Останні статті
- Плутанини з причинами війни проти України. 18 хвилин.
22.02.2026, 19:28 - Деградація ринку. США проти ЄС. З 8 хвилини.
16.02.2026, 20:25 - Естремальна фашистська русофобія...
16.02.2026, 15:37
Свіжі фотографії
На чомусь крім нафти? Колоніалізм рашки.
- 19.11.25, 10:56
Додаткова, більш антикварна версія війн. Джерела сировини.
Майдан живе. Протести в Словаччині...
- 18.11.25, 22:34
...Ну що казати? Для тих, хто в усьому винить український майдан. А де ж ОМОН? А де ж зовнішя агрессія? Тут один "з марсу" казав, що всі майдани приводять до війни. Якщо сусіди хворі на голову, як куйло, чи Гітлер, то вони будь який привід знайшли б заради війни.
Всі диктатори так чи інакше психи. А владу отримують частіше. через хвробливу тягу до неї. А воювали і без майданів. Демократичні країни між собою не воюють. А от диктаторські, як сьогоднішня рашка, запросто.
На Запорізькому напрямку.
- 15.11.25, 09:07
Проблеми на Гуляйпільському напрямку почалися після того, як ворогу вдалося захопити Велику Новосілку Донецької області наприкінці січня 2025 року.
З того часу російські окупаційні війська поступово просувалися на схід та на північ від колишнього українського плацдарму на Південно-донецькому напрямку. До загострення ситуація дійшла на початку літа, коли росіяни змогли увійти до Малинівки.
Високоми темпи захоплення територій із наближенням до Гуляйполя стали з середини серпня. Восени Запорізька область втратила найбільше територій – так, за даними аналітиків Око Гора у вересні росіяни захопили 72,3 км , а у жовтні темпи збільшилися до 101,9 км.
***
Гуляйпільський напрямок: На цій ділянці ситуація розсипається буквально на очах. Лінія оборони не витримує натиску, фронт просідає щодня і якщо так піде далі, ворог неминуче дійде до самого Гуляйполя. Причина — не у нестачі мужності наших бійців, а у повному провалі керівництва на місцях.
Пани, які відповідають за цей рубіж, втратили контроль і боєздатність підрозділів. Комунікація між частинами фактично зруйнована, координація глуха як вітер, дії не узгоджені, накази або запізнюються, або взагалі не доходять.
У штабних доповідях лише показуха і звіти для галочки, замість реальної оцінки обстановки. Через це на місцях вмникає тотальний п#здець: солдати лишаються без підтримки, без нормальної ротації, без тилового забезпечення. Фактично, тут все тримається лише на тих, хто залишився стояти до талого без чітких вказівок і без плану.
Я вважаю, що настав час, щоб вище командування прибуло безпосередньо на місце, побачило все на власні очі й розібралося, хто довів ситуацію до цього стану. Якщо не буде наведено порядок і не знімуть тих, хто провалює управління–фронт остаточно посиплеться. Тут уже не про дисципліну йдеться, а про виживання цілого напрямку.
Якщо почнуть массовано обстрілювати зблизька та підходити орки, мабуть доведеться евакуюватись. Де оккупація орків там життя немає. Та і небезпека обстрілів занадто висока.
Венесуела. Перспективи.
- 13.11.25, 10:46
Лінк в коментарі.
Починалося все за звичним сценарієм. Марія Коріна Мачадо, центро-правий кандидат, якого за всіма показниками (бо нормальних опитувань немає) вела зі значною перевагою, була під ідіотським приводом засуджена та оголошена негідною кандидатурою. Їй довелося ховатися.
Але вона не зникла, а призначила собі заміну - досвідченого дипломата Едмунда Гонзалеса, який раніше в політику не ліз, кар'єру зробив чудову і репутацію мав чисту.
Там просто не було до чого причепитися - і часу особливо не було, вибори на носі. Тоді йому просто не дали проводити кампанію. Авіалініям наказали не саджати його та його команду в літаки, і вони їздили досить великою Венесуеле на автобусах.
