День пам’яті жертв Голокосту, як правило, – це ще й день доволі передбачуваних статей на цю тему. Статей з відчутною твердою громадянською позицією,автори яких палають гнівом, обуренням тощо.

У них, щоправда, часто є суттєвий недолік: сюжети майже завжди передбачувані, й емоції також. Тому здається цікавим дещо розширити палітру емоцій, сюжетів і думок з цього приводу. В неочікуваний бік.

Власне, ідея статті виникла з доволі дивного факту біографії видатного німецькомовного поета Пауля Целана, який половину свого п’ятдесятирічного життя провів у Чернівцях. Під час війни був в’язнем гетто і трудових таборів, у таборах загинули його батьки. І от через роки після війни, в цілком мирні часи, у нього з’явилася дивна риса, яку можна було б вважати хворобливою. Під час спілкування він почав іноді зриватися і звинувачувати співрозмовника у фашизмі, у тому, що той міг би бути катом. А співрозмовник, між іншим, що називається, ні сном, ні духом. Такою жертвою гніву поета міг бути сусід, колега-викладач, хтось із знайомих літераторів – будь-хто. Співрозмовники ображалися і дивувалися. Целан тим не менш шаленів від гніву і ще від того, що інші настільки сліпі, що не бачать очевидних речей. Адже відчути фашиста, здавалося йому, так легко.

Такі скандали аж ніяк не були рідкістю. І, до речі, йшлося зовсім не про німців. Целан жив після війни у Франції, й оточення його було цілком інтернаціональне. Як і претензії Пауля.

Можна було б проігнорувати цю дивну подробицю з життя поета (якого, між іншим, вважають чи не головним поетом післявоєнної Європи), однак, відомо, психологи стверджують, що злочинець завжди відчуває того, хто міг би бути жертвою. Причому відчуття це дуже тонке. Зрозуміло, що і жертва має відчувати потенційного ката. Це питання її життя, інакше вона загине. Легко припустити, що Целан так і не вийшов із ролі в’язня і, відповідно, фашиста відчував за тонкими речами, за інтонацією, посмішкою, виразом обличчя. Причому фашиста, який не здійснився і не знає про себе, що він – фашист.

Не знати про себе щось суттєве і діяти, не знаючи цього, – звичайна драма людського життя. Та чи варто чекати війни або розмови з колишнім в’язнем Целаном, щоб дізнатися, що в тобі живе фашист? Знання Целана, звісно, було інтуїтивним, побудованим на особистому досвіді. У невеликому місті, де серед катів, які ведуть твоїх родичів на розстріл, ти бачиш добрих знайомих, наприклад, свого гімназійного вчителя або сусіду, який і в цій ситуації з посмішкою вітається із тобою, – таке прозріння цілком природне. Проте нам скористатися досвідом Целана важкувато. А переживати все, що пережив він, заради набуття такої дивної властивості, очевидно, не варто.

Відомі європейські мислителі, котрі фашизм і фашистів бачили на власні очі, спробували визначити перелік наочних прикмет, що дозволили б виявити отой прихований фашизм, який завжди з тобою або принаймні завжди поряд. Ознаки прихованого фашизму шукав видатний вчений і письменник Умберто Еко, який народився у фашистській Італії. Чимось подібним займався психоаналітик галицько-буковинського походження Вільгельм Райх, який також був і очевидцем, і, до певної міри, жертвою, а також – автором одного з перших досліджень фашизму: «Фашизм і психологія мас», яке почав писати ще 1930 року.

Спочатку цікаво було б визначитися із термінами. Адже фашизм, який свого часу був суто італійським явищем, згодом увібрав у себе так багато виявів, що стало зрозумілим: він виходить за рамки конкретної політичної доктрини. Це узагальнення. Йдеться про особливий світогляд, однією з головних ознак якого є те, що він містить в собі агресію до інакшого і готовність зруйнувати ІНШЕ заради уявної гармонії і щастя. З цієї точки зору Еко говорить про так званий «вічний фашизм», який назвав «ур-фашизм». Це явище не зникло із загибеллю певних постатей. Він залишається і сьогодні. Які ж його ознаки?

