Охрєнєть...

В бункере началось неизбежное. Генерал-полковник ФСБ Беседа брошен в пыточную в Лефортово и уже дает показания как он вместе с Медведчуком, Бойко, Рабиновичем, Мураевым, Погребинским распиливал миллионы долларов, выделенных на 5 колонну. Завтра придут за армейскими генералами.

Сторінки оборони Запоріжжя.

"....На «Фейсбук» сторінці Сил оборони Запорізького краю Анатолій, оператор «Джавеліна» розповів, як наші завдають ударів окупантам:
– Ми з напарником стояли на передовому посту розгортання – на перехресті траси державного значення. Мали протитанкові керовані ракетні комплекси «Фагот» (ще радянського зразка) і три ракети. 

Командир поставив бойову задачу: у випадку висунення ворожої техніки зробити по ній залп, зупинити. Близько 10-ї години на трасу висунулася колона російської бронетехніки – танки Т-72Б3, БТРи, БМП, самохідні артилерійські установки, системи залпового вогню «Град» і вантажівки забезпечення. Я нарахував десь 80 – 100 одиниць техніки, відстань від нас була 2,4 кілометра. На чолі колони йшов передовий загін із однієї БМП-2 й двох танків, за ними на відстані 50 метрів — основна колона.

Я доповів командиру й одразу здійснив вистріл по колоні. На жаль, він виявився неприцільними. Але колона пригальмувала й почала спускатися в балку. А через кілька хвилин по нас відкрили вогонь із танків, мінометів і крупнокаліберних кулеметів. Їхні коригувальники ще не почали працювати, тому вогонь був неефективним. 

Ми відійшли на іншу позицію, де мене чекав напарник із «Джавеліном».
Новітній протитанковий засіб уже був підготовлений. Ми зайняли позицію й чекали, коли підійде ворог. І буквально за шість хвилин один танк вибрався на пагорб і почав сунути на нас. Відстань до нього була 1,5 кілометра.

Поруч із нами бойову позицію займали оператори протитанкового ракетного комплексу «Корсар». Вони зробили перший постріл і влучили. У ворожому танку здетонував боєкомплект, башта відлетіла, екіпаж був знищений. Техніка, що йшла за танком, одразу звернула з траси в той бік, де була моя позиція. Я побачив через приціл «Джавеліна» теплову сигнатуру цілі – це був ще один танк Т-72Б3. Головка самонаведення була вже охолоджена, тому я просто зробив пуск і влучив! Ворожий танк загорівся.

Після цього на пагорб виїхала ще одна російська «коробочка» (БМП). По ній одразу вистрілив наш «Корсар» і теж влучив. За кілька хвилин ми знищили з «Джавеліна» й «Корсара» два російські танки і одну «беху». 

Це зупинило російську колону – вони побоялися далі висувати бронетехніку. Натомість кинули через лісопосадку піхоту. По ній спрацювала наша «арта», яка понищила чимало живої сили противника.
З нашого боку обійшлося без втрат – ні поранених, ні загиблих...."


"Дєнацифікация"

«.....какой-то простигосподи вставун и победун распространялся о "русских" городах той самой - путинской "навороссии". Статья называется "Что Россия должна сделать с Украиной". Ссылок кидать не буду, для этого есть чудесная пен-досская функция "окей, гугл!". 

Приведу лишь пару забавных выдержек, по которым все, кто не интересуется политикой - или всё ещё выступают за активное мышебратство с одним народом, могут оценить степень "братской" любви и обажания любителей поспасать русскоговорящие трусы, тапочки, блендеры и телефоны на подаренных Лениным сопредельных территориях. 

Дальше - сплошные цитаты.

Денацификация необходима, когда значительная часть народа — вероятнее всего, его большинство — освоено и втянуто нацистским режимом в свою политику. То есть тогда, когда не работает гипотеза "народ хороший — власть плохая". Признание этого факта — основа политики денацификации, всех ее мероприятий, а сам факт и составляет ее предмет.

Украина находится именно в такой ситуации. То, что украинский избиратель голосовал за "мир Порошенко" и "мир Зеленского", не должно вводить в заблуждение — украинцев вполне устраивал кратчайший путь к миру через блицкриг, на который и намекали прозрачно два последних украинских президента при своем избрании. 

Именно такой метод "умиротворения" внутренних антифашистов — через тотальный террор — и был использован в Одессе, Харькове, Днепропетровске, Мариуполе, других русских городах. И это вполне устроило украинского обывателя. Денацификация — это комплекс мероприятий по отношению к нацифицированной массе населения, которая технически не может быть подвергнута прямому наказанию в качестве военных преступников.

Должна быть проведена тотальная люстрация. Ликвидированы и запрещены любые организации, связавшие себя с практикой нацизма. Однако, помимо верхушки, виновна и значительная часть народной массы, которая является пассивными нацистами, пособниками нацизма. 

