Цікава стаття у французькому виданні під назвою "Покоління ісламу: молодь забуває про республіку". Я френч знаю досить поверхово, тому нормального перекладу зробити не можу, але суть вхопити можна. Стаття подає уривок з книги Елізабет Шемли "Іслам - випробування для Франції". Цікаві тут цифри, які вона подає. За даними пані Елізабет кожного року близько 4 000 корінних французів переходить у іслам, наразі за даними Міністерства внутрішніх справ Франції французів-ісламістів (під французами маю на увазі не мавп з колоній, а білих, те саме, але більш делікатно має на увазі Елізабет) у Франції 100 тисяч, ісламські організації подають цифру у 200 тисяч, тобто правда десь по середені, хоча пані Елізабет влучно зауважує, що точних даних отримати ані в МВС, ані в ісламських організацій можливостей немає, тому цифру треба ще помножити на декілька пунктів.
Вчора до теми показували сюжет (здається на Інтері), за даними МЗС Бельгії вже 70 бельгійців воюють у Сирії в ім'я Аллаха, котрих вербує організація "Шаріат для Бельгії", очолювана також корінним білим бельгійцем. Звісно ж "Шаріат для Бельгії", котрий виступає з лозунгом "Демократія і шаріат не сумісні, треба жити за законами пророка" (так принаймні кричав на площі білий бородатий бельгієць і ніхто йому не заважав) офіційно зареєстрована і забороняти її було б не толеранто і не демократично. Хоча, що дивного, якщо "Ісламська партія Бельгії" має представників на містах, а двоє депутатів, котрі виграли муніципальні вибори в Брюсселі, вже заявили, що в найближчі роки закони шаріату будуть імлементовані в бельгійське законодавство (http://www.newsru.com/religy/07dec2012/musbruss.html).
А де коріння цієї проблеми? Я думаю це і так зрозуміло - молодь виснажена "культурою", що просувають педерасти і лесбійки в Єврокомісіях, але оскільки гомосоціалісти, усіляки там Фюле з Ештон і проча нечисть бореться проти всіх здорових сил, наклеюючи їм ярлики "фашистів" і пресуючи, в ісламістів розв'язані руки і молоді уми підпадають під отруйну пропаганду салафітів, вакхабітів і прочих фундаменталістів. Як заявляє пані Шемла, якщо ще в крупних городах перехід в іслам означає обрання поміркованого суфізму, то в бідних кварталах та малих містечках молодь потрапляє до рук організацій "Браття мусульмани" або "Джамаат Табліг". І народжують нових воїнів джихаду. Все скінчиться тим, що гомосоци зустрінуться віч-на-віч з ісламом, коли їхні гомосяцькі полові органи джихадисти будуть відправляти їм по пошті і що тоді буде їм казати Кетрін Ештон? Хоча я б не зупиняв тісну розмову Ештон та інших членів єврокомісії з джихадистами, зачинив би цю всю наволоч в одній кімнаті і хай би поспілкувались про "права людини". Ну а факт красномовний. Закінчиться ці всі ігри у толератність тим, що голови єврокомісарів винесуть на Трафальгарську площу на списах, а Європа повернеться у Середньовіччя. І винуваті будуть в цьому єврокомісари. Сказав би, що так їм і треба, але Європу шкода, яку так несподівано і непомітно захопили соціалісти і руйнують вщент.
"Незважаючи на те, що під час голосування деякі депутати залишили зал засідання в знак протесту, на користь законопроекту, зрештою, проголосували 99 депутатів, проти - 94. Усього в голосуванні взяли участь 202 з 230 членів парламенту", - відмічає агентство.
Запропонований на розгляд португальськими соціалістами новий законопроект надає гомосексуальним сім'ям право на спільне усиновлення біологічних або прийомних дітей одного з партнерів. Водночас не має значення, чи перебувають усиновлювачі в офіційному шлюбі або де-факто вважаються парою.
