Російська влада активно захищає «свою версію» історії війни від критиків як в країні, так і в світі. В умовах, коли міжнародна ситуація нагадує холодну війну, «війна за історію» стає більш жорстокою та запеклою.

У середині листопада минулого року Міністр оборони РФ Шойгу видав два накази за номерами 591 та 589, що стосуються історії Другої світової війни. Обидва накази практично унеможливлюють об'єктивне дослідження Другої світової. Наказ 591 скасовує наказ міністра оборони РФ того часу Анатолія Сердюкова про порядок розсекречення матеріалів Центрального архіву міністерства (ЦАМО) та інших архівів, підвідомчих оборонному відомству, пов'язаних з історією Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Наказу № 591 передував наказ № 589, який набув чинності з січня 2021-го. Він має назву «Про розсекречення архівних документів Червоної Армії і Військово-Морського флоту періоду Другої світової війни».

Згідно з новим наказом Шойгу № 589 розсекречувати документи знову будуть експертні комісії МО після проведення відповідної експертизи, яка відбуватиметься протягом 2021-2024 років. Як можна припустити, в цей період незалежні дослідники, не пов'язані з Міністерством оборони, до документів допускатися не будуть.

Однак у цих наказах важливо інше: експертиза передбачає, що члени комісій повинні перед розсекречення ознайомитися зі змістом документів. Але тоді на розсекречення всього масиву документів, пов'язаних із Другою світовою війною, Міністерству оборони буде потрібно не одне століття. Адже зараз тільки в ЦАМО, за офіційними даними, перебуває на зберіганні 20244243 архівних справи і 60477024 одиниці зберігання військово-медичних документів. З цього числа 10951948 архівних справ відносяться до періоду Великої Вітчизняної війни. Якщо додати до архівних справ Великої Вітчизняної війни справи періоду з 1 вересня 1939 по 21 червня 1941 року, то число справ, ймовірно, збільшиться до 15 млн. одиниць. Враховуючи, що в багатьох справах містяться десятки і навіть сотні документів, мова йде про сотні мільйонів або навіть мільярди листів. З урахуванням цього стає зрозумілою вся абсурдність завдання розсекретити всього за чотири роки такий об’єм документів, використовуючи колишні правила про експертизу.

Цілком очевидно, що таке завдання і не ставиться владою РФ, а вирішується зовсім інше: не допустити дослідників до документів Міністерства оборони, які зачіпають болючі для нинішнього керівництва військового відомства і уряду Росії питання, і публікувати тільки ті документи, які представляють Червону армію і політику Радянської держави в період Другої світової війни виключно з позитивного боку.

Перш за все, влада намагається приховати радянські плани нападу на Німеччину в 1940-1941 роки або, наприклад, плани нападу на Туреччину в 1942 році; документи, які можуть дати уявлення про реальні радянські військові втрати, які в рази більше офіційно оголошених МО; документи про невдачі Червоної армії і зроблені в зв'язку з цим оргвисновки на адресу відомих радянських полководців; і, не в останню чергу, про злочини радянських військовослужбовців, які набули особливо масовий характер, коли Червона армія вступила на територію країн Європи, а потім - і на територію Китаю і Північної Кореї.

Незалежних дослідників відсікають від доступу до документів, щоб зберегти в свідомості народу ту офіційну парадну картину війни, яка тепер закріплена в Конституції Росії і в ряді репресивних законів.

Історія Великої Вітчизняної перетворилася в офіційну громадянську релігію, критика якої так само неможлива в Росії сьогодні, як неможлива була критика православ'я в Російській імперії, за яку загрожувало кримінальне покарання.

Російська влада використовує історичну політику як останній інструмент для політичної мобілізації населення і підтримки рейтингів першої особи. Битва на «полях пам'яті» стає все більш агресивною і запеклою.

Боротьба з так званими «фальсифікаціями» стала для влади РФ способом конструювання офіційної історичної міфології. Такого роду історична політика свідомо культивує гордість за «вибілені» темні сторінки російської історії, жорсткість і жорстокість державної влади. Сакралізуючи державну владу, зводячи історію лише до діянь царів, вождів і полководців, формуючи ставлення до народу як до витратного матеріалу великої історії, автори і виконавці офіціозного історичного дискурсу тим самим легітимізують агресивні авторитарні практики сьогоднішнього путінсько-імперського режиму.Источник: https://censor.net/ru/b3258649

https://censor.net/ru/blogs/3258649/vyini_pamyat_putnsko_ros/sortby/tree/order/asc/page/1#comment_76035300

27 березня головний редактор МК Павло Гусєв, голова громадської ради при Міноборони РФ, приїхав до столиці М'янми (Бірми) на військовий парад разом із заступником міністра оборони РФ - генералом Олександром Фоміним. В той же день в різних містах країни було вбито щонайменше 114 осіб, в тому числі маленькі діти. З початку протесту проти військового перевороту, який стався 1 лютого, в Бірмі вбито майже 460 людей, політв'язнів тисячі.

