Вова і боти

«Вова і боти»

Гліб Бабіч

Звичайно, він ходить до Фейсбуку.
Це тягне до себе точно так, як чіпати хворобливий і ганебний чиряк на носі.
І боляче, і червоніє він все більше від постійного зворушення. І всі вже іржуть і показують пальцями - але тягне.

Це для нього антисвіт.
Це тобі не фоточки в Інсті. Де бачать тільки те, що ти пнешся показати. Твоє свято лялькової особистості, наколотої понтами, як губи божевільної блондинки.
І не Ютьюб, який ти дивишся очима персонажа, котрого щойно зіграв.
І не рідний тобі Вконтактик, в який тепер, на жаль - не можна. Ну - поки не можна.

Тут ніхто не дивиться на те, що з тебе намагаються ліпити. Тут думають, слухають, і дивляться - за власним розумінням. Не всі, звичайно. А саме ті, яких ти назвав ботами. Вони живі і різні. Вони відрізняються від твоєї пластмасовою масовки, яка прийшла за тобою з Контакту і Однокласників. Вони відрізняються від них, як шалений професор на крутому байку - від манекена у вітрині жлобського бутика.

Тут думають. Тут розбирають на молекули сказане тобою, зроблене і незроблене тобою. Тут якщо ти голий - то це бачать всі. Якими крутими ефектами не прикриває тебе режисер. Тут королів роздягали за дві секунди. А ти голий. І ти - точно не король.

Ти людина-скетч. Людина-комікс. Непереконливий і плоский. Тому дивитися тебе було умовно цікаво, поки ти не вирішив зробити крок із плоскої сцени до 3D реального життя.
Але Марвел хріновий як з тебе, так і з твоїх ляльководів. Крутий екшн виходить тільки у крутих фахівців. А у дилетантів - виключно убогі лялькові мультики. Як в совку.

Тому, як ти не тужишся постати хоча б Людиною-павуком – виходить тільки Людина-Сопля. Яка висне на чоботях свого нічного кошмару - Таноса. Точніше того, з якого ви всією шоблою ліпили лиходія-Таноса. І у вас навіть щось вийшло. Тому, що вам повірили ті, хто привчений вами ж - жерти плоскі жарти і плоскі моделі світу.
Але ви настільки захопилися, що самі повірили в свою лабуду. І тепер боїтеся до забруднених штанів. Що виліплений вами Танос збере всі камінці, клацне пальцями - і розвієтеся ви похмурим прахом. Похмурим - тому, що це герої зникають весело. А ви – не герої. Ви - непорозуміння. А непорозуміння нікому не шкода. І забувають його миттєво.

Але все повертається на круги своя. Жерти твоє шоу нескінченно не можна. Унаслідок негативної калорійності.
"Танос" – знай собі, рятує світ - по своєму розумінню, а не за безглуздим сценарієм. У нього є свій план і свій сенс. Те, чого у тебе не було, і не буде ніколи. Просто - не твої санчата.

А світ «ботів» - взагалі наповнений сильними персонажами. Тут є свої супермени, і Капітани Україна, і люди-мурахи, працьовиті і вперті.
Хтось з них ті самі «боти» твого особистого Таноса. А хтось навпаки – бо теж вірить у казку про «головного злодія» - частково завдяки твоїм зусиллям. Хтось вже не вірить ні в що, і не любить нічого. І ладу між ними вже (або ще) немає.
Але всіх їх ріднить одне. Вони не люблять тебе. Тому, що вміють думати.
Тому ти і не любиш Фейсбук. І всі ті місця, де прийнято думати. Включаючи справжню реальність. Це там, де йде війна за своє. І де є різниця як, і з ким.
А ти йдеш, переступаючи з лайна в лайно. І тягнеш мою країну на дно - чи то по дурості, чи то на замовлення.

Я бот, Вова. Шкода ти не знаєш сенсу цього слова. Я п'ять з гаком років як робот тягав зброю і усікав ворога. Тримав його на відстані від світу, який захищав. У компанії таких же бойових ботів. Поки інші боти за спиною рятували і піднімали мою країну.
Ми боти. Це від слова робота, Вова. Від слова, до якого ти мав і маєш - дуже умовне відношення.
І справа не в Фейсбуці. Справа в справжніх людях. Ботах України.
Ми все бачимо. Дріб'язковість і злісну обмеженість. Всі твої дії, бездіяльність, безпорадність, боягузтво і брехню – що заривають наш світ у дно.

Заходь в Фейсбук частіше. Це корисно. Тут ти можеш потайки послухати ботів і дізнатися майбутнє.
Наприклад, про твої чотири види референдуму, які ти намагаєшся нам насунути - слідом за здачею територій, тихих договорняків з ворогом, щурячого розтягування країни твоїми веселунами, розвалом армії - і все це під тихий дзвін економіки, що розсипається. Щоб поставити на країні переконливу крапку, руками людей обманутих тобою.

Дізнайся майбутнє Вова. Поки боти тут. Коли ти дотягнеш країну до краю - нас тут не буде. Ми будемо вже у твоїх дверей.
Заходь. Читай. І з досадою скрипи зубами - "Але ж міг зіскочити".

Боти - страшна сила. Клянуся Таносом.
Ще, напевно, не пізно відмовитися від ролі. Мій маленький, несмішний персонаж.