Закон свідчить, що право на усиновлення будуть мати особи, що досягли 25 років.
Таким чином, після промульгації, що передбачає офіційне проголошення і підписання нового закону главою держави, Португалія стане п'ятою країною в Європі, що легалізувала таке право для представників сексменьшин.
У Португалії, де сильні католицькі традиції, одностатеві шлюби були узаконені ще три роки тому. Разом з тим, закон не передбачав права таких пар на спільне усиновлення дітей.
Французький парламент проголосував за виключення слова "раса" із французького законодавства.
Законопроект був запропонований альянсом Лівий фронт. На думку одного з ініціаторів, депутата Альфреда Марі-Жана, поняттю "раса" не місце у французькому законодавстві, зазначає Agence France-Presse.
"Поняття" раса "є абсурдною концепцією, яка стала основою найгірших ідеологій. Йому немає місця в нашій правовій системі", - заявив Марі-Жан.
Тепер "раса" та похідні від нього вилучені з нормативних актів Франції. У той же час, у кримінальному та кримінально-процесуальному кодексах країни, а також у законі про свободу друку від 29 липня 1881 слово "раса" буде замінено на поняття "етнічне походження".
Юридична колізія полягає в тому, що ініціатива депутатів не торкнулася головного нормативного акту країни - конституції. У першій статті йдеться, що Франція "забезпечує рівність перед законом усіх громадян незалежно від походження, раси чи релігії".
Нагадаємо, в лютому вперше за понад 100-річну історію Бюро перепису населення США відмовилося використовувати в офіційних документах слово "негр" (Negro). Зміни будуть внесені починаючи з наступного року, коли почнеться чергове загальнонаціональне опитування американських сімей.
Цікаво а чим замінять слово в підручниках біології? Повне невігластво ліваків, до такого навіть совки в СРСР не додумались, щоб вилучати слово раса. Що далі? Оголосять антропологію лженаукою? Недарма символом Франції є півень, він як ніхто характеризує лягушатників. Петухи гальські...
В неті широко гуляє фраза начеб то сказана Черчиллем: "Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами". Уточнення в тому, що Черчилль такої фрази ніколи не казав і жодного джерела на підтвердження цієї фрази немає. Це підтвердило і The Churchill society. Зокрема в них інформації або записів щодо цієї фрази немає. Подібна фраза була сказана губернатором Луізіани Хьюї Лонгом у 1935 році і звучала вона як: "коли фашизм прийде в Америку, він буде називати себе антифашизмом". Це підтверджує і вікіцитатник англійської Вікіпедії: http://en.wikiquote.org/wiki/Talk:Huey_Long
Так що черговий фейк. Пишіть правильного автора фрази
16 травня 1817 року народився Микола Іванович Костомаров. Хоч багато хто і засуджує його за "поміркованність" позицій, він насправді зумів вхопити дужеважливу річ. В праці "Дві рускьих народності" він писав (мовою оригіналу):
Изъ этого короткаго историческаго обзора различія, возникшаго въ отдаленныя отъ насъ времена между двумя русскими народностями, можно заключить, что племя южно-русское имЂло отличительнымъ своимъ характеромъ перевЂсъ личной свободы, великорусское — перевЂсъ общинности. По коренному понятію первыхъ, связь людей основывается на взаимномъ согласіи, и можетъ распадаться по ихъ несогласію; вторые стремились установить необходимость и неразрывность разъ установленной связи и самую причину установленія отнести къ Божіей волЂ и, слЂдовательно, изъять отъ человЂческой критики.