«Днем жаху і сорому» назвав 27 березня глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель, кажучи про «ескалацію насильства з більш ніж 100 вбивствами мирних жителів». Він назвав «неприпустимими» злочини, «скоєні військовими проти власного народу в «День збройних сил».

Начальники генеральних штабів 12 країн (США, Великобританії, Німеччини, Японії, Австралії, Канади, Греції, Італії, Данії, Нідерландів, Нової Зеландії та Республіки Корея випустили спільну заяву, що засуджує бійню, яку вчора влаштувала армія М'янми щодо власного населення:

«Як начальники генштабів ми засуджуємо використання сили, яке призвело до смертельного результату, щодо неозброєного народу з боку збройних сил і пов'язаних з ними сил безпеки. Професійні військові дотримуються міжнародних стандартів поведінки і відповідальні за те, щоб захищати народ, якому вони служать, а не завдавати йому шкоди. Ми закликаємо Збройні сили М'янми припинити насильство і працювати над тим, щоб відновити повагу і довіру з боку народу М'янми, які вони втратили через свої дії». Російська армія не приєдналася до цієї заяви. Мабуть, стандарти поведінки відповідають…

Святкування «на крові». Лише «гості» з Росії приїхали до глави військової хунти Бірми (М'янми), генерала Мін Ауна Хлаіна, щоб разом з ним приймати парад карателів і катів. Представник РФ Фомін був єдиним високим іноземним гостем. Навіть тоталітарний Континентальний Китай не послав свого високого представника. Не став бруднитися. А Росія стала. Фомін відвідав в столиці М'янми військовий парад і обмінявся подарунками з головнокомандувачем, генералом Мін Аун Хлаіном та ще й отримав медаль від глави військової хунти, який назвав Росію «справжнім другом».

А ось що пише «рупор Кремля» Гусєв в підводці до ексклюзивного інтерв'ю з бірманські катом: "Сили правопорядку і армія несуть службу, охороняючи безпеку громадян. Проти них застосовуються всі брудні методи «кольорових революцій».

Події часто розвиваються за відомим з часів київського майдану сценарієм. По мирним жителям і правоохоронцям відкривають провокаційний вогонь з натовпу, причому вина перекладається на сили правопорядку ". З яким особливим кремлівським цинізмом член Ради при президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини, заслужений журналіст РФ Павло Гусєв нищить ті самі права людей Бірми!

«Скажи мені, хто твій товариш, і я скажу, хто ти». Судячи з поширених відео з місця подій, військові відкривали вогонь не тільки по демонстрантах, а й по мирно проїжджаючих повз автобусах з простими громадянами.

Буденно знищуючи тих, хто просто зустрічався на шляху. Але владу Росії не бентежить такий розвиток подій. Щось схоже, але дещо менш криваве, продемонстрував 25 і 27 березня ще один «друг» Росії, правитель Білорусі Олександр Лукашенко. Анонсований опозицією "День Волі" викликав жорстку реакцію і залучення тисяч силовиків і сотень одиниць техніки - автозаків, водометів, джипів з колючим дротом, бронетехніки, вантажівок з солдатами... Спроби людей зібратися разом тут же припинялися. Опозиціонери заявляють про 245 затриманих.

Коли в суботу військові М'янми відкрили вогонь по протестуючих і простих громадянах, російський заступник міністра оборони продемонстрував тверду підтримку Москви М'янмі та її готовність поглибити своє «стратегічне партнерство». Це справжня реальність російської зовнішньої політики. Кремль пересварився з усіма близькими і далекими «колись друзями», але з готовністю протягує «руку допомоги» кривавим хунтам.

Диктаторів у світі стає все менше. І їм потрібно триматися один за одного, щоб вони не вимерли як вид. Диктатори змушені підтримувати один одного. Адже щоб виправдовувати своє існування, будь-якому диктаторському режиму потрібно показувати, що він не один такий в усьому світі.

