Еще в начале лета этого года побывала  я во Львове.

Город  расположен в западной части Украины, приблизительно в 70 км от границы с Польшей. Особенность климата Львова - наибольшее количество осадков и наинизшая  летняя температура среди всех областных центров Украины.Что не мешает  периодическим грозам ураганам. Еще одна прихоть львовской погоды - мжичка; мелкий обложной дождь при высокой влажности воздуха.

Согласно наиболее распространённой версии, Львов был  основан  в XIII веке князем Даниилом Галицким и был назван в честь его сына, Льва. Согласно другой версии, город был основан уже самим сыном Даниила Галицкого.

Если верить экскурсоводам,то поселение старше официального возраста веков этак на 4-5.

Побродив по старой части города, могу сказать,что Львов действительно очень красивый и очень старый город.

Здесь переплелись три народа- поляки,армяне и евреи.

Первое,что бросается в глаза-полное несоответствие Львова и людей,которые живут в нем.

Происходит это от того,что советской властью была произведена полная замена населения.

До Союза население выглядело так:

Родной язык населения Львова по переписи 1931 года

В Советском Союзе:

Национальный состав Львова по состоянию на 1989 год

Как  рассказывали нам старики: тех, кто сам не уезжал,расстреливали или  ссылали.В их квартиры вселяли крестьян,живущих в окресных горах.

Расчет был очень верным-за возможность жить "как паны",селюки сами сдавали в  НКВД горожан,радостно поселяясь целыми селами в средневековые дома.

Теперь они пытаются создать какой-то новый тип горожанина - "львовянина".Человека особенно европейского и национально сознательного.Разговаривают при этом на трех языках одновременно  (украинский+польский+русский),акцент же передать невозможно - это надо  слышать.

Но  мне и тут повезло.Мы познакомились с чудеснейшей экскурсоводом Ульяной.Ее рассказы,импульсивность,искренне доброжелательное отношение абсолютно сгладило более чем мрачное впечатление от гостеприимства львовян.

За очень короткое время она смогла создать образ Львова как культурного центра Галичины.Рассказала много из современной жизни.

Спасибо,Ульяна за внимание и щедрость.

Хочется верить,что со временем в город вернутся потомки тех,кто веками там  жил,тех,чьи души по ночам прилетают на родные улицы,пока поселенцы  спят...

Один до одного скопіював з блога http://www.liveinternet.ru/users/2461874/post133698644/page1.html#BlCom562236628.

Як нас бачать недруги - читайте нижче :-)))

 

Ось перший з них:

Млет, Хорватія. Цей рай називається «Каліпсо», точнісінько як в грецькій легенді. Саме тут Одіссей не зміг встояти перед чарами правительки острова і провів 7 років свого життя. Людей тут небагато. На весь острів лише один готель, а населення складає біля тисячі чоловік.

Історично так склалося, що вона була і до сьогодні залишилась ключовою для в’їзду до центральної частини міста з південного сходу.

Під товстезним шаром асфальту, покладеного "господарниками" доперебудовних часів лежить автентична бруківка, якою гуляли наші прадіди ще на початку позаминулого століття.

У середні віки місце, яке нині займає площа, входило до складу Галицького передмістя. Тут знаходилося поселення "Під сторожею". Два лани з цією назвою — навпроти Галицької брами — згадуються у королівському привілеї 1386 р. Назва була пов'язана з тим, що його мешканці сплачували особливий податок, "велику сторожу", який надходив до королівської каси. Спочатку вони несли зовнішню охорону міста, а з часом, коли були побудовані укріплення, цей обов'язок замінили податком. Поселення мало статус вулиці.

Тут починалася вул. Гончарська (нині князя Романа), було кілька млинів. Навпроти брами, на місці скверу з фонтаном і двору бібліотеки, стояв костьол Воздвиження Чесного Хреста, збудований у 1534 р. Площу навскіс перетинала Галицька куртина, яка пролягала від Галицької брами до монастиря бернардинців. У приміщеннях, прибудованих до неї, жив міський кат з родиною і помічниками та була кімната тортур.

Площа виникла наприкінці XVIII ст., після знесення міських укріплень, а назву дістала від Галицької брами.

Наприкінці XIX ст. вона стала однією з центральних у Львові. На місці колишнього костьолу, знесеного наприкінці XVIII ст., влаштували стоянку фіакрів. Через площу проходила колія кінного трамвая, а з 1894 р. — перша копія електричного. На місці знесених будинків було розбито сквер. У 1880 р. його прикрасили фонтаном зі статуєю Світезянки — діви озера Світезь, героїні поеми А. Міцкевича (автор Т.Блотніцький).

У 2001 р. на площі було встановлено пам'ятник засновникові міста Данилу Галицькому (скульптори Б.Лрич, Р.Романович, архітектор Л.Чурилик).

Прохід ремонту і можливі розкопки на цьому місці маю намір розповісти дещо згодом, якщо це Вам цікаво.