Притча про цілий світ...

Одного разу маленька крапля роси, тремтячи на тонкому стеблі, з сумом дивилася на поле, що прокидалося.

— Я така крихітна, — шепотіла вона. — Моє життя триватиме лише доти, доки сонце не підніметься вище дерев. Я — лише непомітна цятка на тлі цього величезного, безкрайнього світу, який мені ніколи не осягнути.

Старе мудре Дерево, в тіні якого росла квітка, почуло її й тихо прошелестіло у відповідь:

— Тобі не треба бути величезною, щоб пізнати велич. Тобі не треба обходити всю землю, щоб побачити її красу. Просто стань спокійною та прозорою.

Крапля завмерла. Вона перестала тремтіти від страху перед майбутнім і просто дозволила світлу пройти крізь себе. І в ту ж мить сталося диво: у її маленькому, крихкому тілі віддзеркалилося все — і безкраїй золотий горизонт, і лазурове небо, і тисячі квітів, і саме велике Сонце.

У цю хвилину крапля перестала бути просто краплею. Вона стала цілим світом.

Неважливо, наскільки ти малий. Якщо твоя душа чиста й спокійна, у ній може вміститися цілий Всесвіт.

Мережа

Anne

Притча про цілий світ...

Останні статті

Коментарі