІПОСПОЛИТОЇ ПОЛЬСЬКОЙ

подає до загального відома:

 Стаття 1

Союз Совецьких Соціалістичних Республік шляхом взаємного обміну передає Речіпосполитої Польської частину державної території в дрогобицькій області загальною площею 480 квадратових кілометрів, при чому ця частина включається до складу державної території Речіпосполитої Польської, та відповідно змінюється існуючий кордон між Польщею та Союзом ССР згідно з доданим описом кордону та мапою за мірилом 1:500 000.

 Стаття 2

Зі своєї сторони Річпосполита Польська шляхом взаємного обміну передає Союзові Совіцьких Соціалістичних Республік частку державній території у люблінському воєводству загальною площею 480 квадратових кілометрів, при чому ця частина включається до складу державній території Союзу Совіцьких Соціалістичних Республік, та відповідно змінюється існуючий кордон між Польщею і Союзом ССР згідно з доданим описом кордону і мапою мірилом 1:500.000.

 За тим коміннюке приховувалась чергова трагедія тисячі люди. Щасливо пережили вони війну, напади УПА, позостались в Польщі, аж тут раптом…

Надо туда

 Так згадували тодішні події мешканці виселяємих сіл. Станіслав Гурницький народився 85 років тому у Махнувці. Село тоді належало до гміни Белз Сокальського повіту Львівського воєводства. Після війни Махнувця надалі належала до гміни Беліз. Тільки повіт був грубешівський, а воєводство люблінське.

оголосили, що буде зміна кордону, - згадує Гурницький, який тоді був солтисом в Махнувці. – Акурат був у Белзі й хтось увімкнув голосно радіво при відкритому вікні. Люди зібрались під тим вікном та слухали. Плакали, хоча тоді ще не було відомо вповні, хто їде, а хто ні. – До кожного сіла дістався представник, такий пропагандист, який мусив пильнувати, або хтось не розібрав халупи або не спалив, - оповідає Гурницький. – Приходив щодня до солтиса та казав «Не їдете”. Так само казав і в Махнувці та сусідній Ворохті. Пізніше військо показало мені на мапі новий кордон, був позначений червоною рискою. Гурницький подивився на червону лінію й вийшло йому, що Махнувка залишається, тільки невідомо як-то буде з Ворохтою. Усе з’ясувалось наприкінці червня, на сесії Ради Гміни Белз. Війт Дембинський оголосив, які місцевості будуть приєднанні до СССР. Тоді вже стопроцентове було відомо, що мешканці Ворохти мусять покинуть своє село. Бо вона знаходиться в володарюванні товариша Сталіна.

 Куди поїхали? До Махнувці?

 Мешканці Ворохти займали вільні помешкання або квартирували в родинах. На відбудованій після воєнній пожежі плебанії знайшли сховок додатково три родини.

Більшість мешканців містечка Белз рушила в напрямку Устрик Дольних.

  сусідньої з Махнувкою Корчмі оселилось скорі господарі зі Стай гміни Ухнув. Серед них був Станіслав Войтович, сьогодні вже 73- річний. - Найперв втікали ми зі Стаї перед бандами УРА, - згадує. Вернулись, пожили 6 літ, й знову потрібно було пакуватись.

 1 листопада нас ще впустили на цвинтар, а пізніше про це не було вже й мови. Ворохта, звідкіль походить моя жінка, мала залишитись при Польщі. Кордон був окреслений через ліс. Приїхала якась комісія на трьох автомобілях. Русский пройшов якихось 100 метрів і каже: «Нада туда”.

Відтягли ще другу смугу лісу, і Ворохта пішла на ту сторону. У Стаях Совіти владнали колгосп. Ворохта зникла з мапи. - На наших очах розбирали село і церков Тільки не рушили костьолу; не рушили, бо його ще раніше УПА спалила, - згадує Гурницький. По тієї стороні костьолу лежить в братській могилі кільку десять мешканців Ворохти. Не надалися втекти перед УПА. Найгірший час Гурницький пробув в Семежі під Раханями. Раніше упівці замордували його батьків і сестру. Його дружині, Єві, яка на 2 роки молодше від нього, забили батька. Коли б то Совіти приєднали до СССР Махнувку, сіло безперечно розділило би долю Ворохти. Та на щастя, так ще не стало.

Після «Випрямлення” кордону, сіло спочатку було приписане до гміни Хлопятин, пізніше до Гульчі, аж в кінці, в 1975 році, трафило під крило гміни Ульхувек. Так є й до сьогодні.

- Але до Белза були ми ближче, бо заледве 7 кілометрів, а до Ульхувку маму 12 км, - сміється пан Гурницький.