Гадаю, читач буде здивований, наскільки часто він зустрічається у повсякденному житті з виявами, притаманними саме фашизму. Якою недвозначною здається ситуація в Україні ( і на Заході, і на Сході), якщо користуватися ознаками того ж Умберто Еко (а він, нагадаю, також був очевидцем фашизму). Особисто я рекомендую читачам ZAXID.NET, ознайомившись із ознаками непомітного фашизму, прочитати уважно усі (майже півтисячі) коментарі до статті Володимира Павліва «Зарыть топор войны».

Отже, звернімося до ознак, які описав Умберто Еко.

Першою характеристикою ур-фашизму є культ традиції (...). Вважається, що істина вже проголошена раз і назавжди; залишається тільки тлумачити її темні словеса.

У сенсі показної відданості традиціям українське суспільство – якщо не попереду планети, то завжди висловлює бажання бути в цих перших лавах. Зауважимо, що ця ознака, на диво, підходить і до більшості релігійних спільнот (однак це складна тема). Щодо традицій. Що ж поганого в шароварних танцях? Поставте це запитання Еко, який чомусь асоціював їх із фашизмом.

Отже, знову до цитат із твору сеньйора Еко, який виклав прикмети фашизму у чотирнадцяти розлогих пунктах. Ще кілька ознак:

Дія ж прекрасна сама по собі і здійснюється без рефлексій (...)Вважається, що думання не є мужньою справою. На культуру дивляться із підозрою, оскільки вона є потенційним носієм критичного ставлення. Підозрілість щодо інтелектуального світу завжди сигналізує про присутність ур-фашизму. Офіційні фашистські мислителі в основному займалися тим, що звинувачували сучасну їм культуру та ліберальну інтелігенцію у відході від віковічних цінностей.

У сучасній культурі наукове співтовариство поважає незгоду як основу розвитку науки. З точки зору ур-фашизму незгода є зрадою.

Незгода – це ще й знак інакшості. Ур-фашизм зростає і шукає консенсусів, експлуатуючи вроджену боязнь іншого(...) Найперші гасла фашизоїдного або пре- фашизоїдного руху спрямовані проти інородців.

Пацифізм сприймається як братання з ворогом. Пацифізм є чимось ганебним, оскільки життя є вічною боротьбою(...)

У вас ніколи не виникало схожих відчуттів? Ви поважаєте у повсякденному житті незгоду? Тоді абсолютно серйозно схиляюся перед вашою толерантністю. Таких людей в Україні небагато. Для того, щоб поважати незгоду, треба бути відчайдухом, майже божевільним. Погодьтеся, за процитованими ознаками десь так 80-90 відсотків коментаторів в Інтернеті є закоренілими фашистами. А Еко запевняє, що для формування чогось більш-менш фашистського у державі достатньо однієї з тих ознак.

Усі ці зауваження є більш-менш передбачуваними. Однак Еко каже і про тонші речі. Ось, наприклад, ще одна безперечна ознака того, що суспільство тяжіє до фашизму:

Всякого і кожного виховують, щоб він став героєм. Зауважимо, у міфах герой втілює собою рідкісну, екстраординарну істоту, але, згідно з ідеологією ур-фашизму, героїзм – це норма.

А здавалося б, що в цьому поганого? Між іншим, чи не здається вам, що і культ героїв-комсомольців, і культ героїв ОУН-УПА здалеку виглядають настільки подібними, що італієць би їх не розрізнив? Наприкінці Еко зауважує:

Було б так зручно для всіх нас, якби хтось виліз на світову арену і сказав: «Хочу знову відкрити Освенцим, хочу, щоб чорні сорочки знову замарширували на парадах італійськими площами». На жаль, у житті так добре не буває! Ур-фашизм може поставати у найневинніших видах і формах.