І схоже на те, що у сучасному «клубі диктаторів» Путін відводить собі роль «почесного головуючого».Источник: https://censor.net/ru/b3258131

Журналіст Володимир Жеральд Дмитро Дюбуа-Нібуайе, відомий в Росії як Володимир Познер, збирався відзначити в Тбілісі свій 87-й день народження і прилетів туди з друзями 31 березня. Спочатку планувалося, що його візит триватиме до 3 квітня. Але все пішло зовсім не так…

«Зірковий» телеведучий, «гордість, совість і слава» російської тележурналістики вирішив відсвяткувати свій день народження в Грузії. Правда, в Грузію зараз важко попасти з території Росії, але у Володимира Володимировича є американський паспорт, а з цим паспортом - всюди зелене світло.

Правда, в Грузії знову захворюваність на коронавірус знову поповзла вгору, діють обмеження, а Познер привіз з собою діячів російського шоу-бізнесу. Але це ж люди, яким в силу їх статусу і інших преференцій ніяка хвороба не страшна! Правда, Познер відкрито сумнівався в тому, що осетинам і грузинам варто жити в одній державі, а більшість грузинів дотримуються іншої думки, резонно вважаючи, що раз тобі щось в грузинському політичному світогляді не подобається, то краще не приїжджати. Однак «свобода слова» - понад усе ... Скінчилося все сумно.

Разом з Познером в Тбілісі прилетіли його друзі - представники російського шоу-бізнесу і ЗМІ. Тих самих прокремлівських ЗМІ, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу за вказівкою Кремля і думають, що їм за це нічого не буде.

С початку вони зупинилися в готелі Vinotel Boutique Hotel, але відомі своєю гостинністю грузини на цей раз вирішили змінити традиціям і влПознер помилився. Грузія – не Росія. Ця молода незалежна країна вже давно живе власним розумом і перестала звіряти свій час з кремлівськими курантами.аштували акцію протесту, закидали будівлю готелю яйцями і зажадали, щоб Познер поїхав геть з Грузії.

Мітингувальники оточили вхід в готель, де зупинився журналіст, і відключили електроенергію в приміщенні. Потім Познер перебрався в готель Rooms, у якого згодом теж пройшла аналогічна акція. В результаті Познер був змушений повернутися в Москву.

Приводом для протестів стало висловлювання Познера про те, що він не вірить, що Абхазія знову стане частиною Грузії. В інтерв'ю грузинському телеканалу "Імеді" Познер розповів, що часто бував в Абхазії ще в 1970-роках і бачив, що відносини між грузинами і абхазами були "жахливими" і що "Абхазія ніколи не буде Грузією".

Володимир Познер культивує свій образ обережно-опозиційного, а точніше, ліберального журналіста. Безумовно, на тлі чорноротих путінських «вечірніх мудозвонів» він виглядає цілком благопристойно. Але сам факт того, що Познер веде власну програму на одному з провідних пропагандистських ресурсів режиму ставить його на один рівень з іншими путінськими «глашатаями».

У режимів фашистського толку є одна вельми неприємна особливість. З ними не можна взаємодіяти, не ставши при цьому їх частиною. Тому Познер може імітувати будь-який рівень своєї відстороненості від режиму і його злочинів, але сприймається він все одно як його невід’ємна частина. А значить - несе відповідальність за всі його злочини. І змінити ситуацію практично неможливо, хіба що прямо заявивши про свою категоричну незгоду з режимом, втративши при цьому прибуткове місце. Приїхавши з суто приватною поїздкою до Грузії, Познер отримав чіткий сигнал, як саме він сприймається з точки зору співпраці з путінським режимом.

У Росії прокоментували ситуацію з Познером. Прес-секретар президента РФ Пєсков заявив: "У Грузії небезпечно для громадян Росії. Не варто туди їздити."

Брехня! У Грузії не «небезпечно» звичайним простим росіянам, а ось путінським «пропагандонам» різного калібру і прихильникам сепаратистів цілком можливо.

Схоже на те, що лише на 87-му році життя Володимир Познер зіткнувся з «інститутом репутації». І йому це не сподобалося - так як він чомусь думав, що весь світ - Росія, де якщо ти з владою, то тобі з рук сходить все що завгодно. Познер помилився. Грузія – не Росія. Ця молода незалежна країна вже давно живе власним розумом і перестала звіряти свій час з кремлівськими курантами.

