Державні зрадники

Прямі переговори з ОРДЛО: Що приховує Єрмак під створенням Консультативної ради

Тарас Паньо

В разі, якщо Україна підпише угоду про Консультативну раду у складі політичної підгрупи ТКГ, це буде юридичним визнанням того, що конфлікт на Донбасі є внутрішньоукраїнським, що Київ визнає правосуб'єктність самопроголошених республік, і що Росія причетна до цього конфлікту не більше, ніж Німеччина та Франція.

Той факт, що під час останньої зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську обговорювалися домовленості про створення "консультативного органу", в якому представників України таки буде посаджено за один стіл з "представниками ОРДЛО", повним сюрпризом, звичайно, не став. Про це доволі чітко й доволі відверто говорив заступник керівника адміністрації президента Росії Дмитро Козак одразу ж після засідання ТКГ.

Втім, документи, оприлюднені сьогодні українськими журналістами, все рівно стали шоком. Оскільки вони недвозначно демонструють, що йдеться про створення постійно чинного "дорадчого" органу, який може не прийняти взагалі ні єдиного документу. Але сам факт існування якого – за згодою офіційного Києва – ставить хрест на всій дипломатичній стратегії протистояння російській агресії на Донбасі, яку з боями і втратами вибудовувала Україна впродовж останніх шести років.

В чому проблема підписаних Леонідом Кучмою та Андрієм Єрмаком документів? Цих проблем, насправді, декілька. Перша – і найбільш очевидна – біда полягає в тому, що даний документ фіксує правосуб'єктність ДНР і ЛНР.

Звичайно, Єрмак усе це спростовує. "Що таке визнання? Визнання – це юридичний факт, юридична дія і, як ви знаєте, сьогодні навіть Росія не визнала так звані ОРДЛО. Тому ні про яке визнання мова не йде", - заявляє Єрмак. Розуміючи при тому, що каже відверту неправду. Оскільки маючи юридичну освіту, Андрій Борисович не може не знати, що окрім "визнання де-юре", якого ні Україні, ні росіє стосовно ОРДЛО не здійснила, є ще й поняття визнання "де-факто" – яке здійснюється за допомогою підписання будь-якого міждержавного договору. Що Єрмак із Кучмою успішно і зробили. Про "відсутність визнання" йшлось би, якби з боку ОРДЛО договір підписали очільники Донецької та Луганської ОДА відповідно, а не картонні клоуни, посаджені у свої крісла функціонерами адміністрації президента Путіна.

Аргумент Єрмака про те, що запропонована рада є "площадкою для переговорів між українцями", також не витримує критики. "Ми говоримо про створення платформи, на якій громадяни України, які проживають сьогодні на контрольованій території, і на території неконтрольованій, можуть спілкуватися з приводу питань, що узгоджені в пакеті Мінських домовленостей" – стверджує Єрмак. Знову-таки, кажучи неправду. Оскільки в угоді чітко відокремлені "представники України", склад яких визначається Україною, і представники ОРДЛО, склад яких визначається "республіками". Якщо йдеться про "площадку для порозуміння між українцями" – то чому претендентів на участь в роботі дорадчого органу з боку ОРДЛО визначатимуть представники окупаційної адміністрації, яка складається, значною мірою, з російських посадовців? Чи будуть на цій площадці представлені українці, які були вимушені покинути Донбас? І, саме головне, якщо домовлятись потрібно тільки "українцям з українцями" – то виходить, що йдеться таки про внутрішньоукраїнський конфлікт? Під чим дружненько підписуються представники України. Відповідей на ці питання Єрмак на "виправдальному брифінгу" чомусь не озвучив.

Іще одна проблема полягає в тому, що в Консультативній раді будуть присутніми 10 осіб від України, 10 осіб з боку ОРДЛО, і тільки по одній особі – з боку Франції, Німеччини та Росії. Що автоматично натякає на той факт, що Росія стороною конфлікту не є. І у внутрішні справи України вона втручається зовсім трішечки. Не більше, ніж Німеччина з Францією. І то не разом навіть – а кожна окремо. І під цим фактом, знову-таки, підписались офіційні представники Києва. Про перспективи антиросійських санкцій після появи цього документу можна тільки здогадуватися. 