Они поддерживали нацистскую власть и потакали ей. Справедливое наказание этой части населения возможно только как несение неизбежных тягот справедливой войны против нацистской системы... 

Дальнейшая денацификация этой массы населения состоит в перевоспитании, которое достигается идеологическими репрессиями (подавлением) нацистских установок и жесткой цензурой: не только в политической сфере, но обязательно также в сфере культуры и образования.
Денацификация может быть проведена только победителем, что предполагает (1) его безусловный контроль над процессом денацификации и (2) власть, обеспечивающую такой контроль. 

В этом отношении денацифицируемая страна не может быть суверенна. Денацифицирующее государство — Россия — не может исходить в отношении денацификации из либерального подхода. Идеология денацификатора не может оспариваться виновной стороной, подвергаемой денацификации. 

Признание Россией необходимости денацификации Украины означает признание невозможности крымского сценария для Украины в целом. Впрочем, этот сценарий был невозможен в 2014-м году и в восставшем Донбассе. 

Лишь восьмилетнее сопротивление нацистскому насилию и террору привело к внутреннему сплочению и осознанному однозначному массовому отказу от сохранения какого-либо единства и связи с Украиной, определившей себя как нацистское общество.

Название "Украина", по-видимому, не может быть сохранено в качестве титула никакого полностью денацифицированного государственного образования на освобожденной от нацистского режима территории.

Их политическая устремленность на деле не может быть нейтральной — искупление вины перед Россией за отношение к ней как к врагу может реализоваться только в опоре на Россию в процессах восстановления, возрождения и развития. 

Никаких "планов Маршалла" для этих территорий допускать нельзя. Никакого "нейтралитета" в идеологическом и практическом смысле, совместимого с денацификацией, быть не может. Кадры и организации, являющиеся инструментом денацификации в новых денацифицируемых республиках, не могут не опираться на прямую силовую и организационную поддержку России.

Денацификация неизбежно будет являться и деукраинизацией — отказом от начатого еще советской властью масштабного искусственного раздувания этнического компонента самоидентификации населения территорий исторических Малороссии и Новороссии. Будучи инструментом коммунистической сверхвласти, после ее падения искусственный этноцентризм не остался бесхозным. 

Он перешел в этом своем служебном качестве под начало другой сверхвласти (власти, стоящей над государствами) — сверхвласти Запада. Его необходимо вернуть в естественные границы и лишить политической функциональности....»


Батьківщина Махна має нову ознаку. Героям Слава!

Найгарячішою точкою Запорізької області вже кілька тижнів лишається гуляйпільський напрямок. А саме Гуляйполе — невелике містечко поблизу кордонів трьох областей – по суті, стало стратегічним. Російські війська вперто намагаються його захопити. «Гради», САУ, бомби – усе це щоденне життя Гуляйполя.

Російська навала гатить по ньому з 3 березня. Розбиті будинки, пожежно-рятувальна частина, ринок, ритуальне агентство і навіть церква. Та місто — без світла, без води, загнане у підвали — стоїть. 

Українська армія твердо боронить Гуляйполе. Так твердо, що ординці прозвали це наше місто «злой город». Самі ж вони поховалися між хатами у селі Дорожнянка (напряму 6 кілометрів від Гуляйполя), Пологах, розраховуючи на те, що ЗСУ не стрілятиме по населених пунктах. Саме від жителів Дорожнянки та Поліг гуляйпільці й дізналися, що ворог у розпачі прозвав їхнє місто «злой город».

Дає жару загарбникам і тероборона. Це, очевидно, й відплата загарбникам за смерть трьох гуляйпільських патріотів. Коли ми спитали про цих хлопців у їхніх земляків, то почули лише щирі хороші слова.

— Не пив, не курив. Телефони заряджав усій вулиці — у нього генератор був, — розказували про Олександра Колісника (більше про нього тут). 

— Спокійний, поганого про нього ніколи не чули. Займався спортом – боксом, – так відгукуються про Артема Лазоренка.

Женя Коростельов родом з міцної сім’ї. «Враховуючи його матеріальний стан, міг з першого дня війни відпочивати в теплих краях. Але він зробив свій вибір», — писали в соцмережах. 

— Не тікали – загинули, захищаючи рідну землю – це вже нам сказали про всіх трьох...»


Гуляйполе.

Фото зруйнованої квартири були опубліковані на фейсбук-сторінці Запорізької окремої бригади територіальної оборони.

Жінка на ім’я Віра — мешканка Гуляйполя. Ледь стримуючи сльози, вона розповідає як з першими пострілами ворожої артилерії 5 березня вона втратила свою квартиру.

Залишились самі стіни — меблі та інтер’єр перетворилися на купу сміття.