Це все можна назвати сучасною мовою - українці європейська нація з властивою їй долею індивідуалізму (але на жаль ще досі з радянським менталітетом), Росія ж формувалася як країна азіатська з властивим там колективізмом та оппроортунізмом щодо влади. Це можна б було назвати "європейськими цінностями", якби за останні 20 років гомосоціалісти з ЄС не спотворили цей вислів. На жаль, колись красиво звучало. Зараз ці цінності розтворюються в болоті совкової ментальності українців та хіппової лівацької ідеології єврокомісарів...Але ми про Костомарова. Вклад його, хто б що не казав значний і насамперед це розрізнення цивілізаційних моментів, ще до праці Миколи Данилевського, козацького потомка-українця, який понаписував з дурі казна що у своїй хреновенькій роботі "Росія і Європа". Ну що бувають в роду і виродки...Але ми не про нього, а про Костомарова. Визначна людина загалом, як на мене і думки його актуальні і по сьогодні, не всі звісносно, але основний момент Микола Іванович вхопити зміг.
10 травня 1913 року здійснив політ перший багатомоторний літак з рядною компоновкою двигунів С-9 "Гранд" (він же в подальшому перейменований в "Руський Вітязь), розроблений українцем Ігором Івановичем Сікорським. Фактично Сікорський дав початок розробці перших бомбардувальників, вантажних та пасажирських літаків.
Тільки люди безсоромні, такі як комуняки, можуть влаштувати такі флешмоби з Георгіївською стрічкою. Ми пам'ятаємо, що найбільше Георгіївських кавалерів вбила саме радянська влада: Рузський, Духонін, Корнилов, Войцеховський, Міллер, Лечицький і сотні інших ти, хто насправді мали право носити Георгіївську стрічку були вбиті комуністами. Я розкажу про одного з них - Павла Івановича Міщенко, блискучого українця і генерала.
Павло Іванович народився 22 січня 1853 році в українській родині в Дагестані. Вчився в 1-ій Московській військовій гімназії, 1-ому Павлівському училищі і закінчив офіцерську артилерійську школу. Поступив на службу прапорщиком в 38 артилерійський полк. Брав участь у Хівінській війні, за що отримав свою першу медаль. Потім брав участь у Турецькій війні. В 1900-1901 році брав участь у Китайському поході, за свої дії отримав орден Святого Георгія ІV ступіня, відповідно до наказу про нагородження:
За выдающиеся
подвиги во время военных действий в Манчжурии, причем, будучи окружен в
Манчжурском районе во много раз превосходящими силами китайцев, успел пробиться
с вверенными ему чинами, нанеся китайцам большой урон и не оставил в руках
неприятеля трофеев.»
У 1903 році його було поставлено командувати окремою Забайкальською козачою дивізією. Саме тут він проявив себе під час Російсько-Японської війни. Відомо, що війна для Російської імперії склалася вкрай не вдало, але всі успіхи на фронті, як не дивно пов'язані з іменами українців, наприклад з Романом Ісидоровичем Кондратенко, героєм оборони Порт-Артура або тим же Павлом Міщенко. Наступ японців в початках війни міг би бути взагалі фатальним для російської армії, нездарність керування начальником фронту Олексієм Куропаткіним, призвело до того, що російська армія майже тікала з усіх фронтів. Але бліцкріг японської армії провалився саме через те, що бригада Міщенко хоробро стримувала наступ японців на Гайджоу та Сахотан. Завдяки цьому Куропаткін вивів війська до Ляоана, де з'єднався зі Східною групою армії генерала Більдерлінга. Японська армія атакувала позиції російської армії, намагаючись в обхід лівого флангу вийти в тил і перерізати доступ до залізної дороги. Атаки японців вдалося відбити, але несподівано сам Куропаткін дав наказ відступати на другу оборону позицію. 