Під Нью-Йорком табори військові,
Синьо-жовті мають прапори.
Як убити з кров'ю чи без крові
Вишкіл там ведуть професори.
Всі вони, майстри удара в спину,
Вішальники, ганстери, збуї,
В боротьбі за "вільну Україну"
Пропонують методи свої.
Той згадає, що найкраще газом
Отруїть людину, той петлю
В'яже так, аби повість разом
І мене, і все, що я люблю.
Той ножем орудує, як мата-
Дор бику похромлює хребта,
Той стріляє в мене з автомата,
Я - мішень, уявна їх мета...
Боже мій, а хто це їхні учні?
Хто вони, ці блідні юнаки?!
Чи вдихнули в них слова гадючні
Кравціви, стецьки, маланюки?!
Дітваки діаспори гнилої,
Вислухайте поклики мої,-
Ваші вчителі - то не герої,
А звичайні вбивці й шахраї.
Виплюйте бандерівську блекоту,
Вимийте зі свого тіла їдь:
Не служіть ні гунові, ні готу,
А самі собі ви послужіть...
Думайте, світи обнявши зором,
Розхиливши неба синій лен,
Щоб не падав на Вкраїну сором
З ваших поанглійщених імен.
Гляньте ясно в сторону дідизни,
А як ні - вдихайте далі чадь -
Вас ганьба навіки в землю втисне
Разом з тими, що вбивати вчать!
„Радянська Україна" 26 грудня 1989 р.