P.S. Варто нагадати про те, що в 2019 році Володимира Познера внесли в базу сайту «Миротворець» за «свідоме порушення державного кордону України» з метою відвідування анексованого Криму, а також за «участь у пропагандистських заходах Росії проти України» і «спроби легалізації анексії» Криму.Источник: https://censor.net/ru/b3257858

Затримання відбулося «на гарячому», відразу після передачі секретної документації італійським офіцером в обмін на гроші. У Біота виявили флешку зі 181 фотографією - конфіденційними і строго конфіденційними матеріалами, в тому числі 47 секретних документів НАТО. Біот визнав, що передавав Росії секретні дані.

Затримання російського посольського шпигуна і італійського зрадника батьківщини в момент таємної зустрічі провели карабінери зі спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю і тероризмом ROS (Raggruppamento Operativo Speciale).

Обшук в квартирі італійського офіцера показав, що Вальтер Біот передавав секретні матеріали не тільки по НАТО, а й по Італії.

Російські спецслужби поширили в Італії шпигунську мережу, близько третини дипломатичного корпусу РФ - шпигуни. Про це 1 квітня заявила газета La Repubblica з посиланням на джерело в Агентстві внутрішньої інформації і безпеки (AISI).

У виданні пишуть, що в AISI викрили «шпигунську мережу, яку за останні роки три відомства Російської Федерації - СВР, ГРУ, ФСБ - поширили в Італії». «У нашій країні акредитовано не менше 80 оперативників, третина російського дипломатичного корпусу», - повідомляє газета.

Російські шпигуни, стверджують у виданні, збирали секретну інформацію і робили спроби вербування. Відзначається, що мережа була викрита в зв'язку з помилкою російського агента Олексія Немудрова.

Два дипломата, пише La Repubblica, - Олексій Немудров і Дмитро Остроухов - зробили спробу викрасти секретні документи НАТО через співробітника італійського Генштабу Вальтера Біоту. На даний момент вони вже покинули країну відповідно до наказу про депортацію.

Міністр закордонних справ Італії Луїджі ді Майо написав на своїй сторінці в Фейсбуці, що викликаний в МЗС Італії російський посол був «повідомлений про рішення Італії негайно вислати в Росію двох співробітників російського посольства, замішаних в цьому важкому інциденті».

І російському МЗС нічим крити. Тільки-тільки накричалися з приводу Болгарії, з якої посольських шпигунів висилали до Росії з жовтня 2019 року п'ять разів, і ось на тобі - Італія! При цьому Італію ніяк не звинуватиш в недружньому ставленні до Росії. Саме зараз це особливо недоречно. Робляться останні кроки по добудові та запуску «Північного потоку-2». Італія – один з ключових партнерів Кремля і інцидент з дипломатами явно не піде на користь Росії.

Це перший шпигунський скандал між традиційно дружніми країнами з 1989 року, тому до нього прикута увага італійських ЗМІ.

Новий уряд Італії - не такий проросійський, як той, що був в 2018 році. Але, навіть з урахуванням цього, та реакція, яка послідувала за затриманням шпигунів, безпрецедентна. Італія відкритим текстом називає російські дії "агресивними". Та й сам факт, що на екстрадицію цих «горе-дипломатів» дається менше доби, теж безпрецедентний. Зазвичай їм дають три дні, щоб залишити країну. Схоже на те, що країни Європи нарешті зрозуміли необхідність рішучих дій для спротиву агресивним намірам кремлівської влади.

Коментарі італійських ЗМІ з цього приводу різняться: одні обурюються віроломністю «дружньої» країни, інші дорікають владі Італії в заграванні з Москвою і закликають переглянути геополітичну позицію Риму на користь більш тісної співпраці з Вашингтоном.

Посол РФ в Італії Сергій Раз закликав Рим не руйнувати привілейовані відносини з Москвою через шпигунський скандал, що вибухнув в середу після затримання карабінерами співробітника російського посольства. У Кремлі докладно не коментували шпигунський скандал. «Ми в будь-якому випадку сподіваємося на те, що дуже позитивний і конструктивний характер російсько-італійських відносин отримає своє продовження, буде зберігатися», - сказав прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков.

Та чи погодиться Італійська влада на продовження таких «привілейованих» відносин?
https://censor.net/ru/blogs/3257591/talyiskyi_proval

Источник: https://censor.net/ru/b3257591