На завершення хотілося б розповісти про доволі повчальну долю нашого земляка. Уже згадуваний науковець Вільгельм Райх – вічний вигнанець і затятий дослідник фашизму. Після Першої світової він змушений був тікати з Буковини до Австрії, далі - до Німеччини, у тридцяті з Німеччини до Данії, потім до Норвегії і звідти до США. І що ж зустрів дослідник у вільній Америці? Правильно, все той же прихований фашизм. Ми можемо тільки гадати, що відчував Целан, коли бачив потенційного ката, адже він не ділився враженнями. А от Райх писав про враження від зустрічей з такими людьми охоче. Цитата:

Я сидів у барі і тягнув свій хайбол, а ти щойно повернувся з війни і був злегка напідпитку. Ти описував японців не інакше, як «огидного вигляду мавп». А потім зі специфічним виразом на обличчі, яке я часто зустрічаю у людей із пригніченою психікою, ти сказав: «Знаєте, що ми робили з джапами (японцями) на Західному Березі? Ми перевішали їх усіх до останнього. Але дуже повільно, злегка затягуючи петлю кожні п'ять хвилин ... дуже повільно ... ось так ...», – і ти стиснув свою долоню, демонструючи, як ти це робив для більшої наочності, маленька людино. Офіціант поруч схвально кивав, захоплюючись твоїм героїзмом. А чи тримав ти колись на руках японське немовля, маленький патріоте? Ні? Ти і далі століттями будеш вішати японських шпигунів і американських льотчиків, російських селянок і німецьких офіцерів, англійських анархістів і грецьких комуністів. Ти будеш розстрілювати їх, карати на електричному стільці, душити в газових камерах, але це ані найменшою мірою не вилікує ні твій запор у кишках і мізках, ні твою нездатність любити. Ніяка кількість розстріляних і повішених не витягне тебе з лайна - вічної твоєї обителі».

Все це про офіційного американського героя війни, борця із фашизмом. Зауважимо, що в цьому уривку Райх недвозначно дає зрозуміти, що фашизм – справа не національності, ідеології або релігії.

Щодо інтернаціональності фашизму і пам’яті: між іншим, єврей Райх зауважив, що прихований фашизм притаманний євреям точно тією ж мірою, що і всім іншим національностям. Нібито не політкоректне зауваження, але воно цілком наукове. Погодьтеся, інша точка зору відгонила б расизмом. Зробимо ж лукавий висновок, що українцям цей латентний фашизм притаманний як і росіянам, а росіянам – як і німцям. А реалізація – справа часу і обставин. До речі, вже серед ознак Райха, за якими він визначав цей прихований фашизм, навіть зайва довіра до реклами. За Райхом, людина, яка є активним і наївним споживачем реклами, – непоганий матеріал для фашистського суспільства.

Райх не дуже сподівався на швидкі зміни до кращого. Однак все ж писав до людини майбутнього, яка хотіла б перестати бути фашистом:

Ти прийдеш до розуміння того, що бібліотеки у твоєму житті важливіші спортивних змагань, що медитативна прогулянка лісом набагато цікавіша за блискучий парад, що вилікувати когось набагато приємніше, аніж вбити, що покладатися на себе самого надійніше, аніж на націю, а м'яка ввічливість ліпша за крикливий патріотизм...

Здається, і нині ці цінності поділяють не так вже багато людей. У нас все ще цінують паради і по вуха закохані у крикливий патріотизм, а в пацифізмі, у спробі зрозуміти іншого вбачають щось підозріле, ганебне, й незгода дратує нас до шалу. І не вбачають у цьому нічого дивного. Наше життя – це коктейль зі статті Еко! Пишатися тут можна лише тим, що це не просто несмачний коктейль, а винятково несмачний.

