Задля одних хроніка, мені диво.
- 16.06.22, 09:44
Пам"ятаю що з занепокоєнням думав, що россійська фашистська армія увірветься до Запоріжжя по моїм підрахункам по темпам наступу, у середені березня. До того ж вважав, що публіка у Запоріжжі здавалась якоюсь ненадійною.
Думав, чи евакуюватись, чи шукати схрон у промзоні та підземних коммунікаціях, щоб під"єнатись до можливого підпілля.
Про партизан навіть думки не мав, (доки вони не з"явились у Мелітополі).
Ну або жити як безхатько, максимально автономно.
Одно, куди прийде руцкемір, там життя не буде, замість нього буде якийсь суцільний концтабір.
На щастя цього не трапилось. Це на мене якесь диво й досі.
Фронт зупинився дуже близько, немов прірва під ногами.
Але Запоріжжя не поглинула доля Херсону, Маріуполя, та навіть руйнування Харкова.
Хоч звісно прилітало. Та не з такими фатальними наслідками, як у інших містах. Були наслідки набагато інші. Колись, ті хто співчував рашкє, зненацька побігли мало першими у тероборону. Де до речі далеко не всім було вакансій, та навіть зброї. І мене теж здивувало.
А от навала Орди не дуже дивна. Коли ще читав Суворова - Рєзуна, він переконливо вчив, що велика концентрація військ на кордоні, просто так не робиться. Обов"язково щось трапиться.
Просто не розумів, невже кремлядь піде у ВА-Банк?
Просто не розумів, невже кремлядь піде у ВА-Банк?
1
Коментарі
Танк_
117.06.22, 05:04
Я за перші 2 тижні похудшав та борода майже повністю посивішала. Не спав до 6-7 ранку. Справа у тому, що я живу на півночі Києва. І якщо б вони прорвалися з боку Вишгорода, то перли б до центру по моїй та паралельній вулиці. Ось я й чергував. Щоб відвести жінку у сховище, а самому йти у останній бій зі своїм помповиком. Бо мені точно не було б життя під орками. А сидіти та чекати на гестапо я не згоден.
У мене були близькі прильоти. 300 м, 1,5 км та 3 км. Проте отой 3 км то був Ретровіль. Куди вдарили анало говнєт ракетою Кинджал. БЧ 500 кг, причому не тротилу, а чогось більш потужного. Мій будинок 5 разів відчутно хитнуло. Я на 3 поверсі відчував чітко.