У такий спосіб Андрій Єрмак, будучи довіреною особою чинного президента і куратором всієї його зовнішньополітичної діяльності, фактично почав процес руйнування усією дипломатичної стратегії протидії російській агресії на Донбасі. Ця стратегія, можливо, в чомусь і неідеальна, все-таки допомогла Україні вистояти впродовж 6 років, і довела свою немалу ефективність. Зараз представник Банкової від неї відмовляється. Не маючи при тому жодного замінника. І пропонуючи Україні перейти до процесу безконечних дрібних поступок агресору. Не зважаючи на той факт, що нікому в новітній історії – ні Молдові, ні Грузії – не вдалося за допомогою подібної тактики розв'язати конфлікт з Кремлем. Не хотілось би повторювати гучні лозунги в стилі Вятровича, але подібні дії повинні становити інтерес для правоохоронних органів, а не журналістів.  

Таня Адамс
Итак свершилось то, о чем мы орали ДО наших прекрасных выборов нашей прекрасной бубочки. Орали в процессе выборов и орём уже почти год после них.
Позавчера в Минске зелёные твари сдали Украину.
Оптом. Всю.
ОРДЛО признано стороной конфликта уже официально.
Подписан документ, который зафиксировал субъектность оккупированных территорий и статус РФ, как «наблюдателя- гаранта».

Все договорённости теперь касаются всего двух субъектов – Украины и ОРДЛО. Россия выведена за скобки конфликта и никакой ответственности за своих марионеток не несёт.
Прямым текстом – «Представителям Украины и ОРДЛО не позднее 18 марта 2020 года направить в СММ ОБСЕ дополнительные предложения СТОРОН по возможным компромисным участкам разведения сил и средств»
Плюс создаётся «Консультативный совет», в котором по 10 человек от Украины и (неожиданно?) ОРДЛО. Не России.
«Внутренний конфликт», за который вчера уронили говорящее сало, теперь свершившийся факт и немножко повалять обсыкана за это предательство власти в целом – слишком мало.
Они не просто перешли красные линии. Зелёные стали там лагерем, подвезли продовольствия и начали размножаться.
Взять бы сейчас этих альтернативно одарённых «патриотов», которые весной прошлого года с пеной у рта доказывали, что «так далеко они не зайдут!» и спросить нежно:
- Ну что? Не зайдут?
Зашли.
И зайдут ровно туда, куда МЫ им позволим.

Их пиздят палкой по спине кукловоды, которые вовсе не для того, чтоб вас, мудаков, порадовать создали это зелёное тупое уёбище.
Была цель и цель достигнута.
Почти.
У нас есть время до 25-го марта.
Время, чтоб наконец прийти в себя ВСЕМ. Ортодоксальным порохоботам, белым польтам, националистам.
Тем, у кого «были вопросы к Порошенко» и тем, кто надеялся, что «они не зайдут так далеко».

Потому что сейчас Украина стоит уже на том краю, за которым её просто не будет.
Субъектность ОРДЛО – не просто слова на бумаге. Это ПРИЗНАНИЕ того, что Украина воюет со своими же гражданами, с шахтёрами, купившими БУКи в Эпицентре. Это принятие на себя ВСЕЙ ответственности за 6 лет войны, со всеми вытекающими последствиями.
Это ПОЛНЫЙ уход России от ответственности. А в перспективе ещё и судовые процессы. Потому что «невиноватая» РФ шесть лет терпела санкционные убытки.
И самое главное - принятие этого документа будет означать, что КАЖДЫЙ погибший на этой войне погиб ЗРЯ.

Скоро мы начнём собирать людей, чтобы выйти на площади наших городов.
Потому что зелёные понимают только язык протестов.
И если ТЫ останешься в стороне – не спрашивай потом «За что мне это?», когда ветеран Украинско-Донбасской войны бросит тебе в лицо слово «терпила». На Донбассе так называют тех, кто обречен терпеть ВСЁ, просто потому что не нашел себе сил дать сдачи.