Незважаючи на це потрясіння, вона запитує, «а коли буде відновлення міста»?

Вона знає, якщо Збройні Сили України захищають Гуляйполе, то можна не тікати якнайдалі, а планувати майбутнє, думати про перспективу, розраховувати на цивілізоване життя.

Зараз окраїни міста ще подекуди зазнають пошкоджень через обстріли, кожного дня лінія фронту потроху відводиться далі, в сторону Полог.

«Сили Територіальної оборони разом з іншими підрозділами ЗСУ здійснюють визвольні операції, завдають окупаційним військам тактичні поразки, щоби орки повернулися в свій Мордор з найбільшими втратами. Слава Україні!», — йдеться у повідомленні
Запорізької окремої бригади територіальної оборони.


Де ці рашко-нацики не з"являться, скрізь руйнують.

Село Шевченково, село Бобрик - на межі виживання.
Орки заселені по хатам, ріжуть свиней, катаються на вкрадених велосипедах. В коаліції з наркоманами і алкоголіками - тероризують село.
Якщо раніше особовий склад проживав на декількох вулицях, то зараз вже залишилися всього декілька вулиць де їх немає..

Велика Димерка - просто розбомблена. Вся адміністрація - втекла в перші дні. Звертатися немає до кого.
Люди без газу з 10-11.03, без світла - з 9.03.

Евакуація в деяких селах зривається окупантами, на окраїнах окупанти просто наставляють автомати на цивільних, коли ті йдуть на автобуси.
Ми всі віримо в ЗСУ, але той безлад, що утворюють окупанти і та кількість техніки, яка просто зарита в людей прямо в подвір’ях - жахає.
Села броварського району - потребують захисту і допомоги. Нам немає до кого звертатися.

Звільніть села і вони прогодують Київ, а чи прогодує Київ село овочами, домашнім м‘ясом, домашнім молочним?
В Шевченково не працює 2 мельниці, котрі могли б добре забезпечити район.
Але більше всього шкода цивільних, яких хоронять під заборами домівок

Чомусь...

...кажуть здебільшого ЗСУ стягнуті на Київ, але схоже з усього рашисти зрозуміли, що столицю не візмуть. Зараз їм це не так актуально. Вони перекидають війська на південь та схід.
Чому їм взагалі так далеко вдалось зайти на півдні?

14.03. Деякі успіхи у нашій області.

"В ЗОВА в утренней сводке также сообщили о проведенных ударах ВСУ на участке Мелитополь — Васильевка:

«Триває дев’ятнадцята доба героічного протистояння підрозділів Сил оборони Украіни на Запорізькому напрямку и Украінського народу.

Ворог продовжує активно застосовувати артилерію, танки, гранатомети, міномети та гелікоптери, використовує цивільну інфраструктуру для віиськових потреб та не полишає плани щодо наступу на Запорізькому напрямку.

За наявною інформацією, наші підрозділи ракетних віиськ продовжують наносити вогневі ураження по противнику, як на передньому краі, так і в глиб иого боиових порядків. Окупанти несуть втрати на напрямку Мелітополь — Василівка, завдано нищівних ударів по тиловіи інфраструктурі — польових базах і складах з метою порушення логістичного забезпечення ворога на тимчасово зайнятих окупантами територіях Запорізького краю.

Точні дані щодо кількості знищеної техніки та особового складу противника будуть пізніше – після уточнення», — говорится в сообщении.

В свою очередь советник главы ОП Алексей Арестович сообщил, что на данный момент можно говорит о 50 уничтоженных единицах техники оккупантов на данном направлении."

Отжеж...а перед цим у цій нотатці було написано аж 200 одиниць техніки.
Справді кажучи, по традиціі кожна з воюючих сторін перевищує втрати вога, та занижує свої.
Але ж тут не перевіриш.

Скажу більще.  Записали втрати загиблого особового складу у ворога12 тисяч.
Звісно, рашисти записали свої втрати 500.
А є сторонні підрахунки. Американці задіявши свої данні сказали, не 12 тисяч, але й не 500. Цифра становить між 5,5 тисяч та 6 тисяч. 12 тисяч може бути хіба разом з пораненими та полоненими.

Після чого помітив корректировку втрат у рашистів.
Престали добавляти по тисячі на день. та теперь коррегують з 200 до 50. 
Але й 6 тисяч воргові мало не здається.
Бо за 500 мертвяків хіба ж рашисти отак би напружувались з додатковою мобілізацією?





"Зая ето піпэц".

«зая,это пидец! Нашел начальника штаба, он в говно синий, пьяный вдрызг! Командир полка такой же, нах!
Оказывается, колонна стоит, потому что наш командир полка, нах, пьяный!
- я начинаю верить украинцам!
- я тебя прошу! Если джопа какая-то - сдавайся в плен! Они хоть живые!»
Ось тут ролик.