17 серпня 1904 року японці вдарили по російський армії, лівий фланг було прорвано, армії загрожувало оточення, але тут, командуючий обороною правого флангу Павло Міщенко віддав наказ контратакувати. Ряд вдалих контратак загальмували просунення японської армії і не дозволили оточити і знищити російську армію. Японці зазнали великих втрат. Однак розвинути успіх було нічим, тому Куропаткін віддав наказ відійти на головну позицію. Атаки японців на головну позицію завершалися нічим, контратаки конниці Міщенка призвели до великих втрат серед японців, через що вже на кінець бою чисельність японської армії стала меншою за Манчжурську російської. Однак, не дивлячись на це, Куропаткін не витримав і вирішив відступати, повіривши недостовірним даним розвідки про чисельність японської армії. Куропаткін віддав наказ відступати до Мукдену, а Міщенко мав прикривати відхід. Армія організовано відступила, а втрати завдані японцям кавалерією Міщенка не дозволили генералу Ояма переслідувати відступаючих. 1905 року перед Павлом Міщенко була поставлене завдання - здійснити рейд у тил ворога, щоб завадити перегрупуванню японських військ. Цей рейд отримав назву Навала на Інкоу. 30 грудня відділ Міщенко атакував Інкоу в тилу ворога, було захоплено і знищено декілька складів зброї, однак захопити Інкоу не вдалося, адже генерал Ногі оперативно переправив війська на допомогу маршалу Ойямі і сили супротивників були надто нерівні, через що Міщенко віддав наказ відступити до своїх позицій. Маршал Ойяма вирішив оточити і повінстю знищити відділа Міщенка, але кавалерія прорвала оточення і змогла повернутись в склад Манчуржської армії.
Після війни Павло Міщенко командував 2-им Кавказьським армейським корпусом, потім був генерал-губернатором Туркестанського військового округу, наказним отаманом Симирічного козачого війська, виконував обов'язки наказного отамана Доньского козацтва. Під час Першої світової командував частинами 2-го Кавказського армійського корпусу, потім 31-им армійським корпусом на Південно-Західному фронті.
Після революції Міщенка було звільнено з армії в зв'язку з тим, що він вважався "реакційним елементом". Загалом за військову кар'єру Павло Міщенко був нагороджений:
Орденом Святої Анни 3 ступіня з мечем і бантами, орденом Святого Володимира 4 ступіня з мечем і бантами, орденом Святого Станіслава 2 ступіня, орденом Святої Анни 2 ступіня, орденом Святого Георгія 4 ступіня, орденом Святого Володимира 3 ступіня, золотою Георгіївською зброєю "За хоробрість", орденом Святого Станіслава 1 ступіня, орденом Святої Анни 1 ступіня, орденом Святого Володимира 2 ступіня, орденом Білого орла та мечами до нього, орденом Олександра Невського з мечами.
А потім до влади прийшли більшовики:
Через несколько
дней после нашего ухода восстановившаяся в Шуре большевистская власть решила
обратить внимание на мирно живущего генерала Мищенко. Один из
комиссаров, если память мне не изменяет Каргальский, в сопровождении отряда
красноармейцев из Астрахани, явился на дачу генерала и вышедшей к нему супруге
заявил, что хочет видеть товарища генерала. Генерал Мищенко вышел, как всегда,
в офицерской тужурке с погонами и Георгиевским крестом на шее. Первая фраза
комиссара была: «Вот что, товарищ, сперва снимите эти побрякушки, а потом будем
разговаривать». Красноармейцы вели себя дерзко, вызывающе и пытались сорвать с
него погоны. Генерал Мищенко пристально их рассматривал, а затем, не говоря ни
слова, повернулся, вошел к себе в дом, поднялся к себе в комнату и застрелился.
Зі статуту ордену Святого Георгія:
3.Ни высокая порода, ни полученные пред
неприятелем раны, не дают право быть пожалованным сим орденом: но дается оный
тем, кои не только должность свою исправляли во всем по присяге, чести и долгу
своему, но сверх того отличили еще себя особливым каким мужественным поступком,
или подали мудрые, и для Нашей воинской службы полезные советы.
А всім тим поцам та дебілам з георгіївськими стрічками ганьба.