Але з цього теж нічого не вийшло, тому що в більшості місць їх не пускали під будь-якими приводами в актові зали та будь-які приміщення, а демонстрації на вулиці розганяли.
Вже в самий день виборів… ну це ви теж знаєте, тим, хто живе за кордоном, голосувати було майже неможливо, на місцях порушували все, що можна, і погрожували як можна. Усі, хто хоч якось прив'язаний до державної годівниці, а це сьогодні майже всі, хто не хоче жити надголодь, зазнавали тиску.
Проте в день виборів опозиції вдалося зібрати та задокументувати кількість голосів. Там у кожному окрузі є папірець, на якому все записано та підраховано. Якісь пережитки демократичних часів, гадаю, їх уже позбулися.
Але суть у тому, що опозиція показала з документами в руках, що Гонзалес набрав добре за 60%. Навіть за всього того, що влаштував режим, голосувати за Мадуро ніхто не хотів. А потім загасили світло та вимкнули машини.
Що зробив Мадуро? Оголосив себе переможцем, який набрав 51%. Коли його попросили, як свої так і за кордоном, не те що перерахувати голоси, а пред'явити хоч якісь цифри, результати, підрахунок голосів, та що завгодно, він оголосив їх імперіалістами, капіталістами, колоніалістами, вже не пам'ятаю ким ще, демонстрації жорстоко придушили а брика витурили з країни шляхом погроз як особисто йому, так і його сім'ї. Залишилася – ніхто не знає де – одна зухвала Марія Коріна Мачадо.
Тобто вони спочатку навіщось провели вибори, очевидно, для всіх програли, а потім сказали, що виграли. Навіть не намагаючись підробити папірці, просто сказали і все. Зрозуміло, що режим Мадуро не визнає жодна бодай скількись демократична країна.
Паралелі з іншими відомими вам диктатурами давно скінчилися. Венесуела досить унікальна. Так, спочатку Чавес, а потім Мадуро щось кричали про боліварську революцію та соціалізм, але соціалізм там будувати ніхто навіть не намагався. Якогось націоналістичного духу там теж немає, про патріотизм не чула жодного разу. У країні просто править банда наркотерористів, які з усіма випливають. Вони не ліві та не праві, вони звичайна мафія, яка розграбувала все.
З колись-перлини Південної Америки за останні десять років втекло майже 8 мільйонів, приблизно чверть населення. Це одна з найбільших міграційних криз у світі і найбільша, просто на порядок, для країни не в стані війни.
У Каракасі та інших великих містах з'явилася нова професія: люди, які упорядковують і продають залишені квартири та будинки. Знаходять там плісняву та павутину - квартири просто залишали і бігли, часто кидаючи речі, меблі та книги.
На середній вулиці не горить третина вікон, багато хто вибитий. Не горить купа ліхтарів. Мертві райони. Злочинність дика. Там страшно.
Зненацька.
- 13.11.25, 08:48
Ототаке. "Гуляйполе не втримаємо". Так і каже. (Потім почнеться обстріли зі ствольної арти. І пора гадати, куди еваюкуватись.
Заповнене словами "нажаль", "ворог просувається" та щось таке.
Кажуть друзі влади вже тікають. Є всі перспективи, що ця влада здасть Україну, з чим і увійде в історію. Ось ви тількі подивіться та послухайте.
Кажуть друзі влади вже тікають. Є всі перспективи, що ця влада здасть Україну, з чим і увійде в історію. Ось ви тількі подивіться та послухайте.
"Загибель цивілізаціі?"."
- 08.11.25, 13:53
... а зараз і популізму?
Є теорія, що народи та країни користуються благами цивілізаціі по черзі.
Перші цивілізаціі з"явились не в Європі, а в Африці, та Азіі.
Але як естафета перейшли до греків та римлян.
Щось периодично трапляється таке, що все руйнується.
Особливість популістів в тому, що вони вміють базікати красиво. Але геть не второпають реальну економіку. Та й політику теж.
На рашці першим популістом був Ленін. Коммунізм, відтяти та поділити. Нищити всіх, хто проти. А коли країна опинилась мало не в прірві, пішов на поступки НЕПові. Тимчасово.