Отже, до висновку. Можливо, передбачувані сюжети з передбачуваними емоціями, яскравою громадянською позицією страшенно важливі у дні трагічної пам’яті. І може, варто говорити про вічну пам’ять та якісь глобальні речі... А можна перейнятися дивним питанням. Чи приємно було б нам спілкуватися з нервовим в’язнем Целаном? Ще наговорив би неприємних слів, божевільний...
Джерело:
ZAXID.NET
Автор: Сергій Воронцов

Боль в мышцах знакома каждому спортсмену. Почти всегда она возникает у тех, кто только начинает занятия. Так какой тип боли можно считать «нормой», а какой сигнализирует о проблемах? И как избавиться от боли? Сейчас разберемся.

Чаще всего боль в мышцах возникает при значительных или сверхинтенсивных нагрузках. При активной мышечной работе образуется молочная кислота. Этот процесс называется анаэробным гликолизом, и никуда тебе, бодибилдеру, от этого факта не деться. Именно молочная кислота, накапливаясь в мышцах, и вызывает болезненные ощущения.

Еще боль после тренировки возникает в результате полученных мышечными волокнами микротравм. Это так называемая «запаздывающая» боль. Обычно, она появляется на следующий день, или даже через несколько суток после активной тренировки. Через некоторое время (обычно от 24-х до 72-х часов) боль исчезает без негативных последствий, а через 3-4 тренировки она вообще больше не появляется. Это означает, что организм адаптировался к нагрузкам. Как ты понимаешь, этот тип боли говорит о том, что ты достаточно нагружаешь свои мышцы. Однако всегда говорить о том, что «болит – значит растет» не совсем верно. Боль далеко не основной показатель мышечного роста, тем более что она (ты же помнишь?) перестает возникать вследствие адаптации к ней организма. Читай также “MH” Болит, значит растет! Несколько слов о механизме мышечного роста Если мышечная боль вызывает у тебя серьезный дискомфорт, возьми на заметку несколько способов ее уменьшить: прими после тренировки 1 грамм аскорбиновой кислоты и нестероидное противовоспалительное средство, например парацетамол горячая ванна поможет быстрее вывести молочную кислоту, так как способствует расширению сосудов выполняй заминку после тренировки увеличивай нагрузку постепенно, не делай длительных перерывов между тренировками Читай также “MH” Заставь мышцы расти, сделай им больно Помни, что причиной мышечных болей могут быть заболевания, требующие врачебного вмешательства. Об этом могут свидетельствовать следующие симптомы: боль сопровождается припухлостью, покраснением боль возникает внезапно и с каждым днем усиливается боль сопровождает хруст в суставах продолжительность боли свыше недели ты чувствуешь боль внутри сустава, случаются болевые «прострелы» А вот блуждающая, неприятная боль, возникающая через несколько часов после тренировки, которая появляется и уходит сама по себе, свидетельствует о перетренированности. Немедленно снизь нагрузку и интенсивность, или даже отдохни от тренинга пару недель. Читай также “MH” Ты не железный: избегай перетренированности Это интересно: Гликолиз – процесс распада одной молекулы глюкозы на две молекулы молочной кислоты с выделением энергии, достаточной для «зарядки» двух молекул АТФ. При занятиях бодибилдингом гликолиз протекает без потребления кислорода (такие процессы называются анаэробными). При динамических нагрузках, он проходит также с потреблением кислорода (аэробный гликолиз), способен быстро восстанавливать запасы АТФ в мышце.

Ученые рекомендуют хотя бы иногда «выключаться» - попробуй оставить телефон дома и пройтись по улице вечером, выйти из Сети и отправиться в парк или в спортзал. Да и на работе не мешает иногда отрываться от компьютера. Иначе ты рискуешь потерять работу из-за того, что тратишь время на нерабочие занятия. Говоришь себе, что делаешь это все для налаживания и поддержания рабочих связей? Кого ты обманываешь!



Выдели для себя определенное время, чтобы ответить на все сообщения и телефонные звонки. Нет, мы не про сообщения Вконтакте, на Одноклассниках и Facebook, мы о письмах по работе. Деловые люди всегда выделяют определенное время на рабочую переписку – так твои партнеры будут точно знать, когда рассчитывать на ответ от тебя.