Носії "правильних поглядів", адепти "прогресу", загалом такі "поважна" організація як Amnesty International сказала, що влада "зобов'язана" надати ЛГБТ право марширувати Києвом. Тональність цієї організації завжди була такої, це, як і скажімо Грінпіс, більшовики під прикриттям. Амністія завжди любила пхнути свій писок у кожну країну і вчити всіх "моралі". Де вони беруть свої ідеї для моралі, залишається таємницею. Може Тетяна Мазур (голова Амністії в Україні), як Мойсей отримує скрижалі на Говерлі? А може на неї, як на пророка Мухамада, напав архангел Джабраїл, поколотив і підсунув їй правильну мораль? А може пані Тетяна рік сиділа під деревом Бодхі, як Будда? Невідомо. Відомо лише одне - вона і її організація знає хто і що має робити відповідно до моральних норм.
Права, солодке слово. Всім треба. От і ЛГБТ мало прав, треба більше. Тому хочуть марширувати. До речі це все туфта, в Німеччині педики давно привігілійована верства, мер Мюнхена педик, міністр закордонних справ педик. Куди далі? Всеодно марширують, кожно року як штик. Навіщо? Напевно вже тренд такий - треба обов'язково ходити і трясти голою дупою. І показати, що ти гордий (назва маршу - Прайд, гордість з буржуйського). Чим гордитись, коли тобе присовує мужик не зрозуміло. До речі, а ми чого не горді? Чогось у гетеросексуалів не виникає бажання гордитись тим, що вони...Ну не при жінках. Кінець кінців, як не дивно, бо вчили нас американські фільми, що гетеросексуал це така примітивна півмавпа, мужлан, а виявилось, що як раз гетеросексуали розуміють, що таке приватне життя. А ось гомодріли люблять витставити своє сексуальне життя на показ. Типу йдеш по Мюнхену і кричиш: Дивісься всі, в мене під руку йде мій Фріц, вчора він мені добряче присунув, що досі важко ходити! Гидко? Ні, пані та панове, це культурно і морально. Це знає Тетяна Мазур, спитайте в неї.
Вони вирішили взяти агресією. Тобто як завжди нав'язати всім своє уявлення, що таке правильно. Все інше - атавізми, примітивне мислення недоразвитих і недотолерантнутих українців. Село, що них взяти. Не всі звісно, ЛГБТ і Амністія це так би промінь Сонця в нашому темному царстві агресії і нетолератності. А всі інші - так. недорозвинені. Тому треба зламати стереотипи. Треба виховати людей, так щоб кожна кухарка могла керувати державою! Ой, вибачте, це вже інша тема, це Ленін. Але ж схоже, погодьтеся. Загалом так - вони візьмуть напором. Пробують. А з іншої сторони йде інший напор. Шкода, що на Заході зараз інтенсивно вивчають уроки толерантності і поверхово фізику. Кожна дія породжує протидію. І чим сильніша дія - тим сильніша і протидія.
Що таке спільнота? Це населення держави, котре встановило норми поведінки між собою і встановило рамки, за які особиста свобода не може вийти. Бо якщо всі почнуть виходити за рамки - почнеться анархія. В принципі по фіг, чим Фріц займається з Гансом в себе дома, ба навіть уявляти не хочеться. Але коли Фріц з Гансом маршрують по місту, вони знаходяться в рамках суспільних правил поведінки. І вони брешуть, коли кажуть, що вони мають право. Вони матимуть таке право тільки в тому випадку, якщо їм це дозволить зробити суспільство. І по фіг, хай кажуть, що ми селюки нерозвинені, але поки що правила тут має встановлювати саме ці селюки. Якщо суспільство не бажає "прайдів", значить так воно і буде. А якщо вони вирішили силою змусити навчити людей "правильним" поглядам, як коммі колись вчили, то що ж... Знайдеться інша сила, з іншою мораллю і вона буде куди радикальніша за простого обивателя. Вони хочуть конфлікту? Буде конфлікт , як і в минулому році. Це протизаконно? Так, але ж і вони вирішили діяти силою.