У «совіцькому” Бельзі був тільки один раз. – То вже не є те саме містечко…

Про що йдеться?... Про кам'яне вугілля

 У 1951 році влада СССР змусила Польщу до віддання так званого Коліна Бугу, землі, багатій на кам'яне вугілля та чорноземи. До складу території СССР увійшла смуга землі, розташованій у розвилинах Бугу і Солокії вздовж залізничній колії Рава Руська – Кристинопіль з місцевостями Белз, Кристинопіль, Ухнув та м. і. Корчув, Тушкув, Пшемислув, Вєребяж, Русін, Варенж, Угринів, Пясічне. Скорі Совіти збудували там кільку копалень, а на місті Кристинополя повстало велике гірниче місто, назване Червоноградом. Обшир виходу кам'яного вугілля, що є продовженням Львівсько-Волинського Кам’яновугільного Басейну, на польський стороні носить назву Люблінського Кам'яновугілього Басейну, займає обшир в 4 тис. км , довжиною 180 км, завширшки близько 22 км. Перебігає через люблінське і львівське воєводства. Вугілля залягає глибоко й важке до видобутку. Запаси до глибини 1000м рахуються на 40 млрд. тон. Орієнтовні запаси вугілля в ЛКБ становлять понад 20 % польських запасів кам’яного вугілля, gicznego за волинські пласти вугілля. У тому році створене було підприємство, що займалось пошуками родовищ вугілля на Західній Україні. Вибух німецько-совіцької війни перервав геологічну працю, до неї повернене було в 1945 році.

 У липні 1947 року підтвердився вихід промислових родовищ камінного вугілля у волинський області. У межах львівсько-волинського кам'яновугільного басейну відкрито 4 родовища кам'яного вугілля: Нововолинське, Забузьке, Межиріченське та Сокальське. По вивчення родовищ у грудні 1949 р. створене було підприємство для будівництва копалень «Західшахтобуд”. У 1950 р. визначені були гірничі поля 5 майбутніх копалень. Перша копальня рушила в липні 1950 р. в околиці села Дорогиничі, осягаючи видобуток 1000 тон на добу.

 Аби поширити гірничі поля потрібно було ж власне «випрямлення кордону”.

 Епілог

 Офіціально подавалось, що обмін територією відбувся з польської ініціативи, та мав принести Польщі конкретні економічні користі. 

Випрямлення кордону. Приїхала комісія на трьох автомобілях. Комісія вийшла з автів, подивилась і… кавалок Польщі до СССР приєднала.

     Мапа Львівсько-Волинського Кам’яновугільного Басейну (rdo: leksika.com.ua)

http://www.duszki.pl/kurier_galicyjski/

Мапа Люблінського Кам’яновугільного Басейну (rdo:

ireneuszwierzejski. pl)

http://www.duszki.pl/kurier_galicyjski/

 Уперше на можливість виходу кам’яного вугілля на Волині звернув увагу російський геолог М.М. Тетьяев у 1912 році. По ретельному дослідження складу осадів та тектонічних структур він ствердив існування родовищ вугілля. Після нього дослідження провів польський геолог Ян Самсонович. У 1931 р. побіля міста Острог він відкрив скелю, що вказувала на присутність покладів вугілля. На підставі досліджень Самсоновича, які вказували на кількість та розташування покладів вугілля зі сходу на захід, в 1938 р. на терену тодішнього львівського воєводства розпочате пошукове свердлення.

 По вибуху II світової війни з 11 свердловин закінчено було 7, однак не опрацьована була здобута там наукова інформація. У часах совіцької окупації, наприкінці 1939 року, совіцька влада створила комісію геологів, яка опрацювала отримані перед війною результати свердлення, та провела додаткові дослідження. На початку 1940 року комісія склала загальний план пошуків та геологічних досліджень волинських родовищ вугілля

 Така інтерпретація була прикриттям неправди, буцімто СССР запропонував Польщі обмін, приймаючи в такий спосіб терени, гарні для сівби пшона та буряку, та багато і легко доступні родовища камінного вугілля. Поклади оті не мали тектонічних порушень, складались з 2-3 пластів товщиною побіля 1 метра, залягали на глибині від 315 до 535 метрів. За вісім літ тут збудоване було чотири великих копальні. Польщу ж запевняли, що передають їй терени з родовищами нафти. Однак, взамін за багату вугіллям та чорноземом Сокальщину, Польща отримала Устрикі Дольні та землю в Бескидах (пол. Бещадах) , - пригірський обшир зі слабими землями та вичерпанням вже покладами нафти.

 У реальній дійсності це оказалось неправдою. Баланс обміну територіями для Польщі випав на гірше не тільки з геологічних поглядів, ця операція обміну стала драмою, а часто й трагедією для чергових тисяч мешканців, з яких праве 70 процентів переселене було на західну та північну Польщу

 (з польської мови переклав: А. Грабовський,)

Джерело: газета 01.02.2013.; Дебальцеве

 За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.

При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.

Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає

за фактичні помилки, яких вони припустились.

Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.