Економіку можна дурити довго, але не вічно. Безкоштовно саме не зробиться, хіба безкоштово, чи за копійки примусити робити колгоспників та зеків.
Про зеків не скажу, там своя система, а от з колгоспів намагались так чи інакше злиняти. Не відразу, не швидко, але колгоспи поступово пустіли. Все частіше туди відправляли у відрядження міських студентів, школярів, навіть заводських робітників. Звісно, безкоштовно.
Є теорія, що народи та країни користуються благами цивілізаціі по черзі.
Перші цивілізаціі з"явились не в Європі, а в Африці, та Азіі.
Але як естафета перейшли до греків та римлян.
Щось периодично трапляється таке, що все руйнується.
Чи чуже втрогнення, чи власні популісти.
Особливість популістів в тому, що вони вміють базікати красиво. Але геть не второпають реальну економіку. Та й політику теж.
На рашці першим популістом був Ленін. Коммунізм, відтяти та поділити. Нищити всіх, хто проти. А коли країна опинилась мало не в прірві, пішов на поступки НЕПові. Тимчасово.
Економіку можна дурити довго, але не вічно. Безкоштовно саме не зробиться, хіба безкоштово, чи за копійки примусити робити колгоспників та зеків.
Про зеків не скажу, там своя система, а от з колгоспів намагались так чи інакше злиняти. Не відразу, не швидко, але колгоспи поступово пустіли. Все частіше туди відправляли у відрядження міських студентів, школярів, навіть заводських робітників. Звісно, безкоштовно.
Але ж кажуть безкоштовно тількі птахи співають.
Ну от і подивимось, як довго буде жити бізнес в Нью-Йорку.
Справа в тому, що популісти багато обіцяють, але нічого не міняють. І добре, бо краще б і не змінювали, як чавеси та леніни.
Справа в тому, що популісти багато обіцяють, але нічого не міняють. І добре, бо краще б і не змінювали, як чавеси та леніни.
Пам'яті СРСР. Лінки в коментарі.
- 07.11.25, 22:32
"...З магазинів зникли не тільки ходові товари, а й продукти. Насправді у багатьох містах та областях м'ясо та вершкове масло місяцями не з'являлися зовсім, з прилавків почав зникати навіть хліб.
Саме в цей час з'явився у Воронежі чорний хліб із макухою, від якого була стійка печія, та й його не було вдосталь. Про смакові якості ніхто вже не дбав, аби був.
Мій дідусь страждав на виразку шлунка і йому за довідкою в магазині виділяли французьку булку на тиждень. У магазинах збиралися кілометрові черги. Знову ввели талони. Щомісяця ми викуповували їх, але норми були настільки малі, що їх вистачало на кілька днів. Ходили анекдоти: у трамваї кондуктор вимагає пред'явити квиток, а пасажир відповідає, що не може тому, що він у нього (білет) загорнув пайок рису!
Величезні черги за хлібом стояли по всіх містах та весях. Це було якесь божевілля! Хрущову здалося, що становище врятує кукурудза, але вона не вирішила питань, лише додала знущань на його адресу. Його в народі міцно назвали "кукурузником". Раніше своїми рішеннями та податками він довів людей, що вони вивели худобу та вирубали сади. Не стало ні хліба, ні картоплі, а м'яса, олії та поготів! СРСР почав закуповувати хліб там.
Студентів та робочих заводів рятувала їдальня. Там хоч жиру не наїси, то з голоду не помреш!
Рівень, глибина дефіциту та її розмах стає остаточно зрозумілий, коли читаєш опублікований секретний список подарунків Ю.А. Гагаріну за розпорядженням Ради міністрів СРСР:
Поряд із грошовою винагородою визнати необхідним подарувати Гагаріну та членам його сім'ї:
А далі поряд з автомашиною і житловим будинком, квартирою, значиться меблі, килимові доріжки, пральна машина, дитяча коляска, 6 комплектів постільної білизни, 2 ковдри, пальто, плащі, темний і світлий костюми, 2 пари взуття, 6 сорочок, 2 сорочок, 2 шляпи шкарпеток. Те саме для дружини та дітей, матері космонавта та батька.