Ты не можешь прожить и дня без социальных сетей и постоянно должен проверять, что же произошло у твоих друзей? Это уже зависимость, но все мы не без греха. Старайся контролировать то время, которое ты проводишь в социальных сетях – например, не более 10 минут раз в пару часов. Конечно, вечером можно посидеть в соцсетях и подольше, но на работе у тебя найдутся и другие, более важные дела.



А уж если тебе необходимо сосредоточиться перед важной встречей, тем более лучше выключить все – вибрацию телефона и звуковые сигналы, мигающие лампочки, сигналы на компьютере о приходе почты. Просто переведи все в беззвучный режим и не тянись к телефону каждые 10 минут. Отключи приборы, включи голову.

Если ты успешно тренируешься уже больше года, то смело можешь отходить от статуса новичка в бодибилдинге. Только не зазнавайся! И уж тем более не останавливайся на достигнутом. Возьми на вооружение методы тренировок продвинутых атлетов. Одним из таких методов является сплит-программа.

Сплит-тренировка предусматривает разбивку твоей тренировочной программы на части, выполнять которые следует в отдельные дни. Дело в том, что чем дольше ты занимаешься, тем больше требований к качеству тренировки. Иначе прогресса не будет. Именно потому, что прокачивать все мышцы в один день уже не представляется возможным, тебе следует использовать сплит-программу:

ты сможешь уделять достаточно времени для проработки отдельной группы мышц количество времени для восстановления и роста будет больше новый метод воздействия на мышцы стимулирует их рост Раздели основные мышечные массивы на шесть частей: ноги, спина, грудь, плечи, бицепс, трицепс. Не забывай уделять внимание прессу, предплечьям, голени, трапециям и шее. Составь сплит-программу из трех частей, ориентируясь на три тренировки в неделю: плечи, бицепсы, предплечье, пресс трицепс, спина, трапеции, шея ноги, грудь, пресс Тебе не обязательно следовать этой схеме, можешь комбинировать мышечные группы по своему усмотрению. Каждую мышечную группу достаточно тренировать раз в неделю. При правильно подобранной высокоинтенсивной нагрузке этого будет достаточно. По данным ученых мышечный рост после однократной интенсивной нагрузки длится до 2-3 недель. Удачной и продуктивной тренировки!

Как говорили мудрые иезуиты, «Цель оправдывает средства». Цель у тебя благородная, так что можешь особо с собой не церемониться…