Тупість людська не викорінюється. Обкурені хіппі наділи краватки, посіли поважні пости в європейських комісіях і вчать всіх правильним цінностям. І розумієш мешканців невеликого містечка на Алясці, котрі обрали мером кота. Кіт, сука, особистість!
Доволі цікаві думки Януша Корвін-Мікке на проблему
Переклад мій:
"Дуже люблю пан Войтка Цейровскього, люблю його слухати. Його основна тема, то марихуана, про яку він так любить багато говорити. Хоча мова у Цейровського власне не йде про марихуану, а про католицизм, котрий начебто не дозволяє йому хвалити марихуану. Я не розумію, чим йому заважає католицизм? Багато католиків пьють горілку, пьють вино, палять цигарки, а це ледь не шкідливіше за марихуану. Але ж і кокаїн з героїном також набагато шкідливіше за марихуану. Пан Бог створив ці речі, ми маємо свободну волю, а значить можемо або користуватись ними, або ні. І тут не має йтися мови про католицизм. Не розумію до чого тут католицизм. Натомість є два аспекта суттєвих. По-перше не йдеться тільки про марихуану, не йдеться про героїн, про кокаїн, про опіум, каву, алкоголь чи цигарки, мова йдеться про всі ліки. Чому я не можу піти до аптеки і купити ті ліки, котрі хочу? Але ж приходячи до аптеки, я не можу його купити, бо мушу мати рецепт, тобто спочатку треба йти до лікаря по рецепт і так далі. І ось Войтек трактує це, як те, що начебто він не може взяти ліки. Але ж треба бути повним ідіотом, щоб прийти в аптеку, купити цілу полицю ліків і самому собі зашкодити. І так само це все стосується марихуани та інших препаратів. Тобто держава дбає про нас, як про малих дітей. Але такі як Войтек створюють образ католиків фашистів, такі типові фашисти з бляхою "Готт мітт унс" на поясі, хоча католики якраз доволі ліберальні, якби Ви пане Войтек могли вести свою агітацію, якби не мали свободної волі? Тобто маєте свободну волю. Чи подобається Богу така агітація я не знаю. Дехто вважає що це проти волі Бога. Мусульмани забороняють пити навіть каву чи алкоголь. Є багато різних концепцій, різні люди кажуть, що знають, що Бог хоче. Може колись ми довідаємось, що Бог насправді хоче і будемо відповідати за те, що чинили, але поки що це нам не загрожує.
Але зараз справа в іншому. Поглянемо на практичні речі. Перед війною, поки народи не воювали з наркоманією не було наркоманії. Наркоманія почалася з того моменту, коли держава почала з нею воювати. Що ж сталося? Доза героїну наприклад, це найбільш небезпечний наркотик, коштує в Бангкоку чи під Бангкоком коштує 20 доларів, в той час як у Варшаві коштує десь 350 злотих. Тобто дохід є 200-от кратний. При такому доході жодна смертна кара не втримає людей від продажу наркотиків. І зараз що сталося. Коли доза героїну коштує 350 злотих, той ділер дасть дитині ту дозу безкоштовно, першу, другу, третю за дарма, бо він в тому зацікавлений, адже дитина потім змушена бути купити дозу саме в нього, бо іншого ділера не знає і в аптеці не купить. Тобто ділер інвестує в ту дитину і намовляє її до наркоманії, бо щоб разрахуватись за те, він змушений буде стати субділером. Створили ми потворну машину розвитку нарокманії, бо якби не було війни з наркоманією, якби доза коштувала ті 20 доларів, то ніхто б не міг на тому заробити. Мафія би цим не займалась, ніхто б не роздавав того за дарма, не було б тої моди. Чи були б наркомани? Звісно ж були б, люди нюхають клей, роблять інші дурні речі, але що сказати, якщо вони так хочуть пошвидше покинути цей світ. Повторюю свій висновок - створили потворний механізм розвитку наркоманії. Пам'ятаю 15 чи 20 років тому читав у Reuters, що боси наркомафії платять близько півтора мільярда, повторюю півтора мільярда доларів, це було в умовах тих цін двадцять років тому, деяким політикам, щоб вони не зняли заборони на наркоманію. Бо якщо б зняли, то з чого б жили боси наркомафії? Це є вигідний бізнес. Тому я не дуже розумію, навіщо нам тут допомагати наркомафії.
