Хто стане наступником Зеленського (опитування)

Сенцов, Зеркаль чи анонім із Телеграма: Хто стане наступником Зеленського

Юрій Васильченко

Цього року розпочнеться кастинг кандидатів у президенти, які зможуть обіграти Зеленського або його ставленика у 2024 році. Або раніше, якщо в країні складеться несприятлива ситуація.

В Україні ледь не на кожних виборах вигулькувало якесь "нове обличчя", аж поки минулого року ця технологія не спрацювала на всі сто відсотків. Причому і на президентських, і на парламентських виборах. З кожним днем обрані "Слуги" та їх провідник Володимир Зеленський перетворюватимуться на "старі обличчя", поміняти які на нові закликатимуть їхні опоненти. І чим більше помилок робитиме ця влада, тим процес її "старіння" пришвидшуватиметься.

Це чудово розуміють досвідчені вітчизняні політики та політико-бізнесові групи, які, схоже, почали пошук тих фігур, які зможуть серйозно конкурувати з очільником країни та його командою. Сам Володимир Олександрович обіцяв на другий термін не балотуватися, однак хід подій наразі виглядає так, що може йому й доведеться це робити, якщо не знайдуть наступника, котрий гарантує продовження курсу та недоторканність діячам нинішньої влади.

Зараз очевидними конкурентами Зеленському в разі президентських перегонів виглядають Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Юрій Бойко, тобто, "старі обличчя", які максимально сприятливо для власного рейтингу користаються з помилок влади або ж, навпаки, набирають вагу завдяки критиці успішних реформ. А вони є. Проблема влади лише в тому, що її спікери не можуть адекватно розповісти про них населенню.

Бажання "аксакалів" вітчизняної політики чим довше залишатися впливовими фігурами зрозуміле, однак їхня проблема в тому, що запит суспільства на омолодження еліт, який вилився у феєричну перемогу Зе-команди, нікуди не подінеться, а це означає, що "старикам" доведеться визначатися – або йти на вибори і програти, або готувати собі заміну. В розкрутку якої треба серйозно вкладатися, однак, в разі вдалої ставки, вона має значний шанс зіграти.

Зараз на слуху принаймні дві особи, яких, і це помітно, почали "вести" до політичних вершин – Олег Сенцов і Олена Зеркаль. Ще може бути і Святослав Вакарчук, однак його проблема та ж, що і в "Слуг" - із кожним днем у парламенті він в очах виборців "старітиме", тобто, обростатиме негативом. Також є інші фігури, котрі активно заробляють собі політичний капітал, який теоретично можна буде конвертувати в балотування в президенти – Олександр Дубінський, Дмитро Разумков і так далі. Однак названим особам для початку доведеться з часом дрейфувати від президентської команди.

У Давосі, куди, як відомо, українські делегації їздять за сприяння бізнесмена Віктора Пінчука, виступив і Олег Сенцов. Причому його виступ різко контрастував зі спічем президента. Колишній бранець Кремля заявив, що будь-які спроби домовитися з Росією не призводять до позитивних результатів, а у Володимира Зеленського слабка позиція. Висловлювання Сенцова чимось нагадували слова Петра Порошенка, можливо лише не в такому емоційному стилі. І ще один показовий момент – він все частіше переходить на українську. Що можна витлумачити як показове звернення саме до націонал-патріотичного виборця, для якого "є різниця".

Проект "Сенцов як конкурент Зеленського" цілком може бути реалізований. Однак у нього є й значні перепони. І суб’єктивного, й об’єктивного характеру. Перші полягають у відсутності, принаймні зараз, політичної харизми. Так, Сенцов упізнаваний, він говорить правильні речі для виборця, який після зміни влади перебуває у стані розчарування та розгубленості, проте ці ж речі говорять і багато інших діячів. Щоб вивершитися над ними, потрібна яскрава демонстрація лідерських якостей, готовності йти заради своїх поглядів на жертви. Поки ці якості в Сенцову не проглядаються. Не видно також і якихось нових смислів. Простіше кажучи, на сьогоднішній день є перспективна фігура з в цілому позитивним бекграундом, але немає цільного образу.

Що ж до об’єктивних перепон, то серед них – прив’язка в ЗМІ і соцмережах до Пінчука та "ефект Надії Савченко". Після неї певна частина суспільства з великою недовірою ставиться до політичної діяльності бранців Кремля.

Інша можлива кандидатка на суперництво з Зеленським – Олена Зеркаль. Схоже, їй сприяють в команді Порошенка. Вона пішла з МЗС із позитивним іміджом борця проти країни-агресора, виглядає гарним фахівцем, особливо з міжнародної політики, може бути симпатична націонал-патріотичному виборцю. "Зе" проти "Зе" - також непогано. Їй у плюс і сучасний тренд на жінок-політиків. Правда, цей тренд у нас спрацьовує так собі – наш виборець залишається достатньо патріархальним, коли обирає між чоловіком-політиком та жінкою-політиком. До того ж, за багато років в Україні склався стереотип щодо поведінки жінки-політика – стиль Юлії Тимошенко. Маскулинний за своєю суттю. Сумнівно, що Зеркаль зможе діяти у цьому ж стилі. А враховуючи, що Юлія Володимирівна не збирається сходити з політичної арени, доведеться суперничати не лише із Зеленським чи його креатурою, а і з Тимошенко.

Звісно, до наступних президентських виборів ще довго і в телеефірах, модних зараз Телеграм-каналах та інших майданчиках можуть розкрутити не лише названих осіб, а поки нікому невідомих. Не виключено, що після місцевих виборів вистрілить і хтось із регіональних еліт. Насправді все буде залежати від того, на що буде запит суспільства. І якщо це буде "хто завгодно, лиш би не Зеленський", тобто, повторення виборів 2019-го тільки з іншим прізвищем в якості головного подразника, тоді результати виборів знову можуть стати абсолютно непередбачуваними.

Хто стане наступником Зеленського?