1. Готовь сумку заранее Если ты упакуешь все необходимое для тренировки с вечера, твои шансы попасть в зал значительно возрастут. А если ты все же сачканешь – сумка будет тебе немым укором. 2. Ненавидишь – не делай Если ты с ужасом думаешь о предстоящей тренировке – займись лучше сегодня чем-то более приятным. Не хочешь идти в зал – попробуй тренироваться дома. Утомил комплекс упражнений – подбери себе новый. 3. Нет настроения заниматься – начни тренировку с того, что любишь больше всего Если у тебя совершенно нет настроения тренироваться, попробуй сделать один сет своего любимого упражнения. Скорее всего, если тебе удалось начать тренировку, ты доведешь ее до конца. Если же настроение так и не появилось – собирай манатки и топай домой. Таким способом ты будешь тренироваться практически непрерывно. 4. Запишись на марафон или дальний забег причем желательно на такой, куда нужно добираться самолетом. И сразу же оплати регистрационный взнос и авиабилеты. Теперь дороги назад нет. Захочешь спрыгнуть – жаба задавит, и придется тренироваться до победного конца. 5. Первым делом – самолеты Начинай тренировку с упражнений, которые даются тебе труднее всего, а заканчивай теми, которые больше всего нравятся. За исключением случаев, описанных в пункте 3. 6. Не занимайся в одиночку Если тебе скучно в зале – появляйся там в одно и тоже время и не забывай здороваться, когда входишь. Очень скоро ты найдешь людей, которые занимаются по одному с тобой графику. Во-первых, веселей будет, а во-вторых, будет кому поддержать тебе штангу. 7. Самошантаж Любишь фотографироваться? Отлично! Возьми лист бумаги и напиши на нем большими буквами свой адрес электронной почты. Написал? Теперь разденься по пояс, обнажив свой немогучий торс, возьми в руки табличку с e-mail’ом и запечатли себя в таком виде. Для надежности можешь принять культуристскую позу и сделать серьезное лицо. Готово? А теперь отправь другу письмо приблизительно такого содержания: если через 90 дней я не пришлю тебе новую фотку с признаками явного прогресса, можешь повесить эту позорную фотографию на своем блоге. Жестко? Зато эффективно! 8. Ежедневно проверяй пресс Поставь пальцы на живот и глубоко вдохни, так, чтобы живот надулся. Теперь выдохни и втяни живот. А теперь ущипни себя. То, что ты сейчас держишь между пальцами – это чистый жир. Фу, какая мерзость! Делай так каждый раз, когда захочешь пропустить тренировку, и ты обнаружишь, что позволять себе расслабиться ты будешь гораздо реже. 9. Сделай подборку музыки специально для тренировок Исследования показали, что те, кто тренируется под музыку, занимаются дольше и активней, чем те, кто предпочитает качаться в тишине, под лязг железа и собственное натужное пыхтение. Главное – не ошибись в выборе музыки. Отечественный шансон тут вряд ли сгодится… 10. Взгляни на себя ее глазами Спроси свою девушку, что в тебе ей нравится меньше всего. В смысле, из частей тела. Руки, ноги, пресс – неважно, что именно у тебя маловато с ее точки зрения. Важно, что теперь тебе есть над чем потрудиться в спортзале. 11. Следи за изменениями к лучшему Конечно, приятно поиграть мышцами перед зеркалом и одеть приталенную куртку … Но это не единственный признак прогресса. Попробуй почувствовать свои движения во время тренировки. Чем дольше ты занимаешься – тем сильнее ты становишься, и тем легче и уверенней становятся твои движения. 12. Поосторожней с жирами! Держи на видном месте в холодильнике кусок сала. Каждый раз, когда ты будешь лезть туда за дополнительной порцией чего-нибудь вкусного, оно будет напоминать тебе о последствиях легкомысленного обжорства. 13. Будь последовательным Попробуй ставить себе цели, которых ты должен добиться за определенный период тренировок. Достиг – ставь новую цель, более отдаленную. 14. От сплетников тоже бывает польза Нужен дополнительный стимул для тренировок? Воспользуйся общественным мнением. Расскажи знакомым про свои тренировки и про планы по, скажем, увеличению бицепса. И все, ты теперь заложник общественного мнения и твоя репутация напрямую зависит от успехов в спортзале. 15. Брось себе вызов. Хотя бы небольшой Если ты, скажем, ездишь на работу на велосипеде, у тебя есть отличный шанс улучшить свою форму. Засеки, сколько времени ты обычно тратишь на доезд, и ежедневно старайся улучшать результат. Только не забывай пользоваться дезодорантом! 16. Не трать время попусту Не каждый из нас может ходить в зал тогда, когда ему того хочется. Дефицит времени – распространенная проблема. Поэтому научись экономить время и старайся использовать его максимально эффективно, и тогда даже 15 минут в спортзале принесут тебе неплохие результаты. 17. Если уж покупать протеин – то сразу на год Если ты уверен, что добавки помогут тебе добиться лучших результатов – купи себе сразу годовой запас. Считай, что это инвестиция в твои будущие успехи. Теперь тебе придется качаться как минимум до тех пор, пока не закончится протеин. 18. Общайся на фитнес-форумах в интернете Сможешь сравнить свои достижения с результатами других парней и попутно набраться вдохновения для новых свершений. Только не принимай все слишком близко к сердцу: интернет-треп ныне в моде. 19. Заключи договор с женой и детьми Все просто: ты получаешь в свое полное распоряжение один час ежедневно при условии, что будешь тратить это время на тренировки. Так ты убьешь двух зайцев: отмажешься от домашней работы и будешь в отличной форме. 20. Каждых два месяца делай тест на жир Ничто так не прибавляем мотивации, как ощутимые результаты. И кстати, проследи, чтобы тест тебе всегда делал один и тот же тренер. 21. Записывай свои результаты Если твои усилия в зале не отражаются на твоей внешности, твое желание тренироваться может сильно усохнуть. Чтобы этого не произошло, обмеряй себя каждую неделю, записывай результаты и радуйся малейшим изменениям. 22. Заключи пари Вызови кого-нибудь на небольшое фитнес-состязание. Для пущей мотивации вызови кого-то, к кому ты не испытываешь особой симпатии. 23. Кадры решают все Если ты действительно намерен серьезно тренироваться, относись к тренировкам как к работе, а к своему тренеру и напарнику – как к сотруднику, которого ты нанял на работу. Не справляются с обязанностями – увольняй, то есть меняй на новых, более требовательных к тебе. 24. Увлекаясь спортом, не забывай и про здоровье Проверь свой уровень холестерина в крови. Проверил? А теперь поставь себе цель снизить «плохой» ЛНП-холестерин на 20 пунктов и повысить «хороший» ЛВП-холестерин на 5. Опасность сердечных заболеваний резко снизится, а самочувствие резко улучшится. 25. Планируй тренировку наперед Повесь на стену своей комнаты календарь, если он там еще не висит, и отметь на нем расписание тренировок на месяц вперед. Вычеркивай каждую состоявшуюся тренировку с чувством выполненного долга и глубокого удовлетворения. Остались невычеркнутые – ты оштрафован, перенеси их на следующий месяц. 26. Твои цели в зале должны иметь привязку к твоей жизни. Например, если ты весишь 80 кг, определись, что для тебя привлекательней: выжать лежа 80 кг (олимпийский гриф с двумя 15-килограммовыми блинами с каждой стороны) или вес собственного тела. На самом деле это одно и то же, но один из вариантов будет мотивировать тебя сильнее. 27. Читай Men’s Health А мы уж мы тебя вдохновим на подвиги!