Без сміху та сліз це читати неможливо. Вже якщо Гагарін не міг без Ради міністрів СРСР купити собі штани, то, що говорити про нас, простих смертних?
Вадим Гарін, "Спогади"
***
"...У дитинстві в жодному разі не можна було дивитися на жовті квіточки курячої сліпоти. Тому що зрозуміло, що засліпнеш до фігів. Подивитися підмивало страшно. Але я - ні-ні.
А ще не можна було купатися у прикрасах. Тому що у морі орудувала банда водолазів. Які видивлялися на березі жінок у коштовностях, чекали, коли ті зайдуть у воду, підпливали до них, тягли за ноги на дно, а коли ті тонули, знімали з них цацьки і були такі.
Я виплітала з кісок банти, єдину свою тоді коштовність, ховала їх у сумку і тільки після цього йшла плавати. Попередньо пірнувши і озирнувшись під водою на всі боки.
А ще треба було зібрати сто обгорток від цукерок, обов'язково різних, відправити їх до столиці та отримати за це німецьку ляльку. Я збирала їхній рік. Червоніша, підбирала на вулиці, міняла у дворі одні на інші, тиря з усіх гостей (тільки фантики, я вихована була).
Ляльку мені не надіслали. Неприємна дівчинка Сусанна сказала, що ми ідіоти.
І ніхто нам за фантики ляльку не надішле ніколи. Тому що висилати потрібно не фантики, а обгортки від жуйок. А сто різних обгорток від жуйок звучало тоді як сто різних моделей Жигулів.
А ще я дуже шкодувала чорних людей, яких пригнічували в Америці, до сліз. І вигадувала: як би вивезти їх до нас, хоч би парочку. І подумки ділила з ними їжу. І ліжко навіть своє вирішило їм віддати. Коли приїдуть. І дуже чекала на комунізм.
Про комунізм я знала лише, що скасують гроші. І можна буде все брати в магазинах просто так."
Оля Табунчікова
****
Одночасно загинули, листи переслали моєму батькові батьки солдата. Другий вижив. І писав уже потім.
Зараз я не буду їх діставати з папки і сканувати (або переписувати фрагменти). Коротко перекажу.
Обидва – ленінградські хлопчики, досить освічені. Обидва відправлені на службу на "звільнені" у 1939-40 роках території - один під Молодечно, інший - під Таураге як прикомандований інженер, доти будувати.
Сашко (назвемо його так) під Молодечно служить зв'язківцем, бере участь у змаганнях з морзянки, ходить у звільнення, купує морозиво. Життєрадісно повідомляє додому про морозиво, про фільми в клубі, про сварку з командиром та примирення. Пише, що за вісім днів буде 10 місяців його службі. Чутки ходять, кажуть, що скоро їхній полк рушить через кордон. Лист датований 15 червня 1941 року і більше листів не було(
У Миколи все докладніше. Адже він після війни згадує, вже будучи не юною людиною.
Німеччина напала, як ми пам'ятаємо, у неділю. А перед цим у вівторок, середу, четвер та п'ятницю раптово велено було закрити всі магазини, ринок, скасували сеанси у кіно. Прикордонники спали одягненими, знявши лише чоботи. Литовці та євреї розмовляли своїми мовами своїми групами, ходили чутки, що євреї збираються їхати на схід. У п'ятницю панувала практично паніка, але в суботу раптово відкрилися магазини, увечері був фільм "Богдан Хмельницький" із титрами литовською, потім були танці, а прикордонникам дозволили спати в білизні.
У неділю о 4:00 усі прокинулися від гуркоту вибухів. Далі були: спроби щось зрозуміти, потім гарячкова втеча куди виходить, тисячі біженців у лісі та ціла одіссея (о, чимало я цих одіссей прочитала про близькі мені краї). Але це вже згодом.
До речі, 22 червня 1941 року моя мама на Гомельщині почула початок війни і побігла до клубу. І там показували цього довбаного "Богдана Хмельницького", ну без литовських титрів, звичайно. Цікаво, чи цей збіг чи рознарядка вийшла на цей день для деяких республік?..."