Ще один аспект. Це все стосувалось дорослих, натомість діти підлягають контролю батьків. І щоб воювати з наркоманією треба повернути поняття голови сім'ї і голова сім'ї має мати можливості, щоб воювати з наркоманією своїх дітей. Бо що сьогодні може зробити батько, коли дізнається, що його дитина вживає наркотики? Дати по зашийку? Не може, заборонено. Зачинити в домі на пів року, щоби відвик? Не може, бо дитина зобов'язана ходити до школи і так далі. І є навіть ситуація, коли батько вважає, що дитина небезпечна для своїх братів та сестер і хоче викинути його з дому, але теж йому це не дозволено. Тобто сьогодні він нічого не може зробити. Щоб воювати з наркоманією молоді треба повернути поняття голови родини і наділити власними повноваженнями того голову родини. Так було перед війною. Дежрава не воювала з наркоманією, голова родини мав владу над сім'єю і від того не було наркоманії. А сьогодні кожен має інтерес від війни з наркоманією. Бо з ким би воювала поліція? І з кого б вона брала гроші, якби не було б наркоманів? Всі зацікавлені в тому, щоб була наркоманія, і тільки батьки зацікавлені в тому, щоб її не було. І я закликаю батьків, щоб пам'ятали: вільна людина у вільній країні, але наша дити це є наша дитина. І не держава має воювати з наркоманією, а то ми маємо боротися з наркоманією наших дітей. Я думаю пан Войтек погодиться.
Все це в принципі мені відомо не за чутками. Я вже багатьом розказував історію, потворюся. Знайома переїхали жити у Францію, конкретно в Ліон. В неї дочка, поїхали десь їй років 9 було, а потім вона мені розказувала. Це років 5 тому було і дівчині було тоді років 15, 16 максимум. В принципі у Франції травичка заборонена, але дістати її не проблема. Так ось чадо купляло собі заряджену папиросу і вдома нога на ногу курила. А коли мати їй щось казала, у відповідь чадо казало так, як її в школі навчили: "Зачепиш мене, поскаржусь у соцопіку і тебе позбавлять батьківських прав". З таким успіхом чадо могло б і героїном колотись. До речі це чадо до пуття так і не вибилось особливо, хоча родина доволі таки не бідна, не посудомийкою мама працює (вірніше мама взагалі не працює, а папа заробляє дуже непогано навіть по-французьким міркам).
Хоча звісно перетворення України на Амстердам не хотілося б також. Грязна місцина, де увесь час смердить травою і по вулицям лазять обкурені індивіди. Казантіп в масштабах країни.
Пропозиція була б така. Вивести ту всю наркоманську херню кудись за місто, побудувати притон, завести бази даних на всіх покупців "щастя" (для алкоголю до речі також підійшло б, звісно дозування якесь увести, типу якщо раз в пів року пляшку віскаря купив, то таке, але якщо кожного тижня за пляшкою їздиш, то вже інша справа), обмежити їх в правах, скажімо бути чиновниками, займати виборні посади, а може навіть і право голосу. Відбивати інфу для роботодавців. Може комусь і пофіг, а я б наркомана чи алкоголіка на роботу не брав. Заборонити під кайфом вештатись по вулицям, водити автівку і т.д. Тобто нетолерантна пропозиція зробити офіційно наркоманів і алкоголіків людьми второго сорту, а якщо хтось бажає бути второсортним - будь-ласка, в нас же демократія.