В 2011 году ученые выясняли, как уровень тестостерона в крови влияет на твою привлекательность в глазах лиц женского пола. Исследования показали, что уровень тестостерона (ищи прямо-пропорциональную связь с качеством секса) в крови мужчин, которые регулярно занимаются спортом, на 49% выше, чем у тех, кто игнорирует спортзал и здоровый образ жизни.

Университет Вэйн Стейт, Мичиган, Март 2011

 Попивая янтарный настой пуэра, этого ракетного топлива с провинции Юннань, наслаждаясь роем мыслей в котелке. Я споткнулся об одну... Китайцы - славные ребята, дружат с природой, активно экспортируют тоны травы, за что отхватывают килограмы макулатуры. На этих рыночных отношениях и держится экономика красного гиганта с желтым цветом кожи и узкими глазми. Все было бы хорошо, если бы не один момент... Чай то самураи делают с зелени что ростет рядом с ихними жилищами...Что мешает нам(ценителям напитка настояного на травах) не пошарить вокруг хаты, и чем дальше в лес - тем больше дров, как известно...Таить не буду, самому интересно что с этого получется.  

 В особое время пошел собирать сырье... Нашел: почки шелковицы, листья березы, бошки алычи, немного вишни и молоденькие кусты женского растения конопли... Близких пожалел, эксперименты проводил на себе. В гайвань положил березу, шелковицу, алычу, струпаль смородины, для экзотики черешню и ягодку клубники. Все это обдал теплой водой(80С), настоял секунд десять, затем в граненный стакан. Настой розоватый с желтоватой яркостью. Вкус. Кислинку придает маслянистый столб смородины в сочетании с свежей шелковицей и пряными нотками алычи, береза проявляет себя горечью, но не во рту, ближе к горлу. Черешня и клубника в каждым подливом горячей воды добавляют красноты в настой, сок в букет и без того пьянящего аромата. Уверен мои походы за травами будут иметь место в будущем